Двір - подвір’я - надвір’я

Двір, двора і двору. 1. Те саме, що подвір’я 1: господарський двір, прохідний двір, товарний двір, фуражний двір. Двір був просторий, чистий, оплетений (Панас Мирний); Бурлаки повернули до великої хати – увійшли в двір (І.Нечуй-Левицький); – Тільки ти – обережненько. Може, як-небудь прохідними дворами (А.Головко).

2. Хата з усім господарством при ній. Сусіда в їх був, удовин син, двір із двором жили (Б.Грінченко); Сяк-так зібралися, купили двір і жили собі (Г.Квітка-Основ’яненко).

3. Маєток великого землевласника. Дід знову забалакав: – Що ж з мене візьмеш?.. Ну беріть знову в двір (Панас Мирний); Якби не поденна робота в дворі та на панських ланах, то хтозна, як би Матроха прожила з дітьми (Леся Українка).

4. Завод, майстерня: гарматний двір, монетний двір.

5. Монарх з його оточенням. Висіла туга й печаль над двором королівським Ойнея (І.Франко).

Подвір’я. 1. Обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло будинку, хати; приміщення для тварин, реманенту, матеріалів тощо у великому господарстві. Подвір’я було хазяйське, з мощеними доріжками (Вал. Шевчук); Дзвоник калатав собі на подвір’ї, скликаючи нас (М.Чабанівський).

2. Те саме, що двір 2. Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля, а як безділля, то продасть і подвір’я (М.Номис); Іскри полетіли на повітки й на клуню, зайнялося ще одне подвір’я (Ю.Яновський).

Надвір’я, розм. Ділянка землі коло хати. А у будень, то він тобі Не посидить в хаті. Все нишпорить по надвір’ю (Т.Шевченко); Як сич той, він більше по надвір’ю тинявся (Панас Мирний).

ДВО... див. ДВОХ...

ДВОБІЧНИЙ - ДВОСТОРОННІЙ, -я, -є. У більшості значень уживаються паралельно (з переважанням першого) – зі сл.: зв’язок, радіозв’язок, килим, насос, процес, шов, забудова вулиці, симетрія, техніка ткання, запалення легень, покриття, свердло.

Тільки двосторонній уживається тоді, коли воно стосується двох сторін у значенні "особа, група осіб, організація тощо, яка протиставляється у певному відношенні іншій особі, особам, організації". Вж. зі сл.: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, міжнародні зв’язки, обов’язки, переговори.

Двоголосий, двоголосний - двоголосний

Двоголосий, двоголосний. Який звучить двома голосами або співається на два голоси: двоголосий (двоголосний) хор.

Двоголосний, лінгв. Який складається з двох голосних літер, що вимовляються як один склад.

ДВОЄ, двох, числ. збірн. Вживається: з іменниками чоловічого роду, що означають назви істот, рідше – предметів: братів, дідів, коней, малюків, матросів, пасажирів, пастухів, перехожих, поранених, робітників, синів, солдатів, хлопців, деньків, обідів, ротів; з іменниками середнього роду, що є назвами істот, предметів, явищ: звірят, курчат, телят, барил, вікон, крил, ліжок, літ, слів, яєць; з іменниками жіночого роду, що означають істот, – зрідка: дочок, жінок, рибок, свиней, спортсменок, школярок, щук (з іменниками ж. р., що означають предмети, не вживається); з іменниками, що вживаються в множині й мають відтінок збірності, а також з іменниками, що означають парні предмети й мають тільки форму множини: дівчат, дітей, людей, овець, воріт, дверей, ножиць, саней, шароварів; з особовими займенниками в множині: нас (вас, їх) було двоє, їх стало двоє. У знач, ім.: у човні сиділо двоє. Двоє б’ються – третій не мішайся (прислів’я). По двоє, у знач, присл. По дві особи, істоти, по два предмети: шикувалися по двоє, по двоє почали розходитися.

