2. Розм. Розсікати, розрізувати до крові. [Молодий хлопець:] Бігме, не втерплю, голову розкрою! (Леся Українка).

РОЗКРИВАТИ. Двері, вікно, ворота, шафу тощо – переважно розчиняти. Повіки очей – переважно розплющувати.

розкроювати див. розкраювати.

РОЗМАЄНИЙ - РОЗМАЯНИЙ

Розмаєний, прикм. З буйною, пишною рослинністю, квітами; уквітчаний: розмаєні луки, розмаєна весна.

Розмаяний. Дієприкм. від розмаяти – розвіяти в різні боки (волосся, одяг). Дівчина, задихана, з розмаяним од довгого й швидкого бігу волоссям, вискочила перед пожежу... (Б.Грінченко).

розмежовувати див. відмежовувати.

РОЗМЕТАНИЙ - РОЗМЕТЕНИЙ

Розметаний. Дієприкм. від розметати – розкидати; у знач, прикм. Хмари були високі, прозорі, розметані вітром по всьому піднебессі (Ю.Яновський); Снаряд ударив просто в палаючу скирту, полум’я, розметане вибухом, знялося, пахнуло на весь куток (О.Гончар).

Розметений. Дієприкм. від розмести; у знач, прикм.: розметене по подвір’ї сміття.

розмірковувати див. обмірковувати.

РОЗМІШАНИЙ - РОЗМІШЕНИЙ

Розмішаний. Дієприкм. від розмішати; у знач, прикм. Глибокий розмішаний сніг налипав на ноги (І.Ле).

Розмішений. Дієприкм. від розмісити; у знач, прикм.: добре розмішене тісто.

РОЗОРАНИЙ - РОЗОРЕНИЙ

Розораний. Дієприкм. від розорати; у знач, прикм.: розорані луки, розораний лан.

Розорений. Дієприкм. від розорити; у знач, прикм.: розорена війною країна, розорене господарство, розорене селянство.

розпещувати див. розбещувати.

РОЗПИЛЕНИЙ - РОЗПИЛЯНИЙ

Розпилений. Дієприкм. від розпилити; у знач. прикм.: розпилена рідина, розпилений ґрунт.

Розпиляний. Дієприкм. від розпиляти – розрізати пилкою; у знач, прикм.: розпиляний дуб, розпиляний стовбур дерева.

розповідь див. оповідання.

розповсюджуватися див. поширюватися.

розрізняти див. відрізняти.

РОЗСТРІЛЬНИЙ. Такий, що є підставою для винесення вироку про розстріл; те, що пов’язано з розстрілом, тощо. Саме таємні табірні інформатори повинні були постачати "компромат" – відомості про настрої, розмови, оцінки, що їх висловлюють заплановані до знищення інші в’язні. І таку інформацію видобули, поклавши саме її в основу багатьох роз-стрільних справ (з газети); Стікаючи кров’ю, [поранений водій] все ж зумів утекти від розстрільного місця (з газети).

Розуміюче - розуміючи

Розуміюче, присл. (як?). Денщики розуміюче переглянулись і побажали комендантові успіху (Григір Тютюнник); В ту неділю на гулянці Карно пильно-пильно подивився на нього сірими великими очима, розуміюче підморгнув., і пішов до музик (М.Стельмах).

Розуміючи, дієприсл. (що роблячи ?). [Публій (до Йоганни):] Я радий, що рідний край вернув тобі здоров я. (Йоганна дивиться на нього не розуміючи) (Леся Українка); Як не дивно, але армійські коні тягнули краще, ніж фермерські круторогі. Може тому, що коні, розуміючи мову бійців, напинались і відпочивали по єдиній команді (О.Гончар).

розцінювати див. оцінювати.

Розчин - розчина

Розчин, -у. Однорідна фізико-хімічна суміш, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій: будівельний розчин, вапняний розчин, дезінфікуючий розчин, дубовий розчин, колоїдний розчин, насичений розчин, розчин формаліну.

Розчина. Закваска для тіста. Діжа біля мене стоїть розчинена; мабуть, світом збиралися пекти, розчина зійшла (Олена Пчілка); Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (О.Стороженко).

