Ноша - ноші

Ноша, -і, ор. -ею. Речі, які хтось несе або які призначені для перенесення, а також переносно. Олексій прив’язав Оксанин чемоданчик до свого речового мішка і перекинув ношу через плече (Д.Ткач).

Ноші, нош, мн. Носилки. Хлопці й дівчата невпинно підносили до Барки цеглу на ношах і розчин (О.Донченко); Помітила [Горпина] багато оздоблені ноші з китицями і наметом, а в ношах Настю в пишному татарському вбранні (З.Тулуб).

НЮШИТИ, -шу, -шиш, розм. Нюхати повітря; переносно – вистежувати, вишукувати когось, щось. Лисичка бігла повз хатку та нюшить носом, коли чує – пиріжки пахнуть (казка); Данько поважно спльовує, нюшить коло казана (О.Ільченко); Нурла виступає з рухами гончого пса, який нюшить вже дичину (М.Коцюбинський).

О¹. Як назва літери вживається в с. р.: заголовне о; як назва звука вживається в ч. р.: відкритий о; ненаголошений о.

О²- ОБ

О (перед приголосним) і об¹ (перед голосним), прийм. Вживається при означенні часу – переважно перед числівником: о другій годині, годині о дев’ятій, о пів на дванадцяту, об одинадцятій годині, о тій порі, об обідній порі.

Об², прийм. Вживається для означення об’єктивних відносин тощо: спотикатися об каміння, опертися об стіл, подряпатися об колючки, ударити лихом об землю, як риба об лід.

ОБАБІЧ - ОБІЧ

Обабіч, присл. З обох боків, по обидва боки чогось; у знач, прийм. Обабіч стіною стояли молоденькі смерічки (А.Турчинська); Обабіч залізниці зеленіють розкішні сади і баштани (О.Десняк); Обабіч шляху рясно стояли села (А.Кащенко). (Неправильно: Обабіч горіло маленьке вогнище; або: Раптом лісничий спинився, хлопець з розгону наскочив на нього, перепросив і став обабіч, відсапуючись).

Обіч, присл. Поруч, поряд; коло чогось (з одного боку); у знач, прийм. Обіч, за кілька кроків, – кузня (А.Головко); Назустріч їм раз у раз виникали обіч дороги маршові роти поповнення (О.Гончар); Вона знала, що йому приємно сидіти обіч неї (Вал. Шевчук).

обвинувачувати див. звинувачувати.

Обвітрюватися - звітрюватися

Обвітрюватися, -ююся, -юєшся, обвітритися. Від вітру ставати пересохлим, шерхлим, потрісканим (про шкіру): обвітрюється (обвітрилося) обличчя.

Звітрюватися, звітритися. Повільно руйнуватися, змінюватися під дією вітру та інших атмосферних явищ; зникати, розсіюючись, випаровуючись; вивітрюватися: звітрюється гірська порода, звітрюється бензин.

ОБЕР-... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "вищий", "старший" (за посадою), "головний"; пишеться через дефіс: обер-кондуктор, обер-лейтенант.

ОБЕРЕГА, -и, д. і м. -зі, ОБЕРІГ, -егу. Те, що оберігає від лихого, недоброго (талісмани, амулети, певні дії, обряди тощо). – Так ти питаєш про обереги? Вони онде, на кінцях рушників. Це такі, щоб ти знав, добрі охоронці нашого осідла, бережуть, аби до хати не заходили домовики (В.Скуратівський); Обидві іконки – це ікони-обереги, їх носили як нагрудний образок або ж підвішували до особливо шанованої храмової ікони (з журналу).

ОБЕРТ - ОБІГ

Оберт, -у (чого і без додатка). Повне коло руху чогось навколо власної осі; повний цикл тощо: оберт колеса, повний оберт Землі навколо Сонця.

Обіг, -у. 1. Використання, вжиток: пустити в обіг, вилучити з обігу.

2. Комерційна операція: торговельний обіг.

3. Характерна для товарного виробництва форма обміну продуктів праці та інших об’єктів власності шляхом купівлі-продажу; рух товарів та інших цінностей у суспільстві: товарний обіг, грошовий обіг.

ОБЕРТАЛЬНИЙ – ОБЕРТОВИЙ

Обертальний. 1. Який стосується обертання: обертальний рух.

2. Який здійснюється обертанням чогось: обертальне буріння.

Обертовий. 1. Те саме, що обертальний 1: обертовий рух.

2. Який діє за принципом обертання навколо власної осі тощо: обертовий різець, обертова машина.

3. Який обертається або може обертатися навколо власної осі: обертовий щит.

