Тиловий - тильний

Тиловий. 1. Який відбувається, перебуває, проходить далеко від лінії фронту – в тилу: тилове місто, тилові підрозділи, тилова служба, тиловий госпіталь (шпиталь).

2. Рідше. Те саме, що тильний: тилова частина кімнати.

Тильний. Задній, зворотний, протилежний передньому, лицьовому: тильна стіна, тильний бік долоні.

ТИНЕЙДЖЕР, -а. Підліток, юнак віком від 13 до 19 років.

...ТИП, ...ТИПІЯ. Кінцеві частини складних слів, що вказують на зв’язок з поняттями "відбиток", "друк": монотип, стереотип, фототипія.

ТИПОГРАФ, -а. Темно-бурий жук родини короїдів.

ТИПОЛОГІЧНИЙ. Який стосується типології – наукової систематизації, класифікації чогось за спільними ознаками; властивий певному типу якихось предметів чи явищ, який грунтується на встановленні спільності їх ознак: типологічний метод дослідження, типологічний аналіз, типологічна класифікація мов, типологічні властивості діяльності вищої нервової системи.

ТИРАНА. Андалузький танець.

ТИРАНОЗАВР, -а. Останній найбільший хижий динозавр.

ТИРАТРОН, -а. Газорозрядний пристрій з катодом і сіткою, розміщеними в спеціальному балоні з розрідженим газом.

ТИРИСТОР, -а. Керований напівпровідниковий пристрій, який використовують здебільшого в силових установках перетворювальної техніки й автоматики.

Тирса - тирс

Тирса¹. Дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою. Татусь іде під сарай і там починає пиляти дошки. Сиплеться на землю тепла тирса (А.Дімаров).

Тирса². Ковила волосиста. Я повертаюсь і бачу в первіснім степу над вітром тирси гострі списи (М.Хвильовий); Брів [Павло] високою тирсою, що ніжно лоскотала обличчя (Р.Іваничук); Скитський степ Обудиться, зітхне, і буйна тирса Зеленим морем знову проросте (Є.Маланюк).

Тирс, -а. У міфології – жезл бога виноградарства і виноробства.

ТИСК - ТИСНЕННЯ. У значенні "сила, що діє на одиницю площі перпендикулярно до поверхні тіла", вживається переважно тиск; тиснення – рідше.

ТИТАНАТИ - ТИТАНІДИ -ТИТАНІТ

Титанати, -ів, мн. Солі метатитанової й ортотитанової кислот.

Титаніди, -ів, мн. У грецькій міфології – сестри титанів, разом з якими вони були скинуті Зевсом у Тартар.

Титаніт, -у. Мінерал класу силікатів.

титанічний див. тетанічний.

ТИТУЛОВАНИЙ - ТИТУЛЬНИЙ

Титулований. Який має титул, спадкове або почесне королівське чи дворянське звання, а також переносно: титулований вельможа, титулована знать, титулований поет.

Титульний. Який стосується титулу – першої сторінки книжки; призначений для титулу: титульний аркуш, титульні шрифти, титульний список.

тік див. тик.

ТІО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "сірка"; пишеться разом: тіоспирт, тіосульфати.

ТЛО - ФОН

Тло. Основний колір, тон, на якому зроблено малюнок; задній план картини, малюнка; те, на чому виділяється хтось, щось тощо, а також переносно. Для гуцульських орнаментів характерне брунатне й темне тло (з журналу); їхали вони по зеленій луці.. Сорочки червоніли на зеленому тлі, наче той мак (Н.Кибальчич); На тлі вечірнього неба пропливають чотири жінки з кошиками на голові (М.Коцюбинський); Краєвид – мов витинка з картону, Тло – бліде, страшна, порожня синь (Є.Маланюк); Талант – це вогнище Свободи На тлі нікчемних рабських прав (М.Руденко).

Фон¹, -у. Те саме, що тло. В сю хвилину він сидить надворі і малює Аню Немирову на фоні плахти (Леся Українка); На чорному фоні неба заблищали стрілами блискавки (І.Нечуй-Левицький); Як горить на давнім фоні Тонко виткане проміння (Г.Чупринка); На фоні шкільного життя з’явилася значна постать Галі (С.Васильченко).

Фон². 1. р. -у. Звукові перешкоди, шум, тріск у телефоні, приймачі тощо.

2. р. -а. Одиниця рівня гучності звуку.

Фон³, -у. Природний рівень радіації.

ТО. Коли то вживається як частка для підсилення якогось слова, зосередження на ньому уваги, воно пишеться з цим словом через дефіс. Скільки-то разів вже він шторхав й спробував стіни муровані й стелю низьку (Марко Вовчок). Але коли між словом і часткою то стоїть частка, що пишеться окремо, то й то пишеться окремо. На весіллі музика гучна. То ж то шпарко та весело грає!(Леся Українка).

ТОВАРИСТВО. 1. збірн. Група або коло людей, що перебувають у тісних стосунках, мають спільні інтереси тощо; знайомі, приятелі, друзі; група осіб, які проводять разом дозвілля: веселе товариство, злочинне товариство, скучити за товариством, пристати до чийого товариства. – Добривечір, товариство! – привітався новоприбулий, відчиняючи двері (О.Соколовський); Федь не захоче їхати, у нього віднедавна свої діла і товариство також своє (Вас. Шевчук).

2. Теплі, товариські взаємини: водити з ким товариство.

3. (кого, яке). Спільне перебування з кимсь (де-небудь, під час чогось тощо); присутність когось: позбутися чийого товариства. [Петро:] Ми ще невеличкими грались, малими товаришували; хай те дитяче товариство повернеться тепер у побратимство (Панас Мирний).

4. Організація, об’єднання людей, які ставлять перед собою спільні завдання, мету, програму дій і відповідно діють для їх виконання, здійснення: Товариство імені Шевченка у Львові, акціонерне товариство, споживче товариство, театральне товариство.

5. іст. Військове угруповання козаків-запорожців (кіш, курінь тощо): товариство кошового. – Низове товариство закликало мене до коша (П.Куліш); Кошовий казав принести другу булаву й передав її Богданові. – Хай вона веде тебе до перемоги зі славним січовим товариством! (А.Чайковський); На січовому майдані козаки не вмістилися – от скільки було товариства (А.Кащенко).

ТОВСТИТИ - ТОВСТІТИ - ТОВСТІШАТИ - ТОВЩАТИ

Товстити, -вщу, -встиш, перех. розм. Робити когось товстішим на вигляд (про незграбно пошитий одяг).

Товстіти, неперех. Ставати товстим, товстішим. [Надія:] Ні, ні, тільки не борщу! і так уже товстіти почала... (З.Мороз).

Товстішати. Ставати товстішим. Після першого огірка щодня бігаєш на грядку, нишпориш, вишукуєш, а вони немов із землі лізуть, і чим далі, тим більше товстішають (Є.Гуцало).

Товщати. Те саме, що товстіти. Солоха чим дужче товщала, тим більше якось сліпла (Панас Мирний); Перекат зростав, товщав, розбухав (С.Чабанівський).

ТОЖ -ТОЖ

Тож, спол. Близький за значенням до "отже", "тому", "через те". Тож як мудрості доходиш, – хочеться і жить, і жить (П.Тичина); – В нього ж на усе своя мірка, свій погляд, своє розуміння добра і зла, честі й безчестя... Тож нічого дивного, що нам, дорослим, так важко з ним (О.Гончар).