РОЛ - РОЛЬ

Рол. 1. р. -а. Циліндр, вал у механізмі.

2. р. -у. Сувій циліндричної форми; рулон: рол паперу.

3. р. -а. Машина для розмелювання волокнистих матеріалів.

Роль, -лі, ор. -ллю. Художній образ, втілюваний актором; яка-небудь робота, заняття; чиясь участь у чому-небудь тощо.

РОМАНІЗУВАТИ - РОМАНТИЗУВАТИ

Романізувати, -ую, -уєш, недок. і док. Змушувати когось засвоювати мову, культуру, звичаї тощо Стародавнього Риму: провадити романізацію.

Романтизувати, недок. і док. Уявляти, зображати когось, щось романтично, ідеалізовано. Спроби романтизувати Енея наданням йому виняткових рис ведуть до наповнення поеми новими стильовими ознаками (з журналу).

РОМАНІСТИЧНИЙ - РОМАНІСТСЬКИЙ

Романістичний. Який стосується романської філології – романістики: романістичні дослідження.

Романістський. Який стосується фахівця з романської філології: романістські кола.

романічний див. романтичний.

РОМАНСЬКИЙ - РОМЕНСЬКИЙ

Романський. Який стосується культури й мови народів, історично пов’язаних зі Стародавнім Римом: романські мови, романська культура, романська група народів.

Роменський. Прикм. від назви міста Ромни: роменська порода гусей.

РОМАНТИЗМ - РОМАНТИКА - РОМАНТИЧНІСТЬ

Романтизм, -у. 1. Напрям у літературі та мистецтві початку XIX ст.: німецький романтизм, романтизм Байрона.

2. Художній метод у літературі та мистецтві, пройнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах високе призначення людини: Романтизм в українській літературі в час, коли Шевченко писав свою першу баладу, тільки народжувався (І.Кириленко).

3. Умонастрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливою споглядальністю; емоційно-піднесене ставлення до чогось. Для поривчастого й романтичного темпераменту Марусі треба би було іншого чоловіка: розумного, твердого і трошки романтичного. Романтизм згодом вивіявся би, і зостався б лише розум та його поезія (Г.Хоткевич).

Романтика. 1. Те, що створює емоційно-піднесене ставлення до чогось: романтика подорожей, революційна романтика. В цім чарівнім убранні, що нагадувало українську романтику жіночих убрань, стояла красуня (О.Досвітній); Скільки ласки, мовчання й спокою Розлили степові небеса! Ці воли із ходою м’якою – і романтика степу й краса (Т.Масенко).

2. Те саме, що романтизм 3. Я, підскакуючи, ходив по місту, дивувався на море й забивав голову різною романтикою (Ю.Яновський).

Романтичність, -ності, ор. -ністю. Властивість романтичного – сповненого романтики, пройнятого романтикою, романтизмом: піднесена романтичність, романтичність натури, романтичність повісті.

романтизувати див. романізувати.

романтика див. романтизм.

РОМАНТИЧНИЙ - РОМАНІЧНИЙ

Романтичний. 1. Який стосується романтизму – напряму, методів у літературі та мистецтві: романтичний характер літератури, романтична музика, романтичні твори, романтичний стиль, романтична течія в літературі, романтична школа.

2. Мрійний, емоційно-піднесений: романтичні нахили, романтична натура, романтична піднесеність, романтичні фантазії.

3. Незвичайний, таємничий; казковий тощо: романтична мандрівка, романтична професія.

4. Який має характер любовних стосунків: романтична історія.

Романічний. 1. Пов’язаний з художнім твором – романом: романічний жанр, романічна постать.

2. Те саме, що романтичний 4.

романтичність див. романтизм.

роменський див. романський.

РОСТР - РОСТРА - РОСТРИ

Ростр, -а. Таран у вигляді голови якоїсь тварини на носовій частині давньоримського військового корабля.

Ростра. 1. В архітектурі – прикраса у вигляді носової частини стародавнього судна.

2. Трибуна в Стародавньому Римі, прикрашена носами кораблів, захоплених у ворога.

Ростри, ростр, мн. Поміст на судні, призначений для розташування баркасів, катерів, шлюпок, а також для зберігання рангоуту на парусному судні.