Збірні числівники надають висловлюваному зниженого стилістичного відтінку і тому широко використовуються в розмовній мові, а в науковому та діловому стилях літературної мови вживаються зрідка (отже, краще не двоє генералів, а два генерали).

ДВОРУКИЙ - ДВОРУЧНИЙ

Дворукий. Який має дві руки (про людину).

Дворучний. Який має дві ручки (про пилку).

ДВОСКЛАДНИЙ - ДВОСКЛАДОВИЙ

Двоскладний. Складений з двох частин: двоскладне речення.

Двоскладовий. Який складається з двох складів: двоскладова стопа.

двосторонній див. двобічний.

ДВОХ... - ДВО...

Двох... Перша частина складних слів; уживається: коли друга частина складного слова починається голосними а, є, о, у, я; коли другою частиною є порядкові числівники сотий, тисячний, мільйонний, мільярдний; коли другою частиною є прикметник, а першою – складний числівник з компонентом два (три, чотири); коли кінцевою частиною є прикметник або іменник, а другою – складний числівник двісті (триста, чотириста): двохадресний, двохетапний, двохсотий, двохтисячний, двохмільйонний, двохмільярдний, двадцятидвохрічний, сорокадвохгодинний, двохсотсильний, двохсоттисячний, двохсотріччя.

Дво... Вживається тоді, коли друга частина складного слова починається з приголосного (крім слів сотий, тисячний, мільйонний, мільярдний): дводенний, дволітровий, двокілометровий, двомоторний.

Паралельно можуть уживатися: двохукісний і двовкісний, двох’ярусний і двоярусний, двохмільярдний і двомільярдний тощо.

ДЕ... Префікс, що означає віддалення, виділення, скасування, припинення, усунення чогось, рух донизу, зниження: деаерація, деблокування, деактивація, дегазація, дегероїзація, деполітизація.

ДЕБЕНТУРА. Митне свідоцтво на повернення мита.

ДЕБЕТ - ДЕБІТ

Дебет, -у. Ліва сторона бухгалтерських рахунків, куди заносяться всі одержувані цінності, а також усі борги й видатки, які числяться по даному рахунку: дебет і кредит.

Дебіт, -у. Кількість рідини, що надходить з джерела за одиницю часу: дебіт артезіанського колодязя, дебіт свердловини.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ - ВАЛЬВАЦІЯ - ЕВАЛЬВАЦІЯ - РЕВАЛЬВАЦІЯ, РЕВАЛОРИЗАЦІЯ

Девальвація, -ї, ор. -єю. Законодавче зменшення золотого вмісту (вартості) грошової одиниці; зниження курсу паперових грошей щодо золота або іноземної валюти.

Вальвація. Визначення цінності іноземної монети в грошовій одиниці даної держави не за її номіналом, а за вагою вміщеного в ній валютного металу (срібла, золота).

Евальвація. Оцінювання, обчислювання.

Ревальвація, ревалоризація. Грошова реформа з метою стабілізації валюти; підвищення державного курсу паперових грошей щодо золота або іноземної валюти.

ДЕВІЗ - ДЕВІЗА

Девіз, -у. Стисле формулювання провідної ідеї, програми дій; короткий вислів або слово; напис на гербі, щиті тощо.

Девіза. Вексель, чек тощо, виражений в іноземній валюті для оплати його за кордоном.

ДЕВ’ЯТЕРО, -тьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: козаків, коней, котів, синів, сиріт, донок, дітей. Пор. двоє.

ДЕГЕНЕРАЦІЯ - ДЕГЕНЕРАТИВНІСТЬ

Дегенерація, -ї, ор. -єю. Виродження, погіршання з покоління в покоління пристосовних або господарських властивостей у рослин і тварин: процес дегенерації, ознаки дегенерації.

Дегенеративність, -ності, ор. -ніс-тю. Наявність ознак дегенерації, виродження: явно виражена дегенеративність.

ДЕДАЛІ

Дедалі, присл., наст. Чим далі. Дедалі, дедалі усе стиха, ні травка не колишеться, усе чогось жде (Г.Квітка-Основ’яненко); Дедалі меншими стають верхівці в степу (О.Гончар); Та старість дедалі відчутніше тисне на плечі (Р.Іваничук); В її розповіді появлялось дедалі більше подробиць (Є.Гуцало).

