2. Тонша частина, тонше місце чогось.

поточний див. потоковий.

ПОТРЕБУВАТИ, -ую, -уєш (кого, чого). Відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь; вимагати певних умов для розвитку, здійснення тощо: потребувати вивчення, потребувати зусиль, потребувати помічника, потребувати допомоги, потребувати коштів, потребувати ліків, потребувати поліпшення, потребувати спокою, потребувати втручання, потребувати уваги.

ПО-ТРЕТЄ - ПО ТРЕТЄ

По-третє, присл. Вживається як вставне слово при переліку на позначення третього пункту.

По третє, числ. з прийм.

ПОЧИН - ПОЧИНАННЯ - ЗАЧИН

Почин, -у. 1. Починання, ініціатива: за почином, з почином.

2. Перші моменти вияву якоїсь дії; початок: брати почин, давати почин, зробити почин, для почину.

Починання, р. мн. -ань. Розпочата кимсь робота, справа, захід (переважно новаторського, пошукового характеру): корисні починання, новаторські починання, патріотичні починання, прогресивні починання.

Зачин, -у. Вступ, початок переважно в епічних творах народної творчості (у думах, билинах, піснях): казковий зачин, форма зачину.

ПОЧОМУ, ПОЧІМ - ПО ЧОМУ, ПО ЧІМ

Почому, почім, присл. Уживається в значеннях "скільки коштує". Мати розпитувала, почому там на базарі пшоно, сало, олія (А.Шиян); – А почім же там поросята ? – поцікавилась мати (Є.Гуцало).

По чому, по чім, займ. з прийм.

– Чи довго же ся ніч? – "Недовго, ні!"

– А ти ж по чому знаєш ? (Леся Українка); Я дівкою не гуляла, замужем не буду, По чім же я свої літа споминати буду? (П.Чубинський).

ПОЧУВАТИ – ВІДЧУВАТИ

Почувати. 1. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. Вона в той час не почувала сорому перед матір’ю (І.Нечуй-Левицький); Наближаючись до хати, Соломія почувала невиразну тривогу (М.Коцюбинський); – Як ти себе почуваєш? – жалісливо питаю я в неї (Панас Мирний).

2. Те саме, що відчувати. [Анна:] Аж до Гори я не могла спинитись, І тільки стук загрозливий копит За спиною я близько почувала (І.Кочерга); – Я почуваю запах диму (Ю.Яновський); Хоч не все зрозуміла [Катря] як слід, проте почувала, що правда за вчителем (А. Головко).

Відчувати. Сприймати органами чуття, мати здатність сприймати, інтуїтивно передбачати щось; переживати якесь почуття. Приємно відчувати запах прілого листя і соснової смоли (С.Чорнобривець); Штукаренко йшов, але ніг під собою не відчував (С.Голованівський); Матроси не бачили берегів, але відчували їх близькість (В.Кучер); Вони обоє відчували однаково, що Семениха не втерпить та й стане йому дорікати (Лесь Мартович).

Почуття - чуття - відчуття

Почуття. 1. Психічні й фізичні відчуття людини; здатність сприймати

навколишнє середовище: почуття голоду, почуття власної гідності, почуття ліктя, почуття міри, почуття відповідальності, естетичні почуття, почуття патріотизму.

2. Емоції, що супроводжують оцінку певних суспільних подій, явищ, викликані певними душевними переживаннями; вияв схвильованості, піднесення тощо: грати на почуттях, почуття гумору, почуття радості. Тут, може, говорить більш почуття, ніж теоретичний розум (Леся Українка); Пішов додому Чіпка, .. поніс у серці гірке почуття ненависті (Панас Мирний); Його охопило почуття палющого сорому (Григорій Тютюнник); В його душі ворухнулося якесь зловіще, погане почуття (Б.Лепкий).

3. Глибоке відчуття потягу, душевної прихильності до когось; любов, кохання тощо. Зів’яло з часом та почало гаснути в серці Поновім і почуття до Гашіци (М.Коцюбинський); Мабуть, вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, своєї любові (О.Гончар).

Чуття. 1. Здатність відчувати, сприймати зовнішні подразнення; фізичний стан, свідомість; інстинкт істот: органи чуття, зорові чуття, шосте чуття, загострене чуття, чуття ліктя, чуття орієнтації у птахів, чуття дотику тощо. Невимовна, надзвичайна швидкість і ясність чуттів – зору і думки – володіли в цю секунду Марією (Ю.Смолич); Іваниха тим часом вернулась до чуття, глянула на сина спершу немов непритомно, потім одразу все пригадала (Леся Українка); Поштовий голуб мусить бути особливо прив’язаний до свого голубника, і це чуття хлопець настирливо й терпляче виховує у птахів (О.Донченко).

2. Психофізичне відчуття, якого зазнає людина; психічний стан людини, зумовлений її переживаннями, враженнями; передчуття, усвідомлення чогось тощо: сповнений високого чуття, чуття огиди, чуття самотності, чуття прив’язаності, чуття реальності, болюче чуття, чуття відповідальності, радісне чуття, чуття гумору, чуття мови, естетичне чуття. Згадую минуле життя спокійно, та без радості, без туги: одно із нього виніс я чуття, що я не був у нім щасливий, други!(І.Франко).

