2. (Що, чого, кого кому). Давати щось, когось у борг, для тимчасового користування кому-небудь. Я йому позичав осі (Ганна Барвінок).

Запозичати і запозичувати, -ую, -уєш, запозичити. Переймаючи щось, засвоювати, робити своїм надбанням. Добрі приклади варто запозичати (В.Собко); Епічна поема запозичує композиційні форми у лірики, причому форми ці дуже різноманітні (А.Малишко); І зараз, перечитуючи книжки, які написав Олесь Васильович за час нашого знайомства, я не знайшов жодного оповідання, жодної фрази або сюжету, який би він хоч частково запозичив у мене (О.Донченко). В значенні "позичати" невживане, наприклад: Сьогодні ось запозичила гривню й купила хліба.

ПОЗНАЙОМИТИСЯ - ОЗНАЙОМИТИСЯ

Познайомитися, -млюся, -мишся. 1. (з ким). Завести, почати знайомство з кимсь. – Познайомимось ближче. Зовуть мене Валерій Іванович, я – директор школи (О.Гончар).

2. (з ким-чим). Те саме, що ознайомитися.

Ознайомитися (з ким-чим). Дістати відомості про когось, щось, набути знань у чомусь. З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій школі (С.Васильченко); – Ви дозволите мені ознайомитися з вашими документами? (Ю.Смолич).

позов див. позив.

покажчик див. показник.

ПОКАЗНИЙ - ПОКАЗОВИЙ

Показний. 1. Який привертає увагу певними позитивними якостями; помітний, привабливий: показна людина, показна зовнішність.

2. Розрахований на ефект, навмисно підкреслений: показна веселість, показне геройство.

Показовий. 1. Який указує на щось, характеризує що-небудь: показовий приклад, показова ознака.

2. Прилюдний: показові змагання, показовий суд.

3. Який є взірцем: показовий урок, показова школа, показове господарство.

ПОКАЗНИК – ПОКАЖЧИК

Показник, -а. Свідчення, доказ, ознака чогось; переважно в мн. – результати, дані про досягнення чогось тощо: показник зрілості, показник культури, показники про роботу, економічні показники.

Покажчик, -а. Знак, що вказує на напрям руху, розташування чогось; контрольно-вимірний прилад; довідкова книжка або довідковий список: покажчик дороги, покажчик температури води, алфавітний покажчик літератури.

показовий див. показний.

ПОКОРА - ПОКІРНІСТЬ, ПОКІРЛИВІСТЬ

Покора (кому, чому, перед ким-чим і без додатка). Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги тощо: покора батькові, рабська покора, тримати в покорі.

Покірність, -ності, ор. -ністю, покірливість, -вості, ор. -вістю (кому, чому і без додатка). Властивість покірного: безсловесна покірність (покірливість), покірність (покірливість) долі.

ПОКРАЩАТИ - ПОКРАЩИТИ -ПОЛІПШИТИ - ПОЛІПШАТИ

Покращати, неперех. Стати кращим; поліпшитися.

Покращити, перех. Те саме, що поліпшити.

Поліпшити, перех. Зробити кращим, досконалішим за якістю, властивістю тощо.

Поліпшати, неперех. Те саме, що покращати.

полив’яний див. половий.

ПОЛИШАТИ¹, недок. розм. У значенні "залишати" вживається тільки тоді, коли йдеться про багатьох осіб або про ряд предметів чи явищ. Й звірі, як відомо, полишають сліди. Німий же був безслідний (П.Загребельний).

ПОЛИШАТИ², док. Залишити всіх або багатьох, все або багато чогось; позалишати. Пастухи, що недалеко пасли, полишали худібку і стали підходити до веселих співаків (Н.Кобринська).

ПОЛІ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "численний", "багато"; пишеться разом: полівітаміни, поліекран. Пор. моно...

полігамія див. бігамія.

ПОЛІЙ¹, -я, ор. -єм, розм. Полільник. Полії пололи буряки.

ПОЛІЙ², полою, ор. полоєм. Вода, що виступила поверх льоду. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду (Словник Б.Грінченка).

поліпшити – поліпшати див. покращати.

ПОЛІТ... Перша частина складних слів, що відповідає слову політичний; пишеться разом: політемігрант, політосвіта.

політура див. палітурка.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ. 1. Який стосується поліції; у знач. ім. – особа, яка перебуває на службі в поліції: поліцейський наглядач, поліцейський чиновник. Коли чую, мене тягне за руку поліцейський (І.Нечуй-Левицький).