Йога - йог

Йога. У давній Індії – вчення і метод управління психікою і психофізіологією людини з метою звільнення її від пут матеріального існування; давньоіндійська філософська школа ідеалістичного напряму.

Йог, -а. Послідовник індійського релігійно-філософського вчення.

ЙОТ - ЙОТА

Йот, -а. Назва літери українського алфавіту на позначення звука "й".

Йота. Літера грецького алфавіту, яка позначає звук "і": ні на йоту.

КАБАЛЬЄРО, невідм., ч. Лицар у середньовічній Іспанії; воїн-вершник; гідальго тощо; шанобливе звертання до чоловіків в іспаномовних країнах.

К (ка). Як назва літери вживається в с. р.: мале к; як назва звука вживається в ч. р.: глухий к, задньоязиковий к.

КАБІНЕТНИЙ - КАБІНЕГСЬКИЙ

Кабінетний. 1. Який стосується кабінету – кімнати для занять, службового приміщення тощо: кабінетні меблі.

2. Який відбувається в кабінеті; відірваний від життя: кабінетні заняття, кабінетний учений.

Кабінетський. Який стосується кабінету – складу уряду в деяких країнах: кабінетська криза.

кавалерист див. верхівець.

КАВАЛЬЄР, -у. Профільований вал з ґрунту, вийнятого з виїмки і не використаного для чогось.

КАДАНС - КАДЕНЦІЯ

Каданс, -у. Гармонійний або мелодійний зворот, який завершує музичний твір або його частину.

Каденція, -ї, ор. -єю. 1. Те саме, що каданс.

2. Сольний епізод імпровізаційного характеру в інструментальному концерті.

КАЗАТИ - ГОВОРИТИ

Казати, кажу, кажеш. 1. Усно висловлювати думки, почуття тощо; розповідати про що-небудь. – Гарний коник! – казав дід. – Що ж ти з ним зробиш? (Панас Мирний); Які саме слова казала їм Антоніна, толком не чути було (О.Гончар); – Не можу швидко заснути, так мені казки кажуть (Г.Квітка-Основ’яненко); – Нема в нас такої хати. Була, кажуть, Джерина хата, а тепер вона Чабаненкова (І.Нечуй-Левицький).

2. Наказувати комусь робити що-небудь. І каже [Швачка] сідлати Коня свого вороного (Т.Шевченко). У словосп.: бодай не казати, не вам кажучи, нічого й казати, що й казати, що не кажи.

Пох.: сказати, сказаний.

Говорити, -орю, -ориш. 1. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидать, а дітки – одно не говорить, друге не ходить (Марко Вовчок); – А як я поїду за границю – там же всі говорять або по-французьки, або по-німецьки (Леся Українка).

2. Розмовляти з ким-небудь. А поки що мої думи, Моє люте горе, Сіятиму, – нехай ростуть Та з вітром говорять (Т.Шевченко); Ми вдвох ішли й не говорили (М.Рильський).

3. У значенні "казати" вживається рідше. [Городничий:] Говори толком. Що там таке? (Панас Мирний); – Господь з тобою, дитино. Що ти говориш, донечко? (Григорій Тютюнник).

КАЗИНО, невідм., с. Гральний будинок або ресторан з естрадними розвагами.

КАЗНА-ДЕ, присл. розм. Те саме, що хтозна-де. Козак дбає та заробляє, А теща збирає, казна-де діває (М.Костомаров).

КАЗНА-ЗВІДКИ, присл. розм. Те саме, що хтозна-звідки. Приїде казна-що, казна-звідки й грюкотить, як воріт не розломле (П.Куліш).

КАЗНА-КОЛИ, присл. розм. Те саме, що хтозна-коли.

КАЗНА-КУДИ, присл. розм. Те саме, що хтозна-куди. Увесь степ покарбований дорогами, не втрапиш своєї, то казна-куди ще заїдеш (О.Стороженко). Залізли по темному казна-куди (О.Досвітній).

КАЗНА-ХТО, займ. розм. Невідомо хто; хтось. Роботи – як казна-кому то на три дні (І.Микитенко). Пор. хтозна-хто.

КАЗНА-ЩО, займ. розм. Невідомо що; дурниця. – Та чого ж ти плетеш

казна-що? Кажи діло (Панас Мирний); Дітвора була в казна-що вдягнута – в дідівські важкі шапки, мокрі валянці, але раділа весні, теплу (О.Довженко); Химерний був [Микола]. Говорив казна-що, та й чи можна було брати на віру всю нісенітницю, що він плів (М.Лазорський); Казна на що попереводились (О.Стороженко). Пор. хтозна-що.

КАЗНА-ЯК, присл. розм. Абияк, погано. На вихрястій голові казна-як тримається картуз (О. Довженко). Пор. хтозна-як.

