Звідки-небудь - звідкись

Звідки-небудь, присл. З якогось місця; з якого-небудь джерела. Кожний раз, порівнявшися з Даркою, всміхалася [Юзя] або озивалася словом, тільки сторожко, бо стежку могло бути видко звідки-небудь панні Терезі (Леся Українка).

Звідкись, присл. З якогось точно не відомого місця; з невідомого джерела. Звідкись долинув верескливий юнацький сміх (О.Досвітній); Має пристрасть він до книжок рідкісних, звідкись чудом добутих (О.Гончар); [Аврелія:] Мама говорила, що незабаром припадуть їй гроші чималі звідкись (Леся Українка).

звільняти див. визволяти.

звір див. тварина.

ЗВІРЯТИСЯ, ЗВІРИТИСЯ. 1. (кому в чому, з чого, з чим, про що, перед ким з чим). Повіряти комусь свої думки, таємниці, розкривати почуття тощо. Шукай розваги в творчій лірі, Та не звіряйся зразу їй (П.Грабовський); Про свій намір вона звірилась тільки Маринці (О.Донченко).

2. (на кого). Довіряти кому-небудь щось, покладатися на кого-небудь у чомусь. Роман Маркович цілком на громаду звіряється (К.Гордієнко); Викиньте все з голови і звіртесь на мене (О.Досвітній).

звітрюватися див. обвітрюватися.

ЗВОЛІКАТИ. 1. (кого, що). Стягувати, збирати в одне, скидати з кого-небудь щось і т. ін. То вся троянськая станиця Взялася мертвих зволікать (І. Котляревський).

2. (з чим, що і без додатка). Повільно щось робити, не поспішати з чимсь; затягувати виконання, здійснення чогось: зволікати з відповіддю, зволікати пуск установки; зволікати сівбу.

ЗВ’ЯЗКІВЕЦЬ - ЗВ’ЯЗКОВИЙ

Зв’язківець, -вця, ор. -вцем. 1. Працівник зв’язку, телефоніст. Назустріч їм повзли зв’язківці, шукаючи розриву в проводах (В.Кучер).

2. Те саме, що зв’язковий 2. На сніжних наметах стояли темними статуями кінні зв’язківці (О.Довженко); Зустрівся один з батальйонних зв’язківців і вказав стежку, що нею недавно пройшла піхота (О.Гончар).

Зв’язковий. 1. прикм. Який служить для підтримання зв’язку між сусідніми військовими частинами, здійснює такий зв’язок: зв’язковий літак, зв’язковий офіцер.

2. ім., р. -ого. Той, хто здійснює живий зв’язок між військовими частинами, підпільними групами, партизанськими загонами тощо; посильний. У кутку на околотах соломи спало троє зв’язкових від рот (Л.Дмитерко).

зв’язувати див. пов’язувати.

згаяти див. гаяти.

ЗГОДНИЙ, ЗГОДЕН - ЗГІДНИЙ

Згодний, згоден, -дна, -дне. Який дає, виявляє згоду комусь, солідарний з кимсь тощо. – Ви будете зараховані на історичний факультет. Згодні?.. – "Згоден" (Григорій Тютюнник); [Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Леся Українка); – Я зо всім згодний (Б.Антоненко-Давидович).

Згідний. 1. (до чого, з чим). Відповідний до чогось. Головна річ: відповідно поставити питання і дати на нього відповідь, згідну зі звісними нам фактами (І.Франко). Пох. згідно (з чим).

2. Те саме, що згодний. Я не згідна з тим, щоб для розуміння чиїх-небудь віршів треба знати життєпис автора (Леся Українка); – я не згідний був ні з чим (ю.Яновський).

ЗГОДОВУВАТИ, -ую, -уєш (кому що). Витрачати на годівлю худоби; віддавати комусь на їжу: згодовувати зерно худобі.