ОБ’ЄМ - ОБСЯГ

Об’єм, -у. Довжина чогось у довжину, висоту й ширину, вимірювана в кубічних одиницях. Вж. зі сл.: вагона, кімнати, колби, котловану, куба, мозку, печі, повітря, посудини, приміщення, рідини, серця, тіла, циліндра; великий, невеликий, значний, малий, повний, середній; визначити об’єм чого, циліндр об’ємом 300 кубічних сантиметрів, тіло в об’ємі має 5 кубічних дециметрів, об’єм повітря збільшується при нагріванні.

Обсяг, -у. Взагалі розмір, величина, кількість, значення, важливість, межі чогось. Вж. зі сл.: брошури, будівництва, бюджету, виробництва, заготівель, знань, інформації, капіталовкладень, книжки, поняття, послуг, програми, промислової продукції, роботи, рукопису, слова, тренувальних навантажень, величезний, невеликий, значний, середній; визначити обсяг, підрахувати обсяг, у повному обсязі, книжка обсягом 40 друкованих аркушів.

ОБИДВА, обох, числ. збірн., ч. і с. І той і цей, і те і се, і один і другий, і одне і друге: по обидва боки вулиці, в обидва кінці, обидва вуха.

ОБИДВІ, обох, числ. збірн., ж. І та і ця, і одна і друга: обидві руки, обидві половинки дверей.

обирати див. вибирати.

обіг див. оберт.

ОБІЙСТЯ. Садиба, двір. Вона з трудом перелізла через рів і попід паркан, що обгороджував обійстя (І.Франко); До щему захотілось бодай постояти коло свого обійстя, хоча здаля поглянути на хату, в якій виріс, в якій росте його син (А.М’ястківський).

обіч див. обабіч.

ОБКАЧУВАТИ – ОБКОЧУВАТИ

Обкачувати, -ую, -уєш (у чому, в що). Качаючи, перевертаючи щось з боку на бік у чомусь сипкому, липкому тощо, покривати ним усю поверхню: обкачувати в борошні (в борошно).

Обкочувати. Котити щось навколо чогось; котячи щось, робити його поверхню гладкою; утрамбовувати, вкочувати: обкочувати дорогу.

ОБКИДАТИ - ОКИДАТИ

Обкидати. 1. Закидати чимось з усіх боків: обкидати болотом, обкидати снігом.

2. Густо обшивати краї чогось: обкидати комір заполоччю.

Окидати. Вживається переважно зі сл.: зором, поглядом (оглядати, обдивлятися), думкою (думати, обдумувати).

обкочувати див. обкачувати.

ОБКРЕСЛЮВАТИ - ОКРЕСЛЮВАТИ

Обкреслювати, -юю, -юєш. Обводити щось лініями, рисками.

Окреслювати. 1. Те саме, що обкреслювати. А в небі швидкісний літак Окреслює коло (Л.Дмитерко).

2. Робити чіткішими, виразнішими обриси, контури, форму чогось. Тонкий светр окреслював ніжну талію (А.Хорунжий).

3. Зображати, описувати когось, щось. Письменник чітко окреслює образ, юні персонажі його оповідання живі, їх виразно бачиш перед собою (О.Донченко).

ОБЛ... Перша частина складних слів, що відповідає слову обласний; пишеться разом: облвно.

ОБЛАДНАННЯ - УСТАТКУВАННЯ - СПОРЯДЖЕННЯ

Обладнання. 1. Те саме, що устаткування 1. Вони обіцяли дати обладнання для похідної друкарні (С.Скляренко); Його [човна] конструкцію, обладнання, кожну деталь обмірковував Юра сам (Ю.Смолич); Петро Якимович привіз із лісу все обладнання лабораторії (В. Кучер).

2. Меблі, речі, що ними обставлено яке-небудь приміщення; внутрішнє убрання кімнати тощо. Обладнання звичайне: з правої сторони, у глибині сцени, стіл; у лівому кутку – столик з квітами (З.Мороз).

Устаткування. 1. Сукупність механізмів, пристроїв, приладів, необхідних для чогось. Одночасно з будуванням шхуни заготовляли харчі, одяг, все внутрішнє і зовнішнє устаткування корабля (З.Тулуб); Нарешті прилад, перебудований і доповнений магнітним устаткуванням, стояв на столі (Н.Рибак).

2. Те саме, що обладнання 2. Багатство устаткування цієї низенької порожньої хатинки ще збільшував чорний коминок у кутку (О.Досвітній).

Спорядження. 1. Сукупність предметів, пристроїв, необхідних для чого-небудь: дорожнє спорядження, рибальське спорядження, спорядження альпініста.

2. Предмети озброєння, одягу та побутового вжитку бійця, а також пристрої для їх перенесення: бойове спорядження, військове спорядження; спорядження авіаторів – комбінезони, шоломофони, окуляри, парашути.

обледеніти див. зледеніти.