КАЗНА-ЯКИЙ, займ. розм. Абиякий, поганий. Вона здивовано поглянула на мене, ніби я наговорив їй казна-яких нісенітниць (Є.Гуцало); Господар з Юзя Крапивницького був казна-який.. Двір в нього був запущений, а на полі родили бур’яни (С.Чорнобривець). Пор. хтозна-який.

кайман див. крокодил.

каліф див. халіф.

КАЛОРИМЕТР - КОЛОРИМЕТР

Калориметр, -а. Прилад для вимірювання кількості тепла в калоріях.

Колориметр, -а. Оптичний прилад для вимірювання інтенсивності кольору.

КАЛОША, ГАЛОША-КОЛОЛА

Калоша, галоша, -і, ор. -ею. Взуття, переважно гумове.

Колоша¹. У металургії – кількість руди, палива, вапняку тощо, яку засипають за один раз у доменну піч, вагранку тощо.

Колоша², діал. Частина штанів, що одягається на одну ногу; холоша. Пряменько витягнувсь, та й скочив через тин, Та як же врізався об землю, вражий син, Колошу розідравши (Є.Гребінка).

КАЛЬКУВАТИ - КАЛЬКУЛЮВАТИ

Калькувати, -ую, -уєш, недок. і док. 1. Знімати кальку: калькувати карту, калькувати креслення.

2. У мовознавстві – створювати слово або вислів за зразком слова або вислову іншої мови.

Пох.: калькований, калькування.

Калькулювати, -юю, -юєш, недок. і док. Підраховувати собівартість, купівельну й продажну вартість чогось. Пох. калькулювання.

КАМЕНЯРНЯ - КАМ’ЯНИЦЯ

Каменярня, р. мн. -рень. Каменоломня, кар’єр. Брязкаючи важкими кайданами, проходили вулицями міські невільники, повертаючись з портових доків та каменярень (З.Тулуб).

Кам’яниця, -і, ор. -ею. 1. Кам’яна будівля, мурований будинок. Привели їх [рекрутів] до кам’яниці довгої-довгої, облупаної, чорної (Панас Мирний); Маруся в місто прибула, Де народилась і зросла В триповерховій кам’яниці (М.Рильський).

2. бот. Лісова трав’яниста ягідна рослина; костяниця.

камінний – каменистий див. кам’яний.

КАМИРА. Бандитська організація на півдні Італії, аналогічна мафії.

КАМПАНЕЛА - КАМПАНІЛА

Кампанела. Музична п’єса, що відтворює звучання дзвіночків.

Кампаніла. Дзвіниця у вигляді чотиригранної або круглої вежі, відокремленої від храму.

КАМПАНІЯ - КОМПАНІЯ

Кампанія, -ї, ор. -єю. Військовий похід, війна; суспільно-політичні або громадські заходи: виборча кампанія, посівна кампанія, розпочати кампанію.

Компанія. Група людей; торговельне або промислове товариство; спілка: весела компанія, підтримувати компанію, акціонерна компанія, страхова компанія, телевізійна компанія.

камса див. тюлька.

КАМ’ЯНИЙ, КАМІННИЙ - КАМ’ЯНИСТИЙ, КАМЕНИСТИЙ

Кам’яний, рідше камінний. Який стосується каменю; який утворився з каменю тощо: кам’яна гора, кам’яна баба, кам’яна сіль, кам’яна будівля, кам’яна доба (епоха).

Кам’янистий, рідше каменистий. На якому або в якому багато каміння: кам’яниста дорога, кам’янистий ґрунт, кам’янистий схил.

кам’яниця див. каменярня.

КАНДИДАТ - КАНДИДАТУРА

Кандидат, -а. Той, кого намічено для обрання, призначення або прийому кудись; учений ступінь: кандидат на голову правління, кандидат у депутати, кандидат філологічних наук.

Кандидатура. Особа, названа або висунута як кандидат; право або можливість для когось виступати як кандидат. Проти кандидатури Пилипа Комарця я не заперечую (І.Микитенко); Куми, свати, брати Гурія Остаповича мали виставити його кандидатуру на голову артілі (І.Волошин).

КАНТАР - КАНТОР

Кантар, -а. 1. Одиниця маси в багатьох країнах Середземномор’я та Близького Сходу.

2. Ручна важільна або пружинна вага; безмін. – Може потягнути півпуда. Зветься безмін, або кантар. Вага чіпляється на оцей гак (В.Кучер).

Кантор, -а. 1. Півчий соліст хору в римсько-католицькій і протестантській церквах; головний співак у синагозі.

2. Шкільний учитель церковного співу й музики в Німеччині.

КАНЦ... Перша частина складних слів, що відповідає слову канцелярський; пишеться разом: канцприладдя, канцтовари.

КАНЦЕЛІНГ, -у. У мореплавстві – граничний термін прибуття зафрахтованого судна в порт для завантаження, після чого фрахтувальник має право розірвати договір; також акт розриву такого договору.