Незаперечний - безперечний

Незаперечний. Який не може бути заперечений, не викликає сумнівів; явний, очевидний. Вж. зі сл.: авторитет, доказ, зв’язок, успіх, факт, істина, перевага, досягнення, підтвердження, право, рішення, явище, дані. Пох.: незаперечність (незаперечність висновків, незаперечність переконань), незаперечно (незаперечно доведено). Слід незаперечно свідчив про те, що вовк десь тут, що він не втік звідси (П.Загребельний).

Безперечний. Який не викликає будь-яких заперечень, сумнівів, цілком очевидний. Вж. зі сл.: доказ, зв’язок, інтерес, лідер, істина, ознака, перемога, правда, реальність, річ, талановитість, досягнення. Все це здається мені безперечним і диким безглуздям (М.Зеров); Літературне походження багатьох з них [пісень] безперечне (М.Рильський). Пох.: безперечність (безперечність наслідків досліджень), безперечно (Безперечно, що вона не винна (Л.Первомайський); Безперечно, якась зміна сталася з старим пастухом (О.Донченко)).

НЕЗБАГНЕНИЙ - НЕЗБАГНЕННИЙ

Незбагнений. Якого не зрозуміли, не збагнули. Міркуєш над причиною причин, Вдивляєшся в незбагнене майбутнє (Є.Маланюк).

Незбагненний. Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягти; незрозумілий; сильний, великий, надзвичайний. Оранка без худоби нам здавалася незбагненною вигадкою (О.Ковінька); Він сидів перед батьком напружений і насторожений, повен якоїсь киплячої, може, й справді для Діденка незбагненної енергії (Вал. Шевчук); Приглушена незбагненна тривога не покидала її й змушувала насторожуватися (Б.Антоненко-Давидович); Хто ти є, Незбагненна істото двонога? (М.Руденко).

НЕЗВАЖАЮЧИ, НЕВВАЖАЮЧИ - НЕ ЗВАЖАЮЧИ - НЕ ДИВЛЯЧИСЬ

Незважаючи, невважаючи, прийм. Вживається з прийм. на при позначенні предметів, явищ, понять, усупереч яким відбувається дія. Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно (Григорій Тютюнник); Незважаючи на важкий цілоденний перехід, майже всюди помітно було добрий лад (О.Соколовський); Тим часом панія Висока миттю одкинула вуаль з лиця на голову і, невважаючи на свої дуже немолоді літа, легесенько скакнула з воза (І.Нечуй-Левицький); Невважаючи на те, що завтра був день робочий, Демид довго ще не спав (Б.Грінченко).

Не зважаючи, част. з дієприсл. Не зважаючи на їх, Квасючка кричала (Б.Грінченко); Жінки, не зважаючи на крик, бігли за колоною (В.Кучер).

Не дивлячись, част. з дієприсл. – Ну, здрастуй, Іване, – сказав той, кладучи свою ношу на стіл, і, так само не дивлячись на приятелів, слів шукав:– Казав мені Куниця... (Є.Плужник); Корній встав і, не дивлячись на матір, хотів вийти з-за стола (Леся Українка).

В значенні "незважаючи" невживане.

Незвичайний - не звичайний - надзвичайний - незвиклий

Незвичайний, прикм. Який відрізняється від інших, не такий, як усі, як у всіх; не такий, як звичайно. Не було тут нічого незвичайного. Проста лежанка з дощок (А.Чайковський); – А вітер уранці сьогодні мені Ще звістку приніс незвичайну, Що ніби на скелі, на височині Угледів він тайну (М.Вороний).

Не звичайний, част. з прикм. Він Тетері вірив. Більше того, не раз одверто доводив – Тетеря не звичайний собі полковник у війську (Н.Рибак); Вона жила в розкошах і достатках і була переконана, що вона дівчинка не звичайна, а красуня (Григорій Тютюнник); То не звичайна дівчина "ждала, ждала козаченька..." То чорноока, засмалена Марина чекає поповича за селом коло вітряка... (Б.Антоненко-Давидович).

Надзвичайний. Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву; дуже гарний, видатний; особливий тощо. Свої святині надзвичайні Ми захищаємо мечем (Г. Чупринка); Перед Василем стояла надзвичайної вроди жінка (М.Томчаній); Він увесь ніби передчуває наближення якоїсь надзвичайної події (О.Довженко).

Незвиклий. Який не звик до чогось; до якого не звик хто-небудь. Незвиклий до слави, Михайло Лукич був розгублений і наче засоромлений (Л.Дмитерко).

Пор. звичайний.

НЕЗГІДНИЙ – НЕЗГОДНИЙ

Незгідний. 1. З яким важко дійти згоди; впертий. [Річард:] "Незгідні", "незалежні", "рівноправні", такі були мої питимі предки (Леся Українка).

2. Несумісний з чимсь. Ось., інтелігенція, що в сліпій гордості і в гордій сліпоті відкидає від себе все незгідне з її привидами та забобонами (І.Франко).

3. Позбавлений гармонійності, злагодженості. Лиш два такі чоловіки., хриплими, надірваними і незгідними голосами співали якусь., думку (І.Франко).

Незгодний. Який не погоджується з кимсь, чимсь, не виявляє згоди зробити щось тощо. Залишається лише купка незгодних (Ю.Яновський); Дерзкий та кілька його прибічників стояли між возами злі, незгодні (О.Гончар).

НЕЗДІЙСНЕНИЙ - НЕ ЗДІЙСНЕНИЙ - НЕЗДІЙСНЕННИЙ

Нездійснений, прикм. Який не здійснився, не збувся. Присняться нам розмріяні, Нездійснені думи, Ніби тії розвіяні Полонинські шуми (Б.Лепкий); І віє, віє сніговієм В лице нездійсненим надіям Холодних споминів зима (П.Воронько); Це про тебе неслися дівочі нездійснені сни (Л.Забашта).

Не здійснений, част. з дієприкм. Скільки розставань, невтішних розлук, марних, не здійснених чекань пішло з цієї хати з вогнем і димом! (О.Довженко).

Нездійсненний. Який не може здійснитися, збутися. Прохор, захопившись, розповідав їй свої плани, наче дивну, красиву, але нездійсненну казку (А.Шиян); Бачурі стало враз невимовно тяжко, ніби він оце присоромив стару людину своїми дивними і нездійсненними мріями (С.Добровольський); – Я тішуся на кожну годину, котру перебалакаю з тобою, ловлю кожний твій усміх, як нездійсненну мрію (Б.Лепкий).

НЕЗДОЛАННИЙ. Якого не можна здолати, знищити, підкорити, перебороти тощо. Смерті в очі я загляну, Жах могильний я стерплю, Все одно я маю рану, Нестерпучу, нездоланну, Рану смертного жалю (Г.Чупринка); Ремствують буйні [вітри] і, гомін збудивши вгорі нездоланний, Б’ються довкола заметів (М. Зеро в); Я слухаю дзвони на лаврській горі, Дивлюсь на софіївські бані І вірю в народ, що живе на Дніпрі, У сили його нездоланні (М. Луків); І раптом все його тіло пронизав дрож, що виник з несподіваної, з неусвідомленої і тому нездоланної жадоби помсти (М.Руденко).