Врешті (урешті) - в (у) решті

Врешті (урешті), присл. Нарешті, а втім тощо. Силувався [Петро] промовити й не міг. Аж урешті здобувся на голос і зачав хутенько лепетати (Лесь Мартович); Соломія, не розуміючи циганської мови, ухилялась від запросин – врешті їй було не до того (М.Коцюбинський); Довго висіла над Лисою горою тиша, тужавіла, стискалася і врешті розверзлася вибухами гранат і стріляниною (Р.Іваничук).

В (у) решті, ім. з прийм. На весь гуртожиток тільки ви й живете удвох в одній кімнаті, а в решті кімнат – по четверо, по п’ятеро (Є.Гуцало).

врешті-решт див. кінець кінцем.

ВРІВЕНЬ (УРІВЕНЬ), ВРІВНІ (УРІВНІ), присл. На одному рівні (в поєднанні з прийм. "з", рідше з іменником у родовому відмінку); в рівноцінному становищі, не відстаючи. Вікна були врівень з тротуаром (О.Донченко); Ріс ромен із тином урівень (М.Стельмах); Свіже, повне її лице, освічене ясним сонцем, стало врівні з блідим, замлілим лицем її сусіда (І.Нечуй-Левицький); Це ставило її врівень з усіма іншими (Л.Первомайський).

врізати див. урізати.

ВРОДА, рідше УРОДА. Переважно краса, миловидність людини. Вона була непогана на вроду: висока, струнка, з великими сірими очима під густими чорними бровами врозліт, з білим чистим і рум’яним обличчям (З.Тулуб); Вчитель був вродливий, але його врода не хвилювала Килину (Є.Гуцало). Пох.: вродливий. Ти зовсім була не вродлива І завжди, як вечір, сумна... Чого ж ти з усіх моїх милих У серці осталась одна? (О.Олесь); Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе радуватися повік (В.Симоненко); вродливість.

ВРОЗБРІД (УРОЗБРІД), присл. Не разом; урозсип. З радісним криком вони кинулися врозбрід по долині (І.Франко); Думки Антона пішли врозбрід (І.Волошин).

ВРОЗГІН (УРОЗГІН), присл. Від меж до середини лану (про оранку), а також переносно. Він пускає погляди по обрію врозгін (П.Кочура).

ВРОЗДРІБ (УРОЗДРІБ), присл. 1. Окремо один від одного. Тисячі людей рушили вперед, як безконечна чорна плахта, поволі, обережно... вроздріб (О.Маковей).

2. Поштучно (про продаж, торгівлю): купувати вроздріб. Добре розходиться журнал і вроздріб (з газети).

ВРОЗРІЗ (УРОЗРІЗ), присл. Нарізно, розрізнено, не вкупі. Левенці скакали врозріз між двох таборів (П.Панч).

ВРОЗСИП (УРОЗСИП), присл. У різні боки; не разом. Як тільки колона порівнялася з ними, жінки врозсип кинулися поміж конвоєм (В.Козаченко); У Божовці хати не стояли одна проти однієї, а стояли хати там урозсип (Марко Вовчок).

ВРОЗТІЧ (УРОЗТІЧ), присл. у різні боки; урізнобіч. Дівчата з криком кидаються врозтіч (І.Кочерга); Видно, [Марина] була дуже страшна тоді, бо всі вівці так урозтіч і кинулися (Панас Мирний).

ВРУНА (УРУНА), ВРУНО - РУНА - РУНО - РУНИ

Вруна, рідше уруна, врун, мн., вруно. 1. Молоді, густі сходи посівів, іноді – густа зелень. Гарні вруна сього року (Словник Б.Грінченка); Вруно нівроку, гарне; жито, видать, уродить (Вас. Шевчук).

2. Те саме, що руно 1. Пох. врунистий: вруниста порода овець.

Руна, рун, мн. Те саме, що вруна 1.

Руно. 1. Густа й довга вовна овець: золоте руно. Пох. рунистий: руниста порода овець.

2. Те саме, що вруна 1.

Руни, рун, мн. 1. Літери давньогерманських алфавітів. Пох. рунічний: рунічне письмо.

2. Народні карельські та фінські епічні пісні.

ВРЯД (УРЯД) - В (У) РЯД

Вряд (уряд), присл. 1. Один біля одного; поряд. У яру гребля, верби вряд (Т.Шевченко); На лаві вряд лежать сім житніх хлібів (С.Чорнобривець); Довкола стін вряд стояли шафи з різними справами (М.Лазорський).

2. Один за одним (у часі); підряд. На станції Деряжня ми дістали театр на три вистави вряд (Ю.Смолич).

В (у) ряд, ім. з прийм. В одну лінію. Хитався вечірній задуманий сад, коли їх над яром поставили в ряд і дула повільно на них навели (В.Сосюра); Біля ставка Моргаленко вишикував своїх людей по четверо в ряд (Л.Первомайський).

ВСЕМЕРО (УСЕМЕРО) - В (У) СЕМЕРО

Всемеро (усемеро), присл. У сім разів: зсукати всемеро.

В (у) семеро, числ. з прийм.

ВСЕРЕДИНІ (УСЕРЕДИНІ) - В (У) СЕРЕДИНІ

Всередині (усередині), присл. У межах, у внутрішній частині чогось; у знач, прийм. вказує на перебування когось, чогось у внутрішній частині когось, чогось. Сам Іван Іванович – дуже релігійна людина, але це, як багато чого іншого, тримається в нього глибоко всередині (Б.Антоненко-Давидович); Коні й воли всередині табору, калічені хмарою татарських стріл, казилися й дуже перепиняли козаків у обороні (А.Чайковський); Румянець наскрізь пропік яблуко. Навіть усередині було воно червонувате (О.Донченко).

В (у) середині, ім. з прийм. У місці, однаково віддаленому від кінців чогось; у час, однаково віддалений від початку й кінця чого-небудь тощо: в середині кола, в середині площі, в середині розділу, в середині XX століття, в середині липня, в середині тисяча дев’ятсот дев’яностого року, в середині тижня. Городяни., товклися по посипаних піском стежках бульвару в середині міста (Б.Грінченко); Робітники., замурували з усіх боків фундамент і виводили швидко стіну в середині прокопу (І.Франко).