М’якшання - м’якшення

М’якшання. їм. від м’якшати – ставати м’якшим: м’якшання снігу, м’якшання погоди, м’якшання голосу.

М’якшення. їм. від м’якшити – робити м’якшим: м’якшення ріллі, м’якшення приголосних.

Н (єн). Як назва літери вживається в с. р.: велике н\ як назва звука вживається в ч. р.: м’який н.

НА, прийм. Вж. у словосп.: на адресу, на весь зріст, на всю широчінь, на вигляд, на вимогу, на десяту годину, на заклик, на замовлення, на ім’я називати, на його бажання, на кінець (і під кінець) року, на мою думку, на перше липня, на пропозицію, на селі (і в селі) працювати, на село (і в село) поїхати, на схід від Києва, на шматки подерти, будинок на дев’ять поверхів, вода перетворилася на пару (і в пару), драма на п’ять дій, отримувати 500 гривень на місяць.

НА..., преф. Перехідні дієслова з на..., які виражають повноту, велику кількість у прояві дії, керують знахідним і родовим відмінками: назбирати кошик грибів, назбирати грибів. Форма родового відмінка звичайно вживається, коли вказується поширення дії на значну кількість з можливих багатьох предметів, а також коли об’єктом дії є абстрактне поняття: накупити книжок, напустити диму, наробити дурниць.

Набагато - на багато

Набагато, присл. Значною мірою, дуже; з порівняльним ступенем прикметника і прислівника – значно, багато. [Кравченко:] Виходить, що я хоч і запізнилася набагато, а поговорити було про що (З.Мороз); Всі уже догадувалися, що цього року аул відкочує набагато далі (З.Тулуб); Набагато простішим було все, що він чув з чужих уст (М.Стельмах); Я просто був молодим, не набагато старшим за них (О.Довженко).

На багато, присл. з прийм. Села наді Пслом задзвонили в усі дзвони, і їх чути стало на багато верст (Ю.Яновський); Він натикався на багато дивовижних чудових речей, яких ніколи не бачив раніше (О.Гончар).

НАБІК - НА БІК

Набік, присл. На правий чи лівий бік чогось; убік тощо. Івась прижмурив одно око, похилив голову набік (Лесь Мартович); Тодозя одскочила набік в ліщину (І.Нечуй-Левицький); Кран від’їхав по рейках далеко набік (В.Собко); Сама вона важко дихала й дивилася кудись набік, неначе бачила там одповідь на якусь думку (А.Кащенко).

На бік, ім. з прийм. Шапочка з’їхала в неї на бік голови (М.Коцюбинський); Хлопці повилазили в човен та давай стрибать з човна в воду на бік, де було води по пояс (І.Нечуй-Левицький); Кашель б’є його, підкидає, перевертає з боку на бік (Панас Мирний); Особливе невдоволення у Феодосія викликало те, що Оленка під час суперечок завжди ставала на бік чоловіка (В.Логвиненко).

НАВАГА - НАВАХА

Навага. Невелика морська риба родини тріскових.

Наваха. Іспанський довгий складаний ніж.

НАВАЛА - НАВАЛ

Навала. Вторгнення ворожих військ; полчища завойовників тощо: ворожа навала, золотоординська навала, фашистська навала.

Навал, -у Нагромадження чогось; велика купа чого-небудь: крижані навали.

НАВАРИСТИЙ - НАВАРНИЙ

Наваристий. З густим наваром (про страву): наваристий борщ.

Наварний. Прироблений, виготовлений за допомогою наплавлювання: наварний леміш, наварний вал.

наваха див. навага.

на версі див. на верху.

НАВЕРХ - НА ВЕРХ

Наверх, присл. На верхню частину, на поверхню чогось; угору тощо; у знач, прийм. Маметові очі полізли наверх (М.Коцюбинський); Вода мене знову винесла наверх (І.Нечуй-Левицький); Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять наверх землі (О.Стороженко).

На верх, ім. з прийм. Він і на сохи дерева дав, і на крокви.. А як на верх, то хмизу свого вже дав (Панас Мирний); Часом виплигувала на верх, на покрівлю прудка коза (І.Нечуй-Левицький).

НАВЕРХУ - НА ВЕРХУ, НА ВЕРСІ

Наверху, присл. У верхній частині, на поверхні чогось; розм. – вгорі тощо. Нехай буде наверху піна, але під нею мусить в келиху грати чисте вино (М.Коцюбинський); Вони тепер там, наверху, повзли метр за метром все вище і вище між розпеченим камінням (О. Гончар).

На верху, на версі, ім. з прийм. Щовечора, було, він жде качиних зграй, Своєю постаттю темніючи важкою Аж на верху млина (М.Рильський).

НАВЗНАК, НАВЗНАКИ, присл. Обличчям догори; на спині. Марко лежав навзнак (О.Стороженко); Скрикнув він раптом і полетів навзнаки в воду (М.Коцюбинський).

НАВИК - НАВИЧКА

Навик, -у. Уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами; практичні знання, досвід у якійсь справі: механізаторські навики, мистецькі навики, професійні навики, трудові навики, навики керівництва, виробляти навики, здобувати навики.

Навичка. 1. Те саме, що навик: навичка господарювання, трудові навички, навички в роботі, практичні навички, рухові навички, виробляти навички, удосконалювати навички.