2. Посада, ранг, звання, чин: воєначальники всіх ступенів, вчений ступінь.

Ступінь², -пеня і -пня, ч. Крок.

Степінь, -пеня, ч. У математиці – добуток кількох однакових співмножників.

Ступня, -і, ор. -ею, ж. Нижня опорна частина ноги; стопа.

СУБ... Перша частина складних слів, що означає "розташований під чимсь чи коло чогось; підпорядкований; не основний або менший"; пишеться разом: субтропіки, субарктичний, субінспектор, субрегент, суборенда, субмікрон.

СУБ’ЄКТИВІЗМ - СУБ’ЄКТИВНІСТЬ

Суб’єктивізм, -у. 1. У філософії – світосприйняття, в основі якого лежить заперечення об’єктивних законів розвитку й утвердження чільної ролі окремого суб’єкта в процесі пізнання і в суспільній діяльності.

2. Особисте, надто суб’єктивне ставлення до чогось; брак об’єктивності: вияв суб’єктивізму, суб’єктивізм в оцінці подій, суб’єктивізм у зображенні дійсності.

Суб’єктивність, -ності, ор. -ністю. 1. Властивість суб’єктивного: суб’єктивність сприйняття.

2. Те саме, що суб’єктивізм 2: суб’єктивність розповіді.

СУБ’ЄКТИВНИЙ - СУБ’ЄКТНИЙ - СУБ’ЄКТИВІСТСЬКИЙ

Суб’єктивний. 1. Який стосується суб’єктивізму: суб’єктивний ідеалізм.

2. Який стосується суб’єкта, особи: суб’єктивний фактор в історії, суб’єктивне відображення об’єктивної дійсності.

3. Який відображає думки, переживання тощо тільки даного суб’єкта; особистий, індивідуальний: суб’єктивне відчуття, суб’єктивні смаки, суб’єктивна оцінка, суб’єктивне ставлення.

Суб’єктний. Який стосується суб’єкта як предмета судження чи підмета речення: суб’єктні відношення в логіці.

Суб’єктивістський. Який спирається не на об’єктивні закономірності, а на суб’єктивні чинники (бажання, прагнення, волю певних осіб), на ідеалістичні оцінки: суб’єктивістський підхід, суб’єктивістські смаки.

суб’єктивність див. суб’єктивізм.

суб’єктний див. суб’єктивний.

СУДНОВИЙ - СУДОВИЙ

Судновий. Прикм. від судно: суднове устаткування, судновий лікар, суднова команда.

Судовий. Прикм. від суд: судовий орган, судова колегія, судова справа, судові видатки.

СУДОМА. 1. Мимовільне скорочення м’язів (від болю, холоду, захворювання тощо); корчі. Маруся відчувала, що все її обличчя пересмикує нервова судома (С.Добровольський); Горлянка ще судомою здавлена (А. Головко).

2. Перен. Розм. Горе, біда. Ой судома, пане-брате, Судома, судома! Нема в мене снопа жита Ні в полі, ні дома (пісня).

СУКЕНКА - СУКОНКА

Сукенка. Маленька сукня; платтячко. Мама обіцяла доні.. рожеву шовкову сукенку (Ірина Вільде); Ганна оглянула сестру з голови до ніг, наче вперше побачивши: і маленькі ніжки в гарних черевичках, і шовкову сукенку на принадних плечах (Ю.Яновський).

Суконка. Клапоть сукна; сукнина. Обклавшись щітками та суконками, завзято чистив свої потріскані чоботи сержант Лошаков (О.Гончар).

СУЛЬФАТ - СУЛЬФІД - СУЛЬФІТ

Сульфат, -у. Сіль і ефір сірчаної кислоти: сульфат амонію, сульфат натрію.

Сульфід, -у. Сполука сірки з металом, а також з деякими неметалами: сульфід кальцію.

Сульфіт, -у. Сіль сірчистої кислоти.

СУМИРНИЙ - СУМІРНИЙ

Сумирний. Покірний, лагідний, смирний тощо: сумирна людина, сумирний кінь, сумирні очі, сумирна вдача.