РОЯЛТІ, невідм., с. 1. Періодичний ліцензійний платіж за використання винаходів, патентів, випуск книжок, прокат кінофільмів тощо.

2. Рентна плата за право розробки природних ресурсів, яку вносить підприємець власникові землі або надр.

рояль див. фортепіано.

РУКАВИЦЯ - РУКАВИЧКА

Рукавиця, -і, ор. -ею. Виріб з тканини, шкіри, ниток з відділенням для одного великого пальця, який надягають на кисть руки.

Рукавичка. 1. Такий виріб з відділенням для всіх пальців.

2. Зменшено-пестлива назва для рукавиці.

Як частина рицарського обладунку, а також у боксерів – рукавичка і рукавиця.

РУМБА. Афро-кубинський народний, а також бальний танець.

руна – руно – руни див. вруна.

РУСАЛКА - МАВКА

Русалка. Казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям і з риб’ячим хвостом; водяна німфа. Кругом неї заворушились у воді русалки, заспівали і почали її тягти на дно (І.Нечуй-Левицький); Чепурні берези маяли на вітрі, як русалки, зеленими косами (М.Коцюбинський).

Мавка. Казкова лісова істота в образі гарної голої дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа. Мавки з зеленими косами гойдаються на березових гілках (І.Франко); [Марійка:] Мавки – відьми. Мавок ти бійсь! Мавкам не вірити: заморочуть, Заманять в нетрі, залоскочуть (О.Олесь); – І русалки, й мавки – все з нехрещених дітей... (Б.Грінченко).

РУСИНИ - РУСИЧІ

Русини, -ів, мн. Давня назва українського населення Буковини, Галичини та Закарпатської України.

Русичі, мн. 1. Народонаселення Стародавньої Русі.

2. Те саме, що русини.

РУСЬКИЙ. 1. Який стосується Стародавньої Русі: руська держава, руська земля, руська мова.

2. розм. Російський.

РУХОМИЙ - РУХЛИВИЙ - РУХОВИЙ

Рухомий. 1. Який перебуває в постійному русі: рухома матерія.

2. Який переміщається або може бути переміщений з місця на місце; який міняється: рухомі піски, рухомий наголос, рухоме майно, рухоме обличчя.

3. Який рухається завдяки своїй будові (про механізм, машину, пристрій тощо).

Рухливий. 1. Який перебуває в русі; здатний до руху: рухливий потік, рухлива тінь.

2. Повний життєвої сили, жвавий; який легко приходить в рух (про частини тіла): рухливий хлопець, рухливі губи, рухливий розум.

Руховий. 1. Який стосується руху, пов’язаний з ним: рухове уміння дітей, рухові вправи.

2. Який приводить щось у рух, керує рухом когось, чогось: руховий нерв, рухова установка.

РУШНИК - РУЧНИК

Рушник, -а. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної і т. ін.) для витирання (обличчя, тіла, рук, посуду тощо); шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом, що використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах тощо.

Ручник, -а. 1. Молоток.

2. Пензель для малювання.

3. Ручний гальмівний важіль в автомашині, тракторі тощо.

РЯБИТИ - РЯБІТИ - РЯБИТИСЯ - РЯБІТИСЯ - РЯБІШАТИ

Рябити, перех. Робити щось рябим, строкатим, хвилястим. У численних рівчаках та ставках рябило вітром воду (Н.Рибак).

Рябіти, неперех. Ставати рябим, строкатим або рябішим, строкатішим; виділятися рябизною, строкатістю з-поміж чогось, виднітися (про щось рябе, строкате). В очах починає рябіти (М.Коцюбинський); На хвилю улігся вітер, перестала рябіти вода (З.Мороз); Квітки рябіють в траві (А.Тесленко).

Рябитися, зрідка. Те саме, що рябіти. На пасовиську рябиться худоба (І.Франко).

Рябітися. Виділятися рябизною, строкатістю з-поміж чогось, виднітися (про щось рябе, строкате). На горі далеко за долиною., щось рябілося (А.Свидницький).

Рябішати. Ставати рябішим, строкатішим.