ДЕДВЕЙТ, -у. Повна вантажопідйомність судна (сумарна вага вантажу, пасажирів, екіпажу, палива тощо).

ДЕЗ... Префікс, що означає знищення, видалення, відсутність чи спотворення чогось: дезінформація, дезоксидація.

ДЕЗАКТИВАЦІЯ, -і, ор. -єю. Усунення радіоактивних речовин з чогось; втрата молекулою енергії, потрібної для вступу в хімічну реакцію.

ДЕЗИДЕРАТИ - ДЕЗОДОРАНТИ

Дезидерати, -ів, мн. Предмети, книжки, потрібні для поповнення якоїсь колекції (музею, бібліотеки тощо).

Дезодоранти, мн. Засоби для усунення, видалення неприємних запахів у побутових приміщеннях, приладах (у кухнях, холодильниках тощо) або з тіла людини.

ДЕЗІНСЕКЦІЯ, -ї, ор. -єю. Знешкодження отруйних речовин в організмі.

дезодоранти див. дезидерати.

ДЕКА... Перша частина складних слів, що означає "десять, у десять разів більше"; пишеться разом: декалітр, декаметр.

ДЕКВАЛІФІКАЦІЯ - ДИСКВАЛІФІКАЦІЯ

Декваліфікація, -ї, ор. -єю. Втрата особою кваліфікації, спеціальних знань, досвіду: декваліфікація педагога, повна декваліфікація.

Дискваліфікація. Оголошення когось не гідним або не здатним займати якусь посаду, виконувати певну роботу через професійну непідготовленість; позбавлення спортсмена або команди права брати участь у змаганнях за грубе порушення правил, нетактовне поводження: дискваліфікація судді, дискваліфікація гравця, дискваліфікація футбольного клубу.

ДЕКІЛЬКА - ДЕ КІЛЬКА

Декілька, -кох, числ. Незначна кількість; кілька. Прийшло декілька читачів за газетою (І.Франко); Декілька ґав – і між ними я – стоїмо, дивлячись на корму (Ю.Яновський).

Де кілька, присл. з числ. З причин, знов-таки не залежних од мене, мусив виїхати звідти до Житомира, де кілька місяців вів видання газети "Волинь " і працював у редакції (М.Коцюбинський).

ДЕКОРАТИВНИЙ - ДЕКОРАЦІЙНИЙ - ДЕКОРАТОРСЬКИЙ

Декоративний. 1. Призначений для оздоблення, прикраси. Вж. зі сл.: вигляд, елемент, естамп, ефект, живопис, орнамент, прийом, розпис, фактор, властивість, кераміка, майстерня, пластика, роль, скульптура, форма, значення, мистецтво, ремесло, різьблення, голубівництво, садівництво, ткацтво, твори, цінності, якості, виріб, килим, посуд, пояс, ваза, плитка, тканина, барельєф, камінь, панно, скло, вогні, прикраси, виноград, каштан, кущ, зелень, квітка, рослина, птах, тварина, місцевість.

2. Те саме, що декораційний 1: декоративний реквізит, декоративне оформлення сцени.

3. перен. Розрахований на зовнішній ефект, показний: декоративне життя.

Декораційний. 1. Який стосується театральної декорації, оформлення сцени. Вж. зі сл.: живопис, стиль, цех, майстерня, техніка, оздоблення, оформлення роботи.

2. зрідка. Те саме, що декоративний 1.

Декораторський. Який стосується декоратора, належний йому: декораторське вміння.

ДЕКОРТ, -у. Зниження з ціни товару за дострокову оплату його.

ДЕКОРУМ, -у. Зовнішня, показна пристойність; те, що відповідає такій пристойності: дотримувати декоруму.

ДЕКУВЕР, -у. Різниця між оцінкою майна і страховою сумою, яку залишають на відповідальність страхувальника.