Диякон - дяк

Диякон, -а. Церковний служитель, який має перший ступінь священства (нижчий, ніж священик); помічник священика. А там ідуть аж три попи і четвертий диякон, та усе у чорних ризах, а дяків – аж десятка з два (Г.Квітка-Основ’яненко).

Дяк, -а, кл. дяче. 1. Нижчий церковний служитель, який не має ступеня священства; псаломщик. І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку (Т.Шевченко); Дяк співав жалібну церковну пісню (І.Нечуй-Левицький); – В тебе дяк удома? – "Дячок?.. Гм. Як би вам сказати... здається, нема. На село пішов" (С.Божко).

2. У Стародавній Русі – переписувач князівської канцелярії; у XV–XVII ст. – значний урядовець: верховний дяк, думний дяк.

ДІА... Префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розподілену дію, взаємність, посилення, завершеність: діамагнетизм, діапозитив.

ДІАГОНАЛЕВИЙ - ДІАГОНАЛЬНИЙ

Діагоналевий. Зроблений, пошитий з діагоналі: діагоналевий костюм.

Діагональний. Розташований, спрямований по діагоналі: діагональний напрям.

ДІАЛЕКТ - ГОВІР - НАРІЧЧЯ - ГОВІРКА

Діалект, -у, лінгв. Місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок.

Говір, говору. 1. Те саме, що діалект.

2. Звуки розмови, розмова; гомін. Жду – не діждусь я з панею цього дня. Тільки й говору було – коли б поїхать (Д.Мороз); Після обідні піднімається радісний шум і говір (О.Воропай); Всюди гамір, всюди говір, повно скрізь народу (С.Руданський).

Наріччя, р. мн. -іч. Сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території.

Говірка. Такий різновид, поширений на невеликій території (в одному якомусь селі чи кількох селах).

ДІАЛЕКТНИЙ - ДІАЛЕКТОЛОГІЧНИЙ - ДІАЛЕКТИЧНИЙ

Діалектний. Прикм. від діалект: діалектний вислів, діалектний наголос, діалектна лексика, діалектні групи, діалектні особливості, діалектні риси.

Діалектологічний. Прикм. від діалектологія – галузь мовознавства, яка вивчає діалекти: діалектологічний атлас, діалектологічний матеріал, діалектологічний словник, діалектологічна нарада, діалектологічні дослідження.

Діалектичний. Прикм. від діалектика – вчення про рух і розвиток, метод пізнання і перетворення світу: діалектичний аналіз, діалектичний зв’язок, діалектична логіка.

діамант див. алмаз.

діброва див. гай.

ДІВЧИСЬКО, с. розм. 1. Дівчина-підліток. Орисю часто згадував. Але що ж – дівчисько ще (А.Головко); Невже оце та сама Наталка, яку він знав ще дівчиськом (О.Гончар); Вона, мов дівчисько, опускає очі (М.Руденко).

2. Про малу на зріст дорослу дівчину (часто зневажливо). Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленням почуття? (М.Стельмах); Біля носилок стояв Гриньо і думав: "Як я не помічав, що на світі є таке славне дівчисько?" (С.Чорнобривець); [Ніна:] Скажіть прямо, що ви закохалися в це дурне дівчисько (Г. Кочерга).

Дідизна - дідівщина

Дідизна. Спадщина від діда. То була ще батьківщина й дідизна давнього козацького роду Дуніних-Левченків (І.Нечуй-Левицький).

Дідівщина¹. 1. Те саме, що дідизна. – Воно наше було за дідів, за прадідів! – "Еге! За дідів було так, а за внуків буде інак! От іще нас перше попотягають по судах добре за ту дідівщину!" (Леся Українка).

2. Давні, дідівські часи. Свідок слави, дідівщини 3 вітром розмовляє (Т.Шевченко).

Дідівщина², розм. Позастатутні стосунки в армії, за яких старші солдати знущаються з молодих, новоприбулих.

дієвий див. дійовий.

ДІЄПРИКМЕТНИКИ. Відомо, що для перекладу російських дієприкметників теперішнього часу на -ущ-, -ующ-, минулого часу на -вш- тощо в українській мові часто бракує аналогічних широковживаних дієприкметників. Двомовні словники в таких випадках пропонують використовувати сполучення відповідних дієслів із сполучниками який, що. Однак послідовне механічне запровадження такого синтаксичного звороту призводить до примітивізації мови, особливо якщо його вжито без додатків і до того ж коли він стоїть наприкінці речення: "вітер доносив запах пшениці, що колосилася"; "пожував губами, що посмикувалися"; "із сковорідкою, що шкварчала"; "дивлячись услід машині, що від’їхала"; "він дивився на собак, що гавкали"; "слова пісні, що сподобалася".

