Злий - злобний – злісний

Злий. 1. Сповнений зла, ворожнечі, який виражає злість; викликаний злістю, злорадством тощо: злий ворог, зла людина, зле серце, зла гадюка, злий погляд, злі губи, зле обличчя, злий задум, злий намір, зле слово, злий сміх.

2. Який завдає надзвичайно важких страждань: зла кара, зла журба, злі муки.

3. Поганий, несприятливий, сильний, лютий: злі часи, зла година, зле безталання, зла доля, злий мороз, злий вітер, зла боротьба, злі сили.

У словосп.: злий геній, злий дух, злі язики.

Злобний. Сповнений злоби: злобна людина, злобний характер, злобний погляд.

Злісний. 1. Сповнений злості; дуже злий: злісний ворог, злісний сміх, злісна гримаса, злісний наклеп, злісне хуліганство.

2. Свідомо несумлінний; небезпечний; шкідливий: злісний банкрут, злісний бандит, злісні бур’яни.

Пор. зло.

ЗЛО - ЗЛОБА - ЗЛІСТЬ

Зло. 1. Щось погане, недобре. Безбожний царю! Творче зла (Т.Шевченко); Він не такий чоловік, щоб комусь зло заподіяв (Ганна Барвінок). У словосп.: корінь зла, як на зло.

2. Почуття роздратування, гніву, досади на когось, щось; розлюченість. – Тройку коней! – грізно крикнув писар на його та так, аж почервонів зі зла (О.Стороженко); Зло мене взяло (Ю.Яновський). У словосп.: зганяти зло, зривати зло.

Злоба. 1. Почуття недоброзичливості, ворожнечі до когось; бажання заподіяти зло. Кожен сантиметр простору відчайна злоба ворога пронизувала кулями (Я.Качура); – Яка підлота, яка злоба! Як ви можете вважати мене здібним до такої гидоти? (Г.Хоткевич).

2. Велике роздратування; розлюченість. Темні очі блиснули лютою злобою (М.Стельмах); Санька підбігла до Кузя, тягла його за рукав і аж клекотіла від злоби (Григорій Тютюнник). У словосп. на злобу дня.

Злість, злості, ор. злістю. Те саме, що злоба. Кайдашиха помила по лікті руки і кинулась з злістю на діжу, як на свого ворога (І.Нечуй-Левицький); Соломія горіла од сорому й злості (М.Коцюбинський). У словосп.: зганяти злість, зривати злість, накипіла в серці злість, на злість.

злобний див. злий.

ЗЛОЧИННИЙ - ЗЛОЧИННИЦЬКИЙ

Злочинний. Який є злочином, містить у собі злочин; який чинить злочин; який заслуговує на осуд, неприпустимий: злочинна війна, злочинне вбивство, злочинна діяльність, злочинна людина, злочинне ставлення. Пох. злочинність.

Злочинницький. Який стосується злочину, злочинця: злочинницькі наміри, злочинницька сутність.

ЗЛУКА. 1. розм. З’єднання, союз. Мила була злука, а гірка розлука (приказка); – Маємо на Вас надії, але Ви злукою проти начальника все нищите (У.Кравченко).

2. Назва єднання всіх демократичних національних сил України.

ЗМЕНШУВАНИЙ - ЗМЕНШУВАЛЬНИЙ

Зменшуваний. Дієприкм. від зменшувати – якого зменшували, зменшують; також у значенні прикметника: зменшувана доза, зменшувані видатки, зменшувані ціни.

Зменшувальний, прикм. Який використовують для зменшування зображення; який указує на меншу величину предмета, менший ступінь якості чогось тощо: зменшувальне скло, зменшувальні суфікси (в граматиці).

змій див. змія.

ЗМІСТОВИЙ - ЗМІСТОВНИЙ

Змістовий. Пов’язаний з реальним змістом, суттю, характерними рисами чогось. Вж. зі сл.: багатство, навантаження, спрямування, точність, відмінність.

Змістовний. Багатий змістом, з великим внутрішнім змістом. Вж. зі сл.: доповідь, лекція, виступ, праця, стаття, відповідь, концерт, життя, відпочинок.

ЗМІЯ - ЗМІЙ - ГАДЮКА

Змія, -ї, ор. -єю. 1. Плазун з видовженим тілом: гримуча змія.

2. перен. розм. Про злу, підступну людину.

Змій, -я, ор. -єм. 1. Дракон, біблійний образ диявола.

2. Дитяча іграшка, яку запускають у повітря.

3. Те саме, що змія (в прямому значенні – зрідка).

Гадюка. 1. Рід отруйної змії з плескатою головою у вигляді трикутника.

2. перен. розм. Те саме, що змія 2.

змовлятися див. домовлятися.

ЗМОГТИ - ЗУМІТИ

Змогти¹, зможу, зможеш, неперех. Мати змогу, бути спроможним зробити щось; дістати можливість зробити щось за певних обставин. А ти осталася] одна. Одна-однісінька надворі. І що ти зможеш? Горе! Горе! (Т.Шевченко); Яків хотів свиснути, та не зміг (Панас Мирний); Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього дихання її не зможу прочитать (В.Сосюра); Коли поставлять залізну грубку або куплять переносний камін, я зможу тут жити (М. Коцюбинський).

Змогти², перех. Перемогти когось, щось, подолати щось; оволодіти всім єством. Ми всі дороги пройшли. Днів розірвали туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворога стан (П.Усенко); Я незчулась, як впала на лаву, як і сон мене зміг (І.Нечуй-Левицький).

Зуміти. Виявити здатність, уміння, виявитися спроможним зробити щось (значення близьке до "змогти"). Викувати троянду не кожен зуміє (Ю.Яновський); Якщо не зумію тебе захистити – Карай мене, мати, Карай (М. Нагнибіда); – Затягати по судах він зможе. Зумів дістати брехливих свідків, суддів перетягнути на свій бік (М.Стельмах).

змушений див. вимушений.