Червонити - червоніти -червонїтися - червонішати

Червонити, -ню, -ниш, перех. Робити щось червоним, фарбувати, забарвлювати в червоний колір. Кров темними плямами виступає на штанях, червонить йому чорні великі руки (М.Стельмах); Сонце сніги червонило (О.Довженко); Обличчя червонить огонь (М.Шеремет).

Червоніти, неперех. Ставати червоним, червонішим; виділятися червоним кольором, виднітися (про щось червоне); ставати рум’яним (про людину). Але буває пора в році, коли се поле, п’ять років не оране, червоніє і стає гарне. Інші поля зеленіють, синіють, жовкнуть і чорніють, а воно іменно червоніє (О.Маковей); Лице червоніє, наливається кров’ю (Панас Мирний); Подивилась на дитину: Умите сльозою, Червоніє, як квіточка Вранці під росою (Т.Шевченко); Куди не кинь оком, – скрізь синіли та червоніли верхи козацьких шапок (М. Лазорський); Сонце тільки що сховалося за лісом, і на заході ще червоніла зоря (А.Кащенко).

Червонітеся. Виділятися червоним кольором, виднітися (про щось червоне); ставати рум’яним (про людину). У склянці червонівся чай (О.Маковей); О. Василь червонівся, блимав очима від ніяковості і згоджувався на все (Г.Хоткевич).

Червонішати. Ставати червонішим. У них червонішали знову щоки, блиском бралися очі (Остап Вишня).

ЧЕРВОНЯСТО-..., ЧЕРВОНУВАТО-... Перші частини складних слів, що відповідають словам червонястий, червонуватий; пишуться через дефіс: червонясто-коричневий, червонувато-коричневий.

череда див. стадо.

ЧЕРЕПАХОВИЙ - ЧЕРЕПАШАЧИЙ

Черепаховий. Приготовлений з м’яса черепахи або зроблений з її панцира: черепаховий суп, черепахові окуляри, черепаховий гребінь.

Черепашачий. Належний, властивий черепасі; переносно – дуже повільний: черепашачий панцир, черепашачі яйця, черепашача швидкість.

ЧЕРКЕСИ - ЧЕРКАСИ

Черкеси, -ів, мн. (одн. черкес, -а). Народність, яка проживає в Карачаєво-Черкесії; заст. – народності, які заселяли Північний Кавказ. Пох.: черкеска, черкеський.

Черкаси, -ів, мн. (одн. черкас, -а). Назва українських козаків в офіційних документах і актах Російської держави XVI–XVII ст. Дяка з криласу витягнули і сильно дуже побили, без причини і без жалості ніякої, а все, мовляв, по приказу царському, нібито за те, що черкаси не дуже слухаються людей його височества (Б.Лепкий). Пох.: черкаска, черкаський.

ЧЕРНЕЧИЙ - ЧЕРНИЧИЙ

Чернечий. Прикм. від чернець.

Черничий. Прикм. від черниця.

ЧЕРНИЦЯ - ЧОРНИЦЯ

Черниця, -і, ор. -ею. Монахиня. Задзвонили до вечерні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Т.Шевченко).

Чорниця. Чагарник родини брусничних з чорними їстівними ягодами. Ми рвемо над дорогою стиглі чорниці, а іноді й суниці (А.Шиян).

черничий див. чернечий.

ЧЕТВЕРО, чотирьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: братів, велетнів, вершників, командирів, коней, півників, робітників, синів, вікон, гнізд, коліс, яєчок, дітей, очей, саней, штанів; на возі сиділо четверо; нас було четверо. Пор. двоє.

ЧИЙ-НЕБУДЬ - ЧИЙСЬ

Чий-небудь, чийого-небудь, займ. Належний тому або іншому, який стосується того або іншого; безвідносно до когось, чогось конкретного. Ще далі – хори, сидячі й стоячі. Тут уже тісно. Безперестанку чий-небудь лікоть одпихає тебе назад, або хтось ззаду кладе на плечі руки (М.Коцюбинський).

Чийсь, чийогось, займ. Невідомо кому належний, невідомо чий. Чиясь дурна куля смальнула діда по жижках (І.Нечуй-Левицький); Чийсь катерок вихопився із-за очерету (О.Гончар).

ЧИМАЛО - ЧИ МАЛО

Чимало, присл. Досить багато. Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло (Т.Шевченко); Чимало гостей уже й порозходилось (Є.Гуцало); Чимало очей німо потягнулися до Леся Якубенка (М.Стельмах). Пор. багато.

Чи мало, част. з присл. Чи мало ж по світу тих молодих і чорнявих! Як же його між ними впізнати? (Марко Вовчок); [Кембль:] Чого він саме з неї подобизну зліпив? Чи мало тут у нас дівчат? (Леся Українка); –До весілля ще далеко. Чи мало козаків женихається, але ж не всі й на рушники стають з тими, до кого залицяються (М. Лазорський).

ЧИНИТИ¹, -ню, -ниш. Робити що-небудь, здійснювати щось; поводитися якимось чином; спричиняти щось своєю поведінкою, завдавати комусь чого-небудь (переважно неприємного); виконувати якийсь обряд тощо. Балабуха замовк. Він тепер мовчав і чинив усе, що загадувала йому жінка (І.Нечуй-Левицький); – Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства (Григорій Тютюнник); Карач-мурза опустився навколішки, затулив обличчя руками і став чинити намаз (Н.Рибак).

ЧИНИТИ², -ню, -ниш. Обробляти шкури тварин, вимочуючи їх у спеціальному хімічному розчині. – Отак він і зачастив у родину чинбаря, з часом привик до поганого духу та навчився чинити волові, кінські і козячі шкури (М.Стельмах).