Завдяки - дякуючи

Завдяки (кому, чому), прийм. Вживається переважно при вказуванні на причини, які дають бажаний наслідок. Івась був тендітне створіння, що трималося на ногах тільки завдяки якійсь надприродній силі (О.Досвітній); Монтажник Яків Стецюра потрапив на весілля тільки завдяки протекції Галини Краснощок (Л.Дмитерко). Рідше може вживатися при вказуванні на причини взагалі (нейтральні) і навіть такі, що викликають небажані наслідки. Завдяки тому, що око має властивість затримувати в собі певну долю секунди все те, що воно бачить, – ми мали безпереміжний рух (Ю.Яновський). Не вживається тільки при різкій суперечності між вихідним лексичним значенням прийменника (від дієслова дякувати) і вказуванням негативної причини: Він не прийшов на роботу завдяки хворобі матері.

Дякуючи (кому, чому), дієприсл. Будучи вдячним комусь, чомусь. Хто поживе добро чесно, В добрую годину, І згадає, дякуючи, Як своя дитина?.. (Т.Шевченко); Аж любо глянуть: оріх в оріх, Цілісінькую б зиму, дякуючи, їсти. – Та тільки що ж? Дивись на них: Дали тоді, як нічим гризти (Л.Глібов); Лелеки.. радісно клекотіли, дякуючи своїм пташиним богам за те, що зберегли їм рідну домівку (Р.Іваничук).

ЗАВДЯЧУВАТИ, -ую, -уєш (кому, чому чим). Бути зобов’язаним комусь, чомусь чим-небудь, за що-небудь; мати щось завдяки комусь, чомусь. Він перебрав багато випадків із свого життя і не знав, чим завдячував своєму щастю (С.Скляренко); Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям (О.Гончар).

ЗАВЕРШЕННЯ - ЗАВЕРШЕНІСТЬ

Завершення. Здійснення, доведення чогось до остаточного кінця; закінчення: завершення роботи, завершення маневрів.

Завершеність, -ності, ор. -ністю. Досконалість, найвищий рівень у викінченні чогось. П’єса відзначається високою художньою завершеністю.

ЗАВЕРШУВАТИ - ЗВЕРШУВАТИ

Завершувати, -ую, -уєш, завершити, -шу, -шиш. Здійснювати, доводити що-небудь до кінця, закінчувати; викладати верх на чомусь, вивершувати, а також переносно: завершувати (завершити) переговори, завершувати (завершити) перебудову, завершувати (завершити) похід, завершувати (завершити) стіг.

Звершувати і звершати, звершити. Здійснювати, робити щось важливе, значне: звершувати і звершати (звершити) подвиг.

ЗАВІТРЕНИЙ - ЗАВІТРЯНИЙ

Завітрений. Темний, засмаглий від вітру; обвітрений. Вони були обоє завітрені, аж чорні (П.Панч); Мати – дужа, завітрена, вдень чистила дорідне сортове зерно (К.Гордієнко).

Завітряний. Захищений від вітру: завітряний берег, стали із завітряного боку.

ЗАВІШАНИЙ - ЗАВІШЕНИЙ

Завішаний. Дієприкм. від завішати – заповнити багатьма почепленими, навішаними предметами. Мало не вся хата була обліплена картинками, завішана рушниками та квітками (Грицько Григоренко); На човнах цілі пальмові дерева, завішані ліхтарями різноколірними, махали вітами (М.Коцюбинський); Вздовж стін, завішаних килимами, стояли високі віденські стільці (Н.Рибак).

Завішений. Дієприкм. від завісити – закрити повішеним полотнищем, шматком тканини, папером тощо. Лице її було завішене чорною густою вуаллю (І.Нечуй-Левицький); Милевський.. спиняється перед завішеним мольбертом (Леся Українка); Двері на балкон були завішені одинарною парчевою шторою (Ю.Збанацький).

ЗАВМИРАТИ, ЗАВМЕРТИ, -мру, -мреш. Застигати на місці, припиняти будь-які рухи (про істоти); переставати діяти, рухатися (про машини, механізми); припинятися (про хід, розвиток чогось), а також переносно. Вона здіймала руки до неба, завмираю в благаючій позі (М.Коцюбинський); На червонім черепичнім даху журливо завмер задумливий полтавський лелека (О.Ільченко); Голос так дзвенить, плете шовки-узори, Що серце завмира (А. Малишко); Броньовик крутнувся на місці і завмер (В.Кучер); І здавалось – життя задрімало, завмерло, Заблукало в безмежжі неміряних нив (В.Симоненко).

завод див. фабрика.

заводь див. затон.

...ЗАВР. Кінцева частина складних слів, що вказує на належність до викопних плазунів: динозавр, іхтіозавр.

завчасний див. передчасний.