Гривна - гривня

Гривна, -и, ор. -ою, р. мн. -вен. Металева прикраса (обруч), яку носили на шиї. Пастух.. Знайшов у приміському лісі гривну, Яку носив на грудях Мономах (М.Руденко).

Гривня, -і, ор. -ею, р. мн. -вень. 1. У Стародавній Русі – срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею; мідна монета вартістю 3–2,5 коп.

2. Сучасна українська грошова одиниця, яка дорівнює 100 копійкам.

григоріанський календар див. юліанський календар.

громадський див. суспільний.

ГРОМАДЯНСЬКИЙ. 1. Який стосується правового стану громадян у державі: акти громадянського стану. Вж. зі сл.: закон, кодекс, шлюб, право.

2. Пов’язаний з громадянами; властивий свідомому громадянинові, спрямований на користь суспільства. Вж. зі сл.: обов’язок, подвиг, рух, відвага, гідність, ідея, клятва, мужність, обрядовість, панахида, поезія, позиція, рівність, совість, права.

3. Невійськовий, цивільний. Вж. зі сл.: клуб, мир, битва, боротьба, війна, страта.

Пор. суспільний.

ГРУБІТИ - ГРУБШАТИ, ГРУБІШАТИ

Грубіти. Ставати грубим, грубішим. Хай знає, що.. руки її грубітимуть та тріскатимуться в роботі (О.Гончар).

Грубшати, грубішати. Ставати грубішим. З часом ті згуки грубшали, хрипіли, оберталися в рик (М.Коцюбинський); Виття грубішає, наростає і обривається: фрх... фрх... (Н.Тихий).

ГРУДИ - ГРУДЬ

Груди, -ей, мн. Передня частина тулуба від шиї до живота; грудна порожнина. Хочеться відчинити вікно, дихнути повними грудьми (Б.Лепкий).

Грудь, -і, мн. -і, -ей. Молочні залози жінки, а також кожна з цих залоз.

ГРУЗЬКИЙ - ГРЯЗЬКИЙ

Грузький. В якому можна загрузнути; багнистий. Вогкий вітер гойдав тополі, зривав золоте листя і вкривав ним грузьку чорну землю (З.Тулуб); Запоріжці дочекалися відпливу Сивашу, вночі перейшли по грузькому дну, обминувши фортеці (Р.Іваничук); Ми з Ярославом переходили її [річечку] вбрід, коли хлопчаками ходили по гриби, вода була холодна, аж ноги щеміли, а дно – грузьке (В.Дрозд).

Грязький. Покритий гряззю; з гряззю; брудний. Довго йшли через увесь город, аж поки прийшли до якоїсь темної і грязької вулиці (Б.Грінченко); Дрібні, грязькі, студені краплі впали так несподівано на його., лице, що він в одній хвилі зупинився (І.Франко).

ГРУПУВАННЯ - УГРУПОВАННЯ

Групування. Дія за знач, групувати: групування електростанцій, групування корів за продуктивністю.

Угруповання, р. мн. -ань. 1. Група осіб, підприємств тощо, об’єднаних за якимись ознаками; скупчення збройних сил на певній території: літературне угруповання, опозиційне угруповання, політичне угруповання, угруповання промислових підприємств, угруповання військ.

2. У біології – група рослинних або тваринних організмів, що співіснують де-небудь.

ГРЯЗЬ - БРУД

Грязь, -і, ор. -ззю. 1. Розм’якла від води земля, ґрунт. Соломія вернулась у хату і мусила одмивати грязь з ніг в ночвах (Ї.Нечуй-Левицький); Сніг, що випав тільки вчора, глибокий та густий, був тут розтоптаний в жовту грязь і багнюку (Ю.Смолич).

2. Бруд у приміщенні, на одязі, тілі тощо. На долу грязь, якийсь барліг, тріски, шматки дерева (І.Нечуй-Левицький); – У хатах тісно.., грязь, дихати нічим (М.Коцюбинський); Грязь великого нечистого хазяйства, стайні, корівника і свинарника лягла на її біляве обличчя, тільки не торкнулася по-дитячому чистих і скорботно-терплячих очей (М.Стельмах).

3. переважно у мн. Намул морів, озер, що використовується як лікувальний засіб. Грязі бердянського лиману – особливий дар природи. Вони містять у собі дуже цінні лікувальні речовини (з газети); Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір я посіріло (Є.Гребінка).

Бруд, -у. 1. Те, що робить що-не-будь нечистим (грязь, болото, сміття, різні покидьки). Перед бюрком стояли два крісла дубові, також темні від бруду (Лесь Мартович); Великі, замазані брудом вікна дивилися по-мертвецьки на широке подвір’я (Н.Кобринська); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали дух (З.Тулуб).

2. перен. Розпуста, аморальна поведінка, нечесні вчинки, наклеп тощо. У вас в думках немає бруду (М.Старицький); Наче в тумані якім ходила вона ввесь час, коли вислухувала той бруд, що матуся "гарного сина " виливала на її голову (Г.Хоткевич).

грязький див. грузький.

ГУДІТИ - ГУДИТИ

Гудіти, гуду, гудеш. Густи; гомоніти: вітер гуде, хрущі гудуть, дроти гудуть. Народ гомонить, гуде, як бджоли в улику (І.Нечуй-Левицький); В голові тілько гуде (Панас Мирний).

Гудити, гуджу, гудиш. Виносити осуд; ганити. Омелян говорить так, що не розбереш, чи хвалить, чи гудить жінку (М.Стельмах); – Оце як хочеш: хочеш гудь стару, хочеш хвали, а не дозволила (М.Олійник).

гуля див. ґуля.

ГУМАНІЗМ - ГУМАННІСТЬ

Гуманізм, -у. 1. Прогресивний рух епохи Відродження: англійський гуманізм, гуманізм італійського Відродження, особливості гуманізму.