Чисельний - численний - числовий

Чисельний. 1. Який стосується числа; числовий: чисельний аналіз.

2. Кількісний: чисельна перевага, чисельне зростання населення.

Численний (не багаточисленний). 1. Який складається з великої кількості когось, чогось: численний загін, численна група, численна організація, численне товариство (невдало численна кількість книжок). Іноді замість справжнього диспуту, перед численною аудиторією відбувалося скритно підготовлене і розігране інсценування й комедія диспуту (З.Тулуб).

2. Наявний у великій кількості. Вж. зі сл.: війська, гості, делегації, досліди, жертви, зразки, кадри, мешканці, озера, підприємства, ухвали. Небо заступали хмари. Вони насувалися з заходу, закриваючи собою численні зорі (А.Шиян).

Числовий. Прикм. від число: числова величина, числові дані, числова послідовність, числові назви, числове розв’язання рівнянь, числове програмне керування.

Читач - читець

Читач, -а, ор. -ем. Той, хто читає, зайнятий читанням якихось творів; відвідувач бібліотеки тощо.

Читець, -тця, ор. -тцем. Той, хто читає комусь уголос: читець-декламатор.

ЧІЛЬНИЙ. 1. Який вважається центральним, найвиднішим. Юлія Андріївна сиділа боком до чільного стола (Л.Дмитерко); Ще зранку на чільних вулицях Глухова вишикувались полки (М.Лазорський).

2. перен. Важливий за своїм значенням; який виділяється серед інших тощо. В житті сучасної людини чільне місце займають мистецтво й література (з журналу); Щодо бойківського діалекту, то він також ще від 1848 року досить виразно проблискує у творах тодішніх чільних галицьких письменників (І.Франко).

3. Який становить передню частину будівлі. Вздовж чільної і причілкової стін стояли лави (з журналу).

ЧОЛО. 1. У прямому значенні – те саме, що лоб, однак у мові спеціальної літератури невживане. Високе його чоло перерізалося поміж бровами глибокими зморшками (А.Кащенко); Син стояв над могилою білою. Сніг летів на відкрите чоло (Г.Чубач). Тільки зі словом чоло вживаються фразеологізми: бити чолом, віддати чолом, схиляти чоло, в поті чола, чолом вам тощо.

2. Фасад споруди.

ЧОЛОВІК - ЛЮДИНА

Чоловік, -а. 1. Особа чоловічої статі. За столом сидів смуглявий, довгобразий та сухорлявий чоловік (І.Нечуй-Левицький).

2. Одружена особа стосовно до своєї дружини. Чоловік її давно помер (Марко Вовчок).

3. розм. Те саме, що людина. – Ех, каже приказка: кожен чоловік кує своє щастя. Чорти його кують, а чоловік тільки у міх дме (А.Головко).

4. Уживається при лічбі, вказуванні на певну кількість людей. Було їх [утікачів] там чоловіка з тридцять (М.Коцюбинський); На низькому помості з дощок, прикрившись звірячими шкурами, лежало кілька чоловік (С.Скляренко).

Пох. чоловічий.

Людина. Одна із суспільних істот, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці тощо.

ЧОРНИТИ - ЧОРНІТИ - ЧОРНІТИСЯ - ЧОРНІШАТИ

Чорнити, перех. Робити щось чорним, фарбувати, забарвлювати в чорний колір; переносно – ганьбити. Пожежі застилають обрій димами, чорнять половину неба (М.Стельмах); Благали куми, кланялись в ноги йому [попові], не чорнити так дівчину – не вблагали (Є.Кротевич).

Чорніти, неперех. Ставати чорним, чорнішим; виділятися чорним кольором, виднітися (про щось чорне). Весна іде, сніги чорніють (М.Старицький); Шлях дедалі все чорнів, брався водою (Панас Мирний); В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т.Шевченко).

Чорнітися. Виділятися чорним кольором, виднітися (про щось чорне). При вході внизу чорнілася вже друга купа монголів (І.Франко); Ціла метка невеличких халабуд.. чорнілася своїми входами (Панас Мирний).

Чорнішати. Ставати чорнішим. Ніч густішала й чорнішала (І.Нечуй-Левицький).

чорниця див. черниця.

чорніти – чорнітися – чорнішати див. чорнити.

ЧОРНОБИЛЬ, -лю, ор. -лем. Різновид полину. Високий, як ліс, чорнобиль та лопух бив її по лиці (І.Нечуй-Левицький).

ЧОТИРЬОХ... - ЧОТИРИ... Вживаються так, як двох... - дво... (див.)

Чотирьох: чотирьохмільйонний, чотирьохсоттисячний, чотирьохтисячний (і чотиритисячний), сімдесятичотирьохгодинний, чотирьохсотлітній.

Чотири...: чотирилітній, чотиримісячний, чотириструнний, чотирицифровий.

ЧОХЛА - ЧОХОЛ

Чохла, розм. Манжета.

Чохол, чохла. Футляр з тканини та іншого матеріалу за формою предмета, що його він покриває.

ЧУДЕСНИЙ, ЧУДОВИЙ - ЧУДНИЙ

Чудесний, чудовий. Чарівний, прекрасний, дуже гарний, принадний; який відзначається високими якостями. Вж. зі сл.: людина, діти, сім’я, народ, композитор, природа, краєвид, місто, гори, ліс, палац, картина, погода, голос, відкриття.

Чудний. Який викликає подив, сміх; дивний, смішний. Вж. зі сл.: жінка, дівчина, хлопець, автомобіль, почуття, враження, річ.

чуття див. почуття.

Ш (та). Як назва літери вживається в с. р.: велике ш; як назва звука вживається в ч. р.: довгий ш, приголосний ш.

ШАЛЕ, невідм., с. Невеликий селянський будинок у горах Швейцарії; у деяких інших країнах – невеликий заміський будинок; дача.