Вдаль (удаль) - в (у) даль

Вдаль (удаль), присл. Те саме, що вдалину. Я рвався вдаль, як журавель у вирій (М.Рильський); Течуть квартали, наче ріки, А будівник удаль руша. Та залишається навіки У білім камені душа (М.Нагнибіда).

В (у) даль, ім. з прийм. Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно, І гойдається в даль степову. Україно, моя Україно, Я для тебе на світі живу!(Д.Павличко); Дивлюся в даль безкраю І тужу (П.Карманський).

вдатний див. вдячний.

ВДАЧА - УДАЧА

Вдача, -і, ор. -ею. Сукупність психічних особливостей людини, які виявляються в її діях, поведінці, характері; нахил, звичка (також про тварин). Варка була дуже бідна, але роботяща, тиха на вдачу, добра й смирна (І.Нечуй-Левицький); Андрій був веселої вдачі хлопець (О.Копиленко); Така вже людська вдача, що страх перед небезпекою гірший від самої небезпеки (Б.Лепкий).

Удача. Позитивний, бажаний наслідок чогось; успіх. Чи вже ж то одні удачі та радощі складали його молоду силу (Панас Мирний); Все залежить від удачі (Г. Чупринка); – Оце так рибина! – вирвалось у Костянтина. – Ще не було нам такої удачі! (М.Стельмах).

ВДВАДЦЯТЬОХ (УДВАДЦЯТЬОХ) - В (У) ДВАДЦЯТЬОХ

Вдвадцятьох (удвадцятьох), присл. У складі двадцяти осіб.

В (у) двадцятьох, числ. з прийм.

ВДВІЧІ (УДВІЧІ), присл. У два рази: вдвічі більше, вдвічі старший за нього, побіг удвічі швидше.

ВДВОЄ (УДВОЄ) - В (У) ДВОЄ

Вдвоє (удвоє), присл. У два рази; пополовині: удвоє збільшився урожай, зігнувшись удвоє, перегнув удвоє зошит. Бобренчиха лишилася вдовою, лютіша стала до роботи вдвоє (Л.Костенко).

В (у) двоє, числ. з прийм.: у двоє відер набрали води.

ВДВОХ (УДВОХ) - В (У) ДВОХ

Вдвох (удвох), присл. У складі двох осіб. І дід і баба у неділю На присьбі вдвох собі сиділи (Т.Шевченко); Посадили ми вдвох при дорозі Ще малими дві парості віт (А.Малишко); Молодята про щось розмовляють удвох (О.Гончар).

В (у) двох, числ. з прийм. У них у двох.. і ключі од комори (Г.Квітка-Основ’яненко); Скінчу вже в двох словах (М.Коцюбинський); У двох місцях у натовпі рухнулися люди (А.Головко).

ВДЕВ’ЯТЕРО (УДЕВ’ЯТЕРО) -В (У) ДЕВ’ЯТЕРО

Вдев’ятеро (удев’ятеро), присл. У дев’ять разів.

В (у) дев’ятеро, числ. з прийм.

ВДЕВ’ЯТЬОХ (УДЕВ’ЯТЬОХ) -В (У) ДЕВ’ЯТЬОХ

Вдев’ятьох (удев’ятьох), присл. У складі дев’яти осіб: прийшли вдев’ятьох.

В (у) дев’ятьох, числ. з прийм. В дев’ятьох випадках з десяти кінчалося на тім, що бабця брала миску в руки й робила сама (Г.Хоткевич).

ВДЕНЬ (УДЕНЬ) - В (У) ДЕНЬ

Вдень (удень), присл. У денний час. Вдень і вночі я усюди літатиму, Доки без сил не впаду, Всюди питатиму, всюди шукатиму, Доки тебе не знайду (О.Олесь); Надворі видко, як удень: місяць стоїть серед неба (І.Нечуй-Левицький).

В (у) день, ім. з прийм. [Молода Парка:] Сестро! в серці б’ються звуки, рвуться мов із ночі в день!.. (О.Олесь); Чи думав я у день похмільний, Що з серцем скоїться моїм: По-справжньому я буду вільний Лише у карцері сирім? (М.Руденко).

ВДЕСЯТЕРО (УДЕСЯТЕРО) - В (У) ДЕСЯТЕРО

Вдесятеро (удесятеро), присл. У десять разів. Андрій стоїть не біля нього, а вдесятеро далі (Ю.Яновський); Кидається воїн вперед з удесятеро більшою снагою (О.Довженко); Люська давала порад удесятеро більше за інструктора (Ю.Мушкетик).

В (у) десятеро, числ. з прийм.

ВДЕСЯТЬОХ (УДЕСЯТЬОХ) - В (У) ДЕСЯТЬОХ

Вдесятьох (удесятьох), присл. У складі десяти осіб. Вдесятьох ледве на берег витягай [кита] (Григорій Тютюнник).

В (у) десятьох, числ. з прийм. ВДИВЛЯТИСЯ, ВДИВИТИСЯ, -влюся, -вишся (УДИВЛЯТИСЯ, УДИВИТИСЯ). Дуже пильно, уважно дивитися кудись, на когось, щось. Усі очі козацькії вже у той бік вдивлялися (Марко Вовчок); Шалматов мрійливо вдивлявся у далину, що мерехтіла золотими хрестами (Р.Іваничук); – Ви вдивіться, вдумайтесь, скільки життя у кожного чоловіка, скільки гри, думок, почувань (В.Винниченко).

ВДРУГЕ (УДРУГЕ) - В (У) ДРУГЕ

Вдруге (удруге), присл. У другий раз. Вже вдруге сниться мені хата (І.Нечуй-Левицький); Довгий час пан бунчуковий жив удівцем і нарешті взяв шлюб удруге (М.Лазорський); Івась крикнув удруге ще дужче (Панас Мирний); – Не попадайся мені удруге на очі (А.Кащенко).

В (у) друге, числ. з прийм. Такий, що в одно вухо влізе, а в друге вилізе (приказка); Тихович закінчив труїння – значить, можна було вирушати у друге село (М.Коцюбинський).

ВДЯЧНИЙ (УДЯЧНИЙ) - ВДАТНИЙ (УДАТНИЙ)

Вдячний (удячний). 1. Який відчуває вдячність до когось, чогось; який виражає вдячність. Я дуже і дуже вдячний, радий такий (Марко Вовчок); Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (З.Тулуб).