Уникнути таких стилістичних огріхів можна було б: а) замінивши цей зворот прикметником: замість "відвернутися від справи, що завалюється" – "від безнадійної, пропащої справи"; "лампа, що чадить" – "чадна лампа"; "стежити за предметами, що рухаються" – "за рухомими предметами"; "набридло тренування, що затягнулося" – "затяжне (таке довге) тренування"; "почуття біди, що насувалася" – "неминучої біди"; б) замінивши дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом: "прокотився гуркіт мотора, що наближався" – "прокотився, наближаючись, гуркіт мотора"; "нові гості, що приходили, розповідали" – "нові гості, приходячи, розповідали"; "коли сестра, що вискочила, прибігла" – "коли сестра, вискочивши, прибігла"; в) замінивши вказівним займенником: "здавалось, що четверте літо, що надходило, буде останнім" – "здавалось, що це, четверте, літо буде останнім"; "невже те, що відбувається, якось стосується його?" – "невже все це якось стосується його?"; г) перебудувавши речення: "клуб, що згорів, досі не відбудували" – "після пожежі клуб досі не відбудували"; "батько скаржився на недугу, яка посилилася" – "батько скаржився, що недуга посилилась" або "що став дедалі більше недугувати"; "стільки для думок було в ній просторів, що відкривалися" – "стільки просторів відкривалося в ній для думок"; ґ) додавши принаймні одне відповідне за змістом слово: "небо з поодинокими зірками, що поволі згасали"; "Мишко, що вже трохи підріс, пас телят"; д) знявши таку синтаксичну конструкцію, коли з ширшого контексту зрозуміло, про що йдеться: "кричав Іван услід братам, що віддалялися" – можна зняти віддалялися, бо є услід; "поки не пригостила молозивом від корови, що отелилася" – про те, що корова отелилася, було відомо з попереднього контексту і з того, що пригощають молозивом.

Широко вживається в українській мові формальна група дієприкметників, співвідносних з пасивними, яку становлять незмінні форми на -но (-єно), -то: організовано зустріч, видано роман, знайдено скарб, проїзд заборонено, кинено (кинуто) на землю, налито води. Ой у полі жито, Копитами збито, Під білою березою Козаченька вбито. Ой убито, вбито, затягнено в жито, Червоною китайкою Личенько накрито (пісня).

ДІЄПРИСЛІВНИКИ. Щоб перевірити правильність написання дієприслівників, дієслово, від якого вони походять, слід поставити в 3-й особі множини: бачачи (бо бачать), плачучи (бо плачуть), сидячи (бо сидять), свистячи (бо свистять).

Дієприслівники від дієслів на -ся, -сь мають переважно закінчення -сь (бавлячись, змагаючись, сміючись, умиваючись), рідше – -ся (кохаючися, утішаючися).

ДІЄСЛОВО. В українській мові існують дві рівнозначні форми дієслів майбутнього часу недоконаного виду: синтетична й аналітична: а) синтетична форма утворюється приєднанням до інфінітива суфікса майбутнього часу -м-, варіантів суфіксів -у- та -є- й особових закінчень: писатиму, писатимеш, писатиме, писатимемо, писатимете, писатимуть; сподіватимуся, сподіватимешся, сподіватиметься, сподіватимемося, сподіватиметеся, сподіватимуться. На жаль, помітно, що останнім часом цю форму невиправдано ігнорують; б) аналітична форма складається з дієслова бути, яке змінюється за особами, і основного дієслова у формі інфінітива недоконаного виду: буду (будеш, буде, будемо, будете, будуть) носити (співати, сподіватися).

При творенні дієслів пасивного стану, зворотних дієслів та дієслів, що означають взаємну дію, вживається частка -ся (-сь): опрацьовуватися(сь), розвиватися(сь), роздягатися(сь), умиватися(сь), зустрічатися(сь), листуватися(сь). Ці варіанти частки використовуються паралельно, як рівнозначні – переважно для збереження милозвучності мови, щоб уникнути небажаного "якання" на зразок: "У повісті описувалося, як автор і його друг прокинулися на Місяці. Вони переселилися туди разом з будинком, де мешкали. Далі йшлося про пригоди, які могли статися тільки на Місяці".