Сутичка - зіткнення - суточки

Сутичка. 1. Гостра суперечка, сварка. Завадка здає собі справу з того, що своєю сутичкою з Рудим він передчасно розжене хмари над їхнім цехом (Ірина Вільде); Русевич намагається показати, що вчорашні сутички між ними на технараді не мають для нього значення (Ю.Шовкопляс).

2. Невеликий, короткочасний бій, а також переносно. Бій шумів, мов ураган, дим обгортав місця сутичок (О.Десняк); Кілька разів на добу спалахували короткі, блискавичні сутички з ворожими заслонами (О.Гончар); Багато прекрасних людяних поривань розгубилось і призабулось в життєвих дорогах. Багато відняли нерівні сутички з життєвими перешкодами (О.Довженко).

Зіткнення, р. мн. -ень. Дія за знач. зіткнутися – наткнутися одне на одного, на когось, щось, ударитися об когось, щось; несподівано зустрітися з ким-небудь тощо. Ніколає чомусь згадав, як колись читав про зіткнення двох поїздів у тунелі (М.Чабанівський); Розбиті при першому зіткненні з руськими кінними дружинами, угри почали відходити (А.Хижняк).

Суточки, -чок, мн. Вузький прохід між двома будівлями, тинами тощо. Розбіглися [собаки] врозтіч, щоб сховатися десь під ґанком або у вузеньких суточках, де їх не могла дістати зловісна гицелева петля (Б.Антоненко-Давидович); Одразу ж за хатою був невисокий паркан, що відгороджував сусіднє подвір’я; між ним і хатою були вузенькі суточки (Л.Первомайський).

суфізм див. софізм.

Сушарка - сушарня, сушильня

Сушарка. Пристрій, прилад (рідше – приміщення) для сушіння.

Сушарня, р. мн. -рень, сушильня, р. мн. -лень. Приміщення для сушіння.

СХІД¹, сходу. 1. Одна з чотирьох сторін світу, протилежна заходу; напрям, протилежний західному; місцевість, частина країни, материка, розташована в цьому напрямі. Світало. Місяць поблід і став хилитися до виднокола. На сході зір поменшало (Вас. Шевчук); З далекого сходу Йшло троє царів. їм промінь від зірки Із неба світив (Я.Щоголів).

2. (з великої літери). Частина материка, протилежна Західній Європі; країни, розташовані на цій частині: Далекий Схід, Близький Схід. Нова релігія, зароджена на Сході, запанувала на нашій землі (І.Франко); У шаті жалібній, дитя покірне Сходу, Я полюбила дух убогого житла (М.Зеров); Легенди Сходу уявляють Всесвіт як велетенське зоряне Дерево, на якому розквітають світила й планети – вогняні квіти (О.Бердник).

3. Поява над обрієм небесного світила. Схід сонця зустріти я вийшов у поле і став на коліна до сходу (О.Олесь); Він проспав схід сонця (Ю.Мушкетик).

СХІД², сходу. Проростання із землі (про рослини); у множині сходи, сходів – перші паростки посіяних рослин. Нема дощу – нема сходу (Словник Б.Грінченка); Виорав [Микула] пізно, кинув у ріллю все своє жито, але скільки туди не ходив, не діждався буйного сходу (С.Скляренко); Дощ на сходи рясні випаде – зеленіє усе, цвіте (М.Рудь).

СХІДНО... Перша частина складних слів, що відповідає слову східний; пишеться разом: східнослов’янський, Східноєвропейська рівнина, Східнокитайське море.

Схоласт - схоліаст

Схоласт, -а. Послідовник схоластики.

Схоліаст, -а, книжн. Коментатор, упорядник схолій – приміток, пояснень до тексту.

СЦЕНОГРАФІЯ, -і, ор. -єю. Мистецтво художнього оформлення театральної сцени, а також саме це оформлення.

сяк-так див. так-сяк.

Т (те). Як назва літери вживається в с. р.: початкове т; як назва звука вживається в ч. р.: твердий т.

ТА. 1. спол. єднальний, приєднувальний. Відповідаючи за значеннями сполучнику і, вживається для поєднання однорідних членів речення, приєднання речень тощо. Настав вечір, тихий, теплий та погожий (І.Нечуй-Левицький); Мов дві криниці, сині та глибокі, в моїх очах відбилися твої (В.Сосюра); Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Т.Шевченко); Та болять ручки, та болять ніжки, Та пшениченьку жнучи, Та вже ж мені надокучило, Та миленького ждучи. Та нема ж мого миленького, Та нема ж мого пана, Та вже ж моя постіль біла Пилочком припала (пісня). Дбаючи про милозвучність мови, не варто (без стилістичної потреби) часто повторювати його в тексті, а також уживати після або перед т (особливо та): гармати та танки, співи та танці, турки та татари, хата та подвір’я, молот та ковадло.

2. спол. протиставний. Але. Сонце світило не ярко, та тепло (Марко Вовчок); Рака рано лягла в ліжко. Та спати не могла (М.Коцюбинський).

3. част. підсил. Вживається на початку речення для посилення висловлюваної думки, в середині речення перед присудком для підсилення його значення тощо. Хто має право рубати їх виноградники ? Та вони на шматки розірвуть першого, що підніме сокиру над кущем (М.Коцюбинський); – Ой нащо ж я свою долю Та й занапастила (Леся Українка).

табун¹ див. стадо.

ТАБУН², -у. Отруйна речовина з нервово-паралітичною дією.