Нездужати - не здужати

Нездужати, недок. Бути хворим; хворіти. Нездужає Катерина, Ледве-ледве дише... (Т.Шевченко); [Марфуша:] Яке в тебе гаряче лице і руки. Може, нездужаєш? (М.Кропивницький).

Не здужати, недок. і док. Не бути спроможним щось зробити, не подолати, не перемогти. – Я вже стара стала: не здужаю робити (І.Нечуй-Левицький); І так батожать бідного, що він Не здужає ні сісти, ані встати (В.Мисик); – Запряжи своїх підпанків та й ори ними землю! – "Не здужають! Сухі, як хорти" (З.Тулуб).

НЕЗЛІЧЕННИЙ. Який складається з великої кількості, становить велику кількість. Незліченна сила неслась вояків, Як мак при дорозі шапки їх біліли (М.Костомаров); Військові успіхи Сагайдачного давали йому незліченну здобич (З.Тулуб); Незліченні зірки сяють у воді (О.Довженко); В долині стояло все татарське військо, готове до бою – незліченні ряди кінноти (А.Хижняк).

НЕЗМІРНИЙ, НЕЗМІРЕНИЙ, НЕЗМІРЕННИЙ. Якого не можна зміряти, виміряти тощо; величезний. Небо без жодної хмаринки відбивається в плесі, і від того річка здається незмірної глибини (І.Багмут); В його піснях до України живе незмірена любов (В.Сосюра); Господарка приноситиме йому незміренні прибутки (Лесь Мартович).

НЕЗНИЩЕННИЙ. Якого не можна знищити. Встала мати Україна, Сонце засвітила, Пробудилася народна Незнищенна сила (Д.Павличко).

Незрівнянний - не зрівняний

Незрівнянний, прикм. Якого не можна ні з ким, ні з чим порівняти; неперевершений, дуже великий тощо. Це був князь палкий, відважний, Незрівнянний у бою (О.Олесь); Майстерність його була незрівнянна (Н.Рибак); – Ах, яка незрівнянна краса! (О.Соколовський).

Не зрівняний, част. з дієприкм. Стіни немазані, полупані.. Долівка не зрівняна (Панас Мирний); Ізнову наче сонце зазирає в душу молодиці, гріє, голубить, засвічує в очах її глибокі, ні з чим не зрівняні вогники (А.Шиян).

НЕЗЦІЛЕННИЙ. Якого не можна вилікувати, зцілити: незціленний хворий. Сповідали, причащали [товариша] Й ворожки питали, – Не помогло... з незціленним В дорогу рушали (Т.Шевченко).

незчисленний див. нечисленний.

НЕЗ’ЯСОВАНИЙ - НЕ З’ЯСОВАНИЙ - НЕЗ’ЯСОВНИЙ

Нез’ясований, прикм. Якого не з’ясував хтось, неясний; безпричинний. Десь у грудях колькою стало щось нез’ясоване: чи то кудись треба піти, чи щось зробити (С.Васильченко); Часу було багато для того, щоб з’ясувати все нез’ясоване (Ю.Яновський).

Не з’ясований, част. з дієприкм.: це питання ще остаточно не з’ясоване.

Нез’ясовний. Якого не можна з’ясувати, пояснити. Це було дивне, зовсім незрозуміле й нез’ясовне почуття (Ю.Збанацький).

НЕЙМОВІРНИЙ. 1. Якого важко або неможливо уявити; неправдоподібний; нереальний. Орині здавалося неймовірним, щоб Яків Калитка одружився (К.Гордієнко); В цю мить трапилось неймовірне. Ще й досі не можу я збагнути, як воно сталося (Н.Рибак).

2. Надзвичайно великий; особливий: неймовірна швидкість. Про неймовірну силу, розум, хитрощі Кармалюка складалися пісні (О.Іваненко); Богун робив неймовірне – старі досвідчені козаки не пам’ятали таких блискавичних маршів (Я.Качура).

3. розм. Недовірливий. – А коли б воно нам не нашкодило, – увернув хтось неймовірний (Панас Мирний); Вона була дуже неймовірна й полохлива зроду і нікому не йняла віри (І.Нечуй-Левицький); – А відкіля ти? – спитав господар, позираючи на неї неймовірними очима (Б.Грінченко).

Пох.: неймовірність, неймовірно.

нейро... див. невр...

нейрологія див. невралгія.