Узгодження - узгодженість

Узгодження. Надання чому-небудь відповідності до чогось, єдності з чимось; встановлення відповідності, єдності між чимсь: узгодження дій, узгодження позицій.

Узгодженість, -ності, ор. -ністю. Властивість узгодженого: узгодженість думок, узгодженість дій.

УЗУРПАТОР, -а. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на щось. [Круста:] От я знаю сам таких, що цезаря готові зневажати – для них він, бач, тиран та узурпатор (Леся Українка).

УЗУРПАЦІЯ, -ї, ор. -єю. Незаконне захоплення влади або привласнення чужих прав на щось, якихось досягнень тощо. Обіймемось та підемо в левади, В поля й луги, в гаї широкошумні, Чи не розвіємо тяжкої там досади На узурпації, на захвати безумні (П.Куліш).

УЗУРПУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док. Незаконно захоплювати владу або привласнювати чужі права на що-небудь, якісь досягнення тощо. Пох. узурпований.

узяти див. брати.

укінець – у кінець див. вкінець.

укінці – у кінці див. вкінці.

уклад див. внесок.

УКЛАДАЛЬНИК - УКЛАДАЧ

Укладальник, -а. Той, хто укладає що-небудь, фахівець з укладання чогось: укладальник паркету, укладальник залізничної колії.

Укладач, -а, ор. -ем. Той, хто упорядковує, укладає що-небудь: укладач збірника законів, укладач словника.

УКЛАДАТИ - ВКЛАДАТИ

Укладати. Офіційно домовлятися про щось, визначаючи умови, складати (угоду, союз тощо); складати, упорядковувати (словники, збірники і т. ін.); накреслювати, намічати (плани тощо) (не "заключати угоду").

В усіх інших значеннях укладати вживається паралельно з вкладати.

укладач див. укладальник.

УКРАЇНІКА - УКРАЇНІСТИКА

Україніка. Сукупність чогось, що стосується історії, економіки, культури і т. ін. України (крім наук): відділ україніки в бібліотеці, книги з україніки, збирати україніку.

Україністика. Сукупність наук, які вивчають мову, літературу та культуру українського народу: сучасна україністика, питання україністики, центри україністики, працювати в галузі україністики.

УКРАЇНО-... (УКРАЇНО...) - УКРАЇНСЬКО-...

Україно-... (україно...). Перша частина складних слів, що означає "який стосується України, українців". Коли ця частина сурядна з другою частиною складного слова, вона пишеться через дефіс: україно-польський кордон, україно-російські відносини. Якщо перша частина є означенням до другої частини слова, вона пишеться разом: українознавство, українофіл, українофоб.

Українсько-... Те саме, що україно-..., але переважно вживається стосовно української мови; пишеться через дефіс: українсько-французький словник (хоч і українсько-білоруські відносини).

украй – у край див. вкрай.

укріп див. окріп.

укупі – у купі див. вкупі.

УКУС, -у. 1. Дія за знач, укусити: від укусу гадюки розпухла нога.

2. Укушене місце: перев’язати руку вище укусу.

УКУСИТИ (ВКУСИТИ), укушу, укусиш. 1. (кого, що). Поранити, завдати болю, впившись зубами, хоботком тощо, а також переносно: собака вкусив хлопця за ногу, муха вкусила.

2. (чого) розм. Відкусити, надкусивши частину чогось: Івась укусив пирога.

улад – у лад див. влад.

УЛЬТИМО, невідм., с. У банківській практиці – останній день місяця, кварталу чи року; у комерційній та біржовій практиці – останній робочий день певного періоду, встановлений як термін виконання раніше укладеної угоди з товарними або фондовими цінностями.

УЛЬТРА, невідм., ч. і ж. розм. Учасники й прихильники найреакційніших, украй правих угруповань фашистського типу.

УЛЬТРА... Префікс, що означає "над", "крайній", "за межами": ультразвук, ультраморфізм, ультрамікроби, ультрамодний, ультрацентрифуга.

умить – у мить див. вмить.

умовлятися див. домовлятися.

УМФОРМЕР, -а. Електрична машина для перетворення постійного струму однієї напруги на постійний струм іншої напруги.

униз – у низ див. вниз.

унизу – у низу див. внизу.

уникати див. вникати.

УНІ... Перша частина складних слів, що означає "єдино", "одно"; пишеться разом: унівалент, уніформа.