3. Здатність переживати, хвилюватися, палко відгукуватися на щось, душевно захоплюватися чим-небудь, чуйно ставитися до когось. Аж ось полегшало життя; Немов прокинулось чуття В душі тюремників моїх (П.Грабовський); І у зболілому серці.. Теплі, гуманні чуття постають (І.Франко).

4. Те саме, що почуття 3. Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов, як день, не знають ще чуття такого люди (В.Сосюра); Чуттям жінки Орися збагнула, що вона заздрить її материнству (Григорій Тютюнник).

Відчуття. Здатність відчувати, сприймати явища навколишнього світу, підсвідоме сприймання чогось; стан, зумовлений переживанням, усвідомленням, розумінням чого-небудь: відчуття дотику (дотикові), зорові відчуття, нюхові відчуття, слухові відчуття, смакові відчуття, відчуття болю, відчуття тепла. Його не залишало відчуття присутності когось стороннього (О.Донченко); Друге, що в моєму дитинстві було вирішальним для характеру моєї творчості, це любов до природи, правильне відчуття краси природи (О.Довженко); Відчуття близької розлуки ятрило материнське серце (А.Шиян).

ПОШИРЮВАТИСЯ - РОЗПОВСЮДЖУВАТИСЯ. Збігаються в значеннях "передаватися, продаватися і т. ін. багатьом для придбання, ознайомлення тощо; охоплювати дедалі більший простір та ін.": вірші поширювалися (розповсюджувалися) в списках. У значенні "ставати відомим, приступним для багатьох" поширюватися вживається переважно з абстрактними іменниками (інтерес, ініціатива, ідеї), а розповсюджуватися – переважно при наявності активного суб’єкта (хтось розповсюджує щось).

ПОЩО - ПО ЩО

Пощо, присл. розм. Навіщо, заради чого. І ми обертаємося в пил... Але пощо обертатися в пил з муками, коли можна без?.. (І.Багряний); Чого вертать ? Пощо ? Й для кого? (П.Карманський); Навіть дівчат не кликала, щоб помагали. Пощо? Не треба розніжуватися (Б.Лепкий); Пощо ота за молодістю туга, Пощо ті нарікання і жалі? Все марнота, коли довкруж наруга, Коли немає правди на землі (В.Бровченко).

По що, займ. з прийм. – По що ти йдеш до лісу? – "По гриби ".

ПО-ЯКОМУ - ПО ЯКОМУ

По-якому, присл. Як у кого, за чиїм звичаєм; якою мовою. "А се по-якому? – подумав Русин. – Бути в пеклі і чорта не бачити, – ге, се вже хіба остання ганьба!" (І.Франко).

По якому, займ. з прийм. [Панна:] Ну то кажи, по якому праву не даєш проїзду чесним людям? (С.Васильченко).

ПО-ЯКОМУСЬ - ПО ЯКОМУСЬ

По-якомусь, присл. Якоюсь мовою. – А цей новий, чорнявенький – не кавказець часом ? Джеркотів сьогодні по-якомусь з Магомедовим (О.Гончар).

По якомусь, займ. з прийм. А по якомусь часі обоє лежать уже горілиць на воді заспокоєні (О.Гончар).

ПОЯСНЕНИЙ - ПОЯСНЕННИЙ

Пояснений. Дієприкм. від пояснити; роз’яснений: не всі явища природи пояснені.

Поясненний, прикм. Якого можна пояснити.

ПРА..., преф. Утворює: 1) іменники зі значенням віддаленого ступеня прямої спорідненості: прабаба, прапрабаба, прадід, прапрадід, правнук, прамати, прародичі;

2) іменники й прикметники зі значенням первинності, давності зв’язків, стосунків тощо: прабатьківщина, прамова, прамовний, праслов’янський, праджерело, праліс.

правити див. керувати.

ПРАВОРУЧ, присл. 1. (де?). З правого боку; справа. Зараз ми йдемо на степове озерце, що праворуч, і там постоїмо на вечірньому перельоті (М.Хвильовий); Праворуч і ліворуч вибухають ворожі снаряди (О.Довженко); Дорога пролягала засніженим лугом попід горою, що підносилась праворуч (Я.Гримайло).

2. (куди?). У правий бік; направо. – Спустися отуди в балку, пройдеш греблю попід вербами і зараз же бери праворуч (О.Кобилянська); На роздоріжжі головної вулиці я звернув праворуч (О.Досвітній); Світличний подивився праворуч – ні живої душі (А.Дімаров).

ПРАКТИК - ПРАКТИКАНТ

Практик, -а. Той, хто набув досвіду внаслідок практичної діяльності, хто займається практичною діяльністю: досвідчений практик, теоретик і практик перекладу, лікар-практик.

Практикант, -а. Той, хто проходить практику: сумлінний практикант, лікарський практикант, студент-практикант.

праник див. пряник.

ПРАСУВАТИ - ПРЕСУВАТИ

Прасувати, -ую, -уєш. Вирівнювати, вигладжувати гарячою праскою (одяг, тканину тощо): прасувати білизну. Біля хати на дерев’яному столику Оксана старанно прасує білу сорочку (А.Шиян).

Пресувати. Ущільнювати, стискати пресом, виготовляти щось за допомогою преса: пресувати сіно, пресувати деталі.

працівник див. робітник.

пре... див. при...

ПРЕЗЕНТАЦІЯ - РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ

Презентація, -ї, ор. -єю. 1. Представлення, пред’явлення перевідного векселя особі, зобов’язаній здійснити плату.