Сумірний. Якого можна виміряти однаковою з чимсь міркою; спільномірний: сумірні відрізки, сумірні структурні форми.

суниці, суниця див. полуниці.

СУПЕР... Префікс, що означає зверхність, найвищу якість, посилену дію: суперарбітр, супермаркет, супертурнір; суперважкий (у спорті).

СУПЕРЕЧКА - СУПЕРЕЧНІСТЬ, СУПЕРЕЧЛИВІСТЬ

Суперечка. Словесне змагання при обговоренні чого-небудь, в якому кожна сторона обстоює свою думку, свою правоту: гостра суперечка, безпредметна суперечка, родинна суперечка, вести суперечку, вступати в суперечку.

Суперечність, -ності, ор. -ністю, рідше суперечливість, -вості, ор. -вістю. Невідповідність чого-небудь чомусь; протилежність інтересів (звичайно суспільних, класових) тощо: непримиренні суперечності, економічні суперечності, політичні суперечності, поглиблення суперечностей, усувати суперечності.

СУРМОВИЙ - СУРМ’ЯНИЙ

Сурмовий. Пов’язаний з музичним інструментом сурмою; який видає сурма тощо: сурмовий звук, сурмовий голос.

Сурм’яний. Пов’язаний із сріблясто-білим металом сурмою; сурм’яний блиск.

СУРОВИЙ. На відміну від загальновідомого суворий (вимогливий, непохитний, непривітний тощо), вживається в значенні "грубий, небілений, сировий" (про тканину, нитки): сурове полотно.

СУСІДНІЙ - СУСІДСЬКИЙ - СУСІДІВ

Сусідній, -я, -є. Розташований поруч, поблизу когось, чогось; який мешкає поруч: сусіднє село, сусідня кімната, сусідня країна, сусідній полк.

Сусідський. 1. Який стосується сусіда, належний сусідові, складається з сусідів тощо: сусідський хлопець, сусідський півень, сусідська родина, сусідський город.

2. Те саме, що сусідній: сусідське подвір’я, сусідська держава.

Сусідів, -дова, -дове. Належний сусідові: сусідів син, сусідів тин, сусідова хата.

СУСПІЛЬНИЙ - ГРОМАДСЬКИЙ

Суспільний. 1. Який стосується всього суспільства як сукупності відносин, що зв’язують людей у процесі виробництва й відтворення їхнього матеріального життя. Вж. зі сл.: поділ праці, прогрес, розвиток, чинник, характер виробництва, небезпека, праця, свідомість, науки.

2. Який виражає відносини, становище людей у суспільстві. Вж. зі сл.: договір, клас, мораль, система, форма господарювання, буття, самоврядування.

3. Створений, нагромаджений суспільством у процесі виробництва; який являє собою спільне надбання. Вж. зі сл.: продукт, фонди споживання, надбання.

4. Який має, відчуває потребу жити в суспільстві: суспільна людина; який живе в групі (про тварин): суспільні комахи (бджоли, оси, мурахи, терміти тощо).

Громадський. 1. Який стосується громади – групи людей, об’єднаних спільністю інтересів, становища тощо. Вж. зі сл.: осуд, суд, відвага, гігієна, догана, оранка, поведінка, подяка, рада, визнання, доручення, завдання, заохочення, звучання, акти, збори, кола.

2. Належний усій громаді, колективу, суспільству; призначений для загального користування. Вж. зі сл.: вигін, обід, обробіток землі, хліб, центр, бібліотека, будівля, будова, земля, канцелярія, каса, користь, установа, худоба, господарство, лихо, майно, тваринництво, харчування, гроші.

3. Який добровільно обслуговує різні сторони життя колективу. Вж. зі сл.: діяч, доглядач, інспектор, контроль, обвинувач, комісія, опікун, організація, доручення.

4. Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, пов’язаний з ним. Вж. зі сл.: порядок, інтереси, права, справи.

Іноді допускається паралельне вживання слів суспільний і громадський зі словами: обов’язок, прибуток, рух, активність, власність, думка, багатство, виховання, життя, становище, інтереси тощо.

Пор. громадянський.