УНІВЕРСІАДА. 1. Міжнародні комплексні спортивні змагання студентів.

2. Студентські змагання з чого-небудь узагалі; конкурс.

УНІТАРНИЙ. Об’єднаний, єдиний, який становить собою одне ціле. У словосп.: унітарна держава – форма державного ладу, за якої територія держави не має в своєму складі федеративних одиниць (республік, штатів тощо); унітарні перетворення – перетворення, спрямовані на об’єднання.

УНІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Об’єднання, союз держав (під владою одного монарха, на основі договору).

2. Об’єднання православної і католицької церкви під владою Папи Римського при збереженні традиційних форм православної обрядовості.

3. Назва міжнародних адміністративних союзів.

УНЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Одиниця маси: в англійській системі мір – 28,350 г; у ряді країн Латинської Америки – близько 28,7 г.

2. Одиниця маси, що застосовувалася в аптекарській практиці: російська – 29,860 г; британська – 31,1035 г.

3. Міра рідини: у СІЛА – 29,57 куб. см; у Великій Британії – 28,41 куб. см.

4. Старовинна іспанська, італійська, мексиканська й марокканська срібна монета.

УОСОБЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УОСОБИТИ, -блю, -биш. 1. Виражати явища природи, предмети в образах живих істот: фантастичні істоти часто уособлювали природу.

2. Надавати чому-небудь конкретного вираження, реального образу, матеріальної форми. Він довго оглядав храм, Будду, чотирьох страшних воїнів на протилежних стінах, що уособлювали охоронців усіх чотирьох сторін світу (Ю.Збанацький); Колись люди боялися прокурора, бо він уособлював жандармерію, сибірську каторгу, страшні тортури (В.Кучер).

3. Найповніше, найдосконаліше втілювати в собі якісь властивості, якості, бути виявом, вираженням чогось: уособлювати велику силу, уособлювати в собі народну мудрість.

упень – у пень див. впень

уперед див. вперед

упереміж, упереміжку – упереміш

уперемішку див. впереміж.

уперше – у перше див. вперше.

упливати див. впливати.

УПОВНОВАЖЕННЯ - ПОВНОВАЖЕННЯ

Уповноваження, р. мн. -ень. Надання кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповноваження про право перекладати мої оповідання (М.Коцюбинський).

Повноваження. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось, а також приймати рішення на власний розсуд: надзвичайні повноваження, необмежені повноваження. Потрібно було негайне втручання відповідальної особи з широкими повноваженнями (П.Панч); Олександр Васильович передає всі свої повноваження старшому помічникові (В.Логвиненко).

упоперек – у поперек див. впоперек.

упору – у пору див. впору.

УПРАВА - ВПРАВА

Управа. 1. Установа, яка займається громадськими, становими та адміністративними справами: волосна управа, лікарська управа, рудна управа.

2. розм. Сила, здатна зупинити когось в його незаконних діях, сваволі тощо: знайти на нього управу, немає управи на нього.

Вправа. Розвиток певних якостей, навичок систематичною роботою; спеціальне завдання для набуття або закріплення певних навичок, знань.

УПРАВЛІННЯ - ПРАВЛІННЯ

Управління, р. мн. -інь. 1. Те саме, що керівництво 1: управління виробництвом.

2. зрідка. Те саме, що керування 1: управління електровозом.

3. Адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації, що відає певною галуззю господарської, наукової, військової і т. ін. діяльності: житлове управління, управління метеослужби.

Правління. 1. Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над кимсь, чимсь; форма керівництва: князівське правління, самодержавне правління.

2. Виборний орган, апарат, що керує установою, організацією, підприємством тощо: правління кооперативу.

Пор. керівництво.

управляти див. керувати.

упроваджувати див. запроваджувати.

уп’ятеро – у п’ятеро див. вп’ятеро.

уп’ятьох – у п’ятьох див. вп’ятьох.

ураження див. враження.

ураз див. враз.

УРАНАТ, -у, мн. уранати, -ів. Сіль уранової кислоти.

УРАНІТ, -у. Радіоактивний мінерал чорного кольору, який складається з двоокису й триокису урану з домішкою окису торію.

УРБАНІЗАЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Процес зосередження населення й економічного життя у великих містах.

2. Поширення рис і особливостей, властивих місту, промисловому центру.

УРБАНІЗМ, -у. 1. Тематика, пов’язана з життям великого сучасного міста.

