Наймит - найманець - наймач

Наймит, -а. 1. Найманий робітник; батрак. Ізнову Семен – наймит, орючи панську ниву, погукує на чужі воли (М. Коцюбинський).

2. Зневажливо – той, хто захищає чужі інтереси з корисливих мотивів. Ваші господарі – Наймити татарам, Турецьким султанам (Т.Шевченко).

3. зрідка. Те саме, що найманець 1. Багато, багато полягло тут чужосторонніх наймитів, що за гроші прийшли знищувати чужу волю (А.Кащенко).

Найманець, -нця, ор. -нцем. 1. Солдат або офіцер найманої армії. Не тільки чоловіки, а й жінки і підлітки брали активну участь у боротьбі проти німецько-фашистських окупантів та їх найманців (О.Гончар).

2. розм. Те саме, що наймит – Найманцем я служу в хазяїна (С.Добровольський).

Наймач, -а, ор. -ем. Той, хто наймає когось, щось. Раз на подвір’я прийшов наймач з батіжком, з хитрими очима і з цигаркою, приліпленою до нижньої губи. Його обступили, почали кричати, торгуватися (В.Винниченко); З приморських степів, з Криму і навіть з далекої Кубані заїжджалися сюди наймачі (О.Гончар).

НАЙСТАРШИЙ - НАЙСТАРІШИЙ

Найстарший. 1. Найвищ. ст. від старий; який прожив найбільше років серед інших. Він був найстарший у сім’ї (М.Коцюбинський); Найстарший син його не повернувся з Волконських гір (М.Стельмах).

2. Який має найбільший чин, найвищу посаду серед інших. Дивлюсь, цар підходить До найстаршого... та в пику Його як затопить!.. (Т.Шевченко); – Ти тепер найстарший у громаді, – гримів Степан. – Що ти скажеш, так має бути (Лесь Мартович).

Найстаріший. Те саме, що найстарший 1: найстаріша жителька села, найстаріша людина, найстаріший дуб, найстаріший заклад, найстаріше місто.

НАКАЗОВИЙ - НАКАЗНИЙ

Наказовий. Який стосується наказу: наказова команда, наказовий тон, наказовий спосіб (у граматиці).

Наказний, іст. Який містить у собі наказ, розпорядження: наказна пам’ятка, наказний гетьман (особа, що тимчасово обіймає посаду гетьмана).

НАКАЧАНИЙ - НАКОЧЕНИЙ

Накачаний. Дієприкм. від накачати – наповнити щось рідиною, повітрям тощо: накачані камери.

Накочений. Дієприкм. від накотити; у знач, прикм. – наїжджений, утрамбований тривалою їздою (про шлях тощо): накочена дорога.

НАКОПИЧУВАНИЙ - НАКОПИЧУВАЛЬНИЙ

Накопичуваний. Дієприкм. від накопичувати – якого накопичували, накопичили; також у значенні прикметника: накопичувані запаси зерна, накопичувані фонди, накопичуваний металобрухт, накопичуваний досвід.

Накопичувальний, прикм. Який накопичує, пов’язаний з накопиченням: накопичувальний ставок, накопичувальна відомість.

накочений див. накачаний.

НАЛЕЖАТИ. 1. (кому, чому). Бути чиєюсь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні тощо: належати народові, належати лікарні.

2. (до кого-чого). Відноситися до якогось ряду, виду, входити до складу чогось, бути членом чогось; відноситися до якоїсь галузі, часу, періоду тощо. [Орест:] Я ніяк не належу до її фаворитів (Леся Українка); Старшина Буряченко належав до людей стриманих (П.Загребельний).

НАЛИВАНИЙ - НАЛИВНИЙ

Наливаний. Налитий. Ой візьмемо, панібрате, Старі кухлі полив’яні, Горілкою наливані (Я.Щоголів); Хоч на виставку – наливані жита! (І.Муратов).

Наливний. 1. Спілий, соковитий (про плоди, зерно тощо). В садах рясніють пізні яблука і груші, жовтіє наливний виноград (В.Кучер); З зерна одного наливного Вже на столі у мене хліб (А.Малишко).

2. Пристосований для перевезення рідких вантажів; налите в що-небудь для цього: наливне судно, наливний флот, наливні вантажі.

