Робітник - працівник

Робітник, -а. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; людина, що належить до робітничого класу; в давні часи – також наймит: робітники фабрик і заводів, робітники й селяни, кваліфікований робітник, робітники сцени (особи, які встановлюють і міняють декорації тощо).

2. Трудівник. Всі мали його за чесного чоловіка та доброго робітника (М.Коцюбинський); Не жрець, не вождь, а робітник – Поета справжнього імення... (М.Рильський).

Працівник, -а. 1. Член якогось виробничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом, у якійсь галузі народного господарства, науки, культури. Вж. зі сл.: здібний, кваліфікований, керівний, літературний, науковий, торговельний, газети (газетний), заповідника, кіно, преси, сцени (член творчого колективу театру).

2. Трудівник. Наш мужик – то неук темний, Працівник, але бідар (П.Грабовський); Не голоси чаїні – наш одностайний крик: Рівняйтеся пустині! Поборе працівник! (М.Рильський).

РОБІТНИЧИЙ - РОБОЧИЙ

Робітничий. Прикм. від робітник; який складається з робітників, належний робітникові, робітникам тощо: робітничий клас, робітничий клуб, робітнича честь.

Робочий. Прикм. від робота: робочий одяг, робочий час, робочий день, робочий стіл, робочий план, робоча гіпотеза.

родій див. радій.

РОДІОЛА. Рід багаторічних дводомних рослин родини товстолистих; лікарська, медоносна й декоративна рослина.

РОДО... Перша частина складних слів, що відповідає словам рід, родовий, роди; пишеться разом: родовід, родоначальний, родоплемінний, родопоміч.

РОЗБЕЩУВАТИ - РОЗПЕЩУВАТИ

Розбещувати, -ую, -уєш, розбестити, -ещу, -естиш. Привчати когось до поганих, аморальних звичок; розпускати. – Не спокушайте мене. Ви змій! Ви розбещуєте народ! (О.Довженко); – До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять (А.Шиян). Пох. розбещений. Була це в основі добра дитина, тільки вкрай розбещена батьками (Ірина Вільде).

Розпещувати, розпестити. Псувати когось надмірною увагою, ніжністю, пестощами. Він [батько]., розпещував одинака по широкій своїй вдачі (О.Кобилянська). Пох. розпещений. Що таке Реньова ? Це здеморалізована упень, розпещена хворобливим вихованням пустотлива пані (М.Вороний).

РОЗВІД... Перша частина складних слів, що відповідає слову розвідувальний; пишеться разом: розвіддані, розвідшкола.

РОЗВЩУВАНИЙ, РОЗВІДАНИЙ - РОЗВІДУВАЛЬНИЙ - РОЗВІДНИЦЬКИЙ

Розвідуваний, розвіданий. Дієприкм. від розвідувати, розвідати – якого розвідували або розвідали, розвідують; також у значенні прикметника: розвідувані (розвідані) корисні копалини, розвідувані (розвідані) ворожі позиції.

Розвідувальний. Який стосується розвідування, пов’язаний з ним; призначений для розвідування: розвідувальний бій, розвідувальні роботи, розвідувальна служба, розвідувальна свердловина, розвідувальний літак, розвідувальний загін.

Розвідницький. Який стосується розвідки, розвідника; властивий розвідникові: розвідницьке завдання, розвідницька школа, розвідницький хист.

РОЗГИН - РОЗГІН

Розгин, -у. Випрямлення, розправлення чогось: працювати без розгину.

Розгін, -гону. Розбіг: набрати розгону, проскочити з розгону.

РОЗГОЛОШУВАТИ, -ую, -уєш, РОЗГОЛОСИТИ, -ошу, -осиш. Розповідаючи, обнародуючи, зробити відомим усім (що-небудь таємне); поширювати щось. Тілько прошу вас, мої любі, не розголошуйте якийсь час нікому, що ми тут знайшли (І.Франко); Журнал широко розголосив скандальну історію з професором Іловайським (П.Колесник); Був у неї син. То вона й розголосила скрізь, що дівчина, яка ніби приїхала погостити до неї, це синова наречена (Я.Гримайло). Пор. виголошувати.

РОЗДРАТУВАННЯ, РОЗДРАТОВАННЯ - РОЗДРАТОВАНІСТЬ

Роздратування, роздратовання. Почуття гострого незадоволення, досади: відчувати роздратування (роздратовання), стримувати роздратування (роздратовання), з роздратуванням, з роздратованням.

Роздратованість, -ності, ор. -ністю. Стан когось роздратованого: легка роздратованість, почуття роздратованості.

РОЗ’ЄДНАННЯ - РОЗ’ЄДНАНІСТЬ

Роз’єднання. Відокремлення, відділення чогось з’єднаного тощо: роз’єднання контактів, роз’єднання народів.

Роз’єднаність, -ності, ор. -ністю. Відсутність зв’язку, спілкування між кимсь, чимсь. Наука не може розвиватися ізольовано, в умовах роз’єднаності вчених (з журналу).

РОЗКВАС - РОЗКВАСЬ

Розквас, -у. Речовина, що викликає кисле бродіння; закваска.

Розквась, -і, ор. -ссю, розм. Бездоріжжя від осінніх дощів, танення снігу тощо.

РОЗКРАЮВАТИ - РОЗКРОЮВАТИ

Розкраювати, -юю, -юєш, розкраяти. Розрізати на частини, шматки; ранити когось. Вона труснула головою, і марево розвіялося. Стало видно дорогу, що розкраювала навпіл прозорий осінній ліс (Ю.Бедзик); Удар був разючий. Таким ударом людину можна розкраяти навпіл (М.Руденко).

Розкроювати, розкроїти. 1. Розрізати за певним зразком тканину, шкіру і т. ін. для пошиття одягу, взуття тощо.