2. Напрям у будівництві міст у XX ст., який стверджував потребу створення міст-велетнів.

УРВИЩЕ. Стрімкий, прямовисний схил гори, берега тощо; глибоке провалля (звичайно між горами). Стала [Маруся] над якимсь урвищем (Г.Хоткевич); Правий берег був високий, з кам’яними урвищами (О.Донченко); Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С.Чорнобривець).

УРДУ, невідм., ж. Офіційна мова Пакистану й одна з основних мов Індії.

УРЕМА - УРЕМІЯ

Урема. Листяні ліси (з тополі, верби, черемхи тощо) в заплавах великих річок лісостепової, степової та напівпустельної зон.

Уремія, -ї, ор. -єю. Гостре або хронічне самоотруєння організму, спричинене недостатністю функції нирок.

урешті – у решті див. врешті.

урешті-решт див. кінець кінцем.

УРИВЧАСТИЙ - УРИВИСТИЙ

Уривчастий. 1. Який переривається через короткі проміжки; який різко обривається: уривчаста мелодія, уривчаста розповідь, уривчасті дзвінки, уривчасті слова.

2. Який містить у собі неповні дані: уривчасті відомості.

Уривистий. 1. Те саме, що уривчастий.

2. Який має стрімкі, прямовисні схили, береги: уривистий яр, уривиста річка.

урівень, урівні див. врівень.

УРІЗАТИ (ВРІЗАТИ), уріжу, уріжеш. 1. (чого). Ріжучи, відокремити частину від цілого; поранити щось: урізати шматок сала, урізати хліба, урізати пальця.

2. (що). Укоротити, зменшити: урізати поли, урізати халяви, урізати платню.

...УРІЯ. Кінцева частина складних слів, яка вказує на зв’язок з поняттям "сеча".

УРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "сеча", "сечовина", "сечові органи"; пишеться разом: уробактерії, урогематома, урометр.

урода див. врода.

урозбрід див. врозбрід.

урозгін див. врозгін.

уроздріб див. вроздріб.

урозріз див. врозріз.

урозсип див. врозсип.

урозтіч див. врозтіч.

уруна див. вруна.

уряд – у ряд див. вряд.

УСВІДОМЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УСВІДОМИТИ, -млю, -миш. Осягати розумом, сприймати свідомо, розуміти значення, сенс чогось. Щасливі батьки із жахом усвідомлювали, що з кожною хвилиною сиротіють дедалі більше й більше (Ю.Яновський); Він добре усвідомлює, що зустріч з Валентиною неминуча (М.Руденко); Що вскочив у халепу, це він уже усвідомив (А. Головко).

Немає потреби заміняти ці словосполучення рідковживаними давати (дати) собі звіт, не давати собі звіту.

усемеро – у семеро див. всемеро.

усередині – у середині див. всередині.

усередину – у середину див. всередину.

усімох – у сімох див. всімох.

УСЛАВЛЮВАТИ - ОСЛАВЛЮВАТИ

Уславлювати, -юю, -юєш. Величати когось, щось: уславлювати Вітчизну, уславлювати людину.

Ославлювати. Переважно поширювати погану славу (плітки, осуд тощо); знеславлювати: ославлювати жінку.

услід – у слід див. вслід.

усміх див. усмішка.

УСМІХАТИСЯ (ВСМІХАТИСЯ) - ПОСМІХАТИСЯ

Усміхатися (всміхатися), усміхнутися (всміхнутися). Усмішкою виявляти певні почуття (переважно радість, задоволення тощо), а також переносно. Видно, люблять цю дівчину усі – так ласкаво до неї усміхаються (Г.Хоткевич); Він усміхається скупо, краєм рота (О.Гончар); Очі в неї усміхались од щастя (В.Земляк); Вона бачить, що я зайшов у двір, і ще здалеку всміхається (Є.Гуцало).

Посміхатися, посміхнутися. 1. Посмішкою виявляти своє почуття або ставлення до когось, чогось (переважно з відтінком іронії, глузування тощо). Анка лише загадково посміхалась і не відповідала (М.Трублаїні); Яків колюче посміхається (М.Стельмах).

2. Те саме, що усміхатися. Посміхалась вона тільки очима, і посмішка була лагідна (Ю.Смолич); Регулювальники майже ніколи не посміхалися, вони були надто заклопотані (П.Загребельний).