НАЛЯГАТИ – НАПОЛЯГАТИ

Налягати, налягти, -яжу, -яжеш. 1. Навалюючись, лягаючи, давити когось, щось; розташовуватися шаром на чому-небудь. Я підходжу до дверей і налягаю на них плечем (І.Микитенко); Мряка почала налягати на луки (І.Франко).

2. перен. Охоплювати когось (про почуття, думки, сон тощо). На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше оповив його смуток (Панас Мирний).

3. перен. Завзято, наполегливо братися за що-небудь, вимагати виконати, зробити щось. Дівка засоромлено тільки ложку пригублювала, а Короп налягав на їжу (Г.Косинка); Будьте ж ласкаві, звістіть мене про результати Карпенкової критики, бо автор налягає на мене (М.Коцюбинський).

Наполягати, наполягти. Настійливо вимагати, добиватися від кого-не-будь виконати щось; енергійно діяти; охоплювати когось (про почуття, настрій тощо). Вона все варується мені сказати, тільки гляне та червоніє. А я все наполягаю: скажи та скажи! (Марко Вовчок); Сашко не ворухнувся, ще міцніше наполіг на роботу (Н.Рибак); Туга й сум наполіг на мою душу (І.Нечуй-Левицький).

НАМІШАНИЙ - НАМІШЕНИЙ

Намішаний. Дієприкм. від намішати – додати, підмішати чого-небудь.

Намішений. Дієприкм. від намісити – місінням наготувати чогось.

НАМУЛИТИ - НАМУЛЯТИ

Намулити. Нанести щось течією води, хвилями тощо: намулити землі. Пох. намулений.

Намуляти. Тертям пошкодити тіло: намуляти ноги, намуляти спину. Пох. намуляний: у вола намуляна шия.

НАНИЗ - НА НИЗ

Наниз, присл. У напрямку до нижньої частини чогось, униз; до гирла річки тощо. За садком ґрунт спадав з пригорка наниз (І.Нечуй-Левицький); Сонце крадькома наниз – тиць, як у скриню, та й сховалось. (С.Васильченко); Ми сходимо наниз (Ю.Яновський); Пароплав ішов наниз (Г.Епік).

На низ, ім. з прийм. – А ось і заборонене! – сказала врешті товаришка, усміхаючись і показуючи на низ шафки, де лежала купка книжок (Леся Українка); Швидко дві цеглини котилися, гуркотячи, з гори на низ (Панас Мирний); Юрбами тікало на низ поспільство (О.Соколовський).

НАНИЗУ - НА НИЗУ

Нанизу, присл. Внизу. Сула вилася нанизу срібною стрічкою по зелених лугах (І.Нечуй-Левицький); Він чув там нанизу крик Мотрі... (Панас Мирний).

На низу, ім. з прийм. [Мар’яна:] А куди ж вони пішли? [Захар:] На гору поплентались. [Мар’яна:] Ну що ж... а ми будемо на низу! (Я.Мамонтов); На низу темним кущем стояли верби, а на гору п’явся густий терен (П.Панч); Невесело було ці дні на Низу (М.Лазорський).

НАПАМ’ЯТЬ - НА ПАМ’ЯТЬ

Напам’ять, присл. З пам’яті, не дивлячись у текст: напам’ять вивчити. Він знає напам’ять майже всі ті вірші, які вчила в гімназії його сестра (Ю.Смолич); Дмитро майже напам’ять знав, хто що має і як живе (А.Гудима); Він не пропустив жодної опери і знав напам’ять усі арії (Р.Іваничук).

На пам’ять, ім. з прийм. І долину, і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко); Часом давно забуте звідкись прилізе на пам’ять (М.Коцюбинський); – Прийми ж від робітників усього світу в подарунок на пам’ять ось цей золотий меч з написом (О.Довженко); [Палажка:] Мене батько-матір цим образом благословили. Я на пам’ять його заховала. (Я.Мамонтов); Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам’ять нащадкам подільської Вулиги (О. Гончар).

НАПЕРЕД, присл. У напрямку перед собою, вперед; за якийсь час до чогось, заздалегідь; у знач, прийм. Тихович біжить наперед (М.Коцюбинський); Васько з Васютою переказали через Сьомку, що треба наперед зустрітися і обговорити план нападу на ворогів (Ю.Смолич); Старшина вихопився своїм жеребчиком наперед підвід: – Гони за мною! (О.Гончар).