2. Верхня звужена частина посуду.

Горлянка, розм. Те саме, що горло 1.

ГЛУЗ - ГЛУЗД

Глуз, -у, мн. -и, -ів, розм. Глузування з когось, чогось: на глузи брати (підіймати). [Петро:] Се справді доля глузує: більшого глуму, гіршого глузу не пригадати!.. (Панас Мирний); –Добре, що не я вів машину, – ніби сам собі зауважує Михайло, – до нового року вистачило б глузів/ (Ю.Яновський).

Глузд, -у, розм. Розум: здоровий глузд. У голові Судді не жив як треба глузд – Він все підписував, а правив секретар (Л.Боровиковський); Люди всі на два ранжири: Є розумні – та без віри, Другі – вірою міцні, Але глуздом – аніні (А.Кримський); Стара з глузду зсунулась, мов собака з соломи (М.Номис).

ГНІВЛИВИЙ - ГНІВНИЙ

Гнівливий. Схильний до гніву: гнівливий чоловік, гнівливий командир.

Гнівний. Пройнятий гнівом: гнівні вірші, гнівний погляд, гнівна відсіч, гнівний протест, гнівний тон.

ГНІЗДО - КУБЛО

Гніздо. 1. Місце, влаштоване або пристосоване птахами для кладки яєць і виведення пташенят; рідше – житло тварин, плазунів, комах: вороняче гніздо, гніздо ластівки, зміїне гніздо, гніздо гусениці.

2. Виводок: вовче гніздо.

3. перен. Місце проживання людини, рідна домівка тощо: рідне гніздо, своє обжите гніздо. Тож сам собі будиночок поставив, Що в Малині був за гніздо йому (М.Рильський); Зрозуміло, прощатись з рідною Гетьманщиною важко, важко кидати рідні гнізда, дідівську землю, та треба (М.Лазорський).

4. перен. Місце зосередження, притулок людей із злочинними та іншими недобрими намірами: злодійське гніздо, гніздо контрабандистів, гніздо контрреволюції.

5. Скупчення, група якихось однорідних предметів, явищ тощо; група рослин, що ростуть укупі: гніздо аметистів, синонімічне гніздо, гніздо опеньків. Він сів на призьбі, глянув на берег, де зеленіло гніздо верб (І.Нечуй-Левицький).

6. Заглиблення, отвір для чогось: кулеметне гніздо, гніздо для патронів.

Кубло. 1. Заглиблення в землі, де живуть і розмножуються звірі, плазуни, комахи; рідше – житло птахів: кубло хижаків, осине кубло, кубло коршуна.

2. Те саме, що гніздо 2: вовче кубло.

3. перен. Те саме, що гніздо 3: рідне кубло.

4. перен. Те саме, що гніздо 4: бандитське кубло, диверсійне кубло.

ГНІЙНИЙ - ГНОЙОВИЙ

Гнійний. Який стосується гною як продукту гниття тканини живого організму: гнійні виділення, гнійна виразка, гнійна інфекція, гнійна рана, гнійний запальний процес, гнійний отит, гнійне запалення суглоба.

Гнойовий. Який стосується гною як органічного добрива: гнойова купа, гнойова яма, гнойове господарство, гнойовий жук.

гніт див. ґніт.

гнойовий див. гнійний.

говір – говірка див. діалект.

ГОВІРКИЙ - ГОВІРКОВИЙ

Говіркий. Балакучий: говіркий хлопець, говірка бабуся.

Говірковий. Який стосується говірки – різновиду загальнонародної мови: говіркова лексика, говіркові елементи, говіркові особливості.

говорити див. казати.

ГОДИНА. 1. Одиниця виміру часу, яка дорівнює 1/24 доби, або 60 хвилинам; відповідний відрізок часу (у запитальному вислові вживається із займенником котрий: котра година, о котрій годині). Тоді ще не знав я, що все проходить, все минає, забувається й губиться в невпинній зміні годин (О.Довженко).

2. Певний період часу, певна пора (звичайно з означенням). Співає дідусь і внуку, і сину, Співає дідусь про стару годину (М.Костомаров); Тихо в садку, тихо в місті, бо пізня година (Леся Українка); Любіть Україну.. в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. (В.Сосюра).

3. Тепла, суха, сонячна погода. А ми оливи наливаєм Та байдуже собі співаєм – Чи то в годину, чи в напасть (Т.Шевченко); Чи ж скоро світатиме? Глянула на небо: хмар не було – клалося на годину (Б.Грінченко); Година й негода часто міняються в надмор’ї (Л.Дмитерко); В кожної [жінки] біля хати роботи повно, кожній кортить на грядці ухватить, поки година (В.Дрозд).

ГОДИТИСЯ¹, годжуся, годишся. Бути на що-небудь, до чогось придатним; задовольняти певні вимоги: для годиться, як годиться. [Митрохван:] Правда, що кажуть, нібито воно так і годиться за куму брати ту, котру першу зустрінеш? (М.Кропивницький); Василько побачив, біжить із криком "тату", а він., в діди йому годиться (М.Стельмах).

ГОДИТИСЯ², годжуся, годишся. Давати згоду, погоджуватися з чиєюсь думкою; миритися. Роман зовсім годився на її думки, а вона на його (О.Маковей); Як же нам тепер годитись, А чи битись, чи миритись? (І.Манжура).

ГОДІВНИЦЯ - ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Годівниця, -і, ор. -ею. Пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці.

Годувальниця. 1. Жінка, яка годує грудьми дитину.