Веселити – веселіти – веселішати

Веселити, перех. Викликати веселощі, радісний настрій у когось. Ти мою старість веселиш, ти мене на світі держиш! (Г.Квітка-Основ’яненко); Вільно, пташко, ти співаєш, Веселиш гаї й сади (Г.Чупринка); – Андрієчку, чого ти мовчиш? Скажи що, повесели мене! – Він помовчав ще трохи, а потім почав повагом: – "Та нема чим веселити..." (Б.Грінченко).

Веселіти, неперех. Ставати веселим, веселішим. Вже вечір, вечір, Вже вечоріє, Моє серденько Вже веселіє (пісня); Його темне обличчя веселіє (М. Стельмах).

Веселішати. Ставати веселішим. Поступово веселішають обличчя поранених (О.Гончар); Демид веселішає (М. Стельмах).

Вживаність слова

В українській мові поряд з давновідомими, питомими словами часто-густо існують їхні синоніми, пізніше запозичені або скальковані з інших мов. Такі синоніми, здебільшого не маючи додаткового семантичного чи стилістичного навантаження, є звичайними лексичними дублетами, або паралелізмами. Хоч використання подібних слів і не є помилкою, однак коли їх вживанню, свідомо або через незнання, послідовно надається перевага, це призводить до збіднення, примітивізації рідної мови, великою мірою позбавляє притаманних їй барв і милозвучності. Ось кілька прикладів таких дублетів: арештувати, арештований (замість заарештувати, заарештований), важний (замість поважний), дарити (замість дарувати), діюче законодавство (замість чинне законодавство), драти, видрати, задраний (замість дерти, видерти, задертий), вечором, ранком, зимою, літом (замість ввечері, вранці, взимку, влітку), кінчитися (замість скінчитися), минулорічний (замість торішній), найшов (замість знайшов), об’ява (замість оголошення), помогти (замість допомогти), пустий (замість порожній), смілий (замість сміливий), спішити (замість поспішати), учбовий (замість навчальний) і под.

взаємини див. відносини.

ВЗАЄМО... Перша частина складних слів, що відповідає слову взаємний; пишеться разом: взаємовигідний, взаємозалежність, взаємознищення.

взяти див. брати.

ВИ - ВАШ

Ви, вас, вам, вами, займ. особ. З великої літери Ви пишеться тільки у звертанні до однієї особи в листах – приватних і офіційних. Наша пані! 23 ц[ього] м[ісяця] є у Коломиї концерт Крушельницької. Я би хотів дуже, аби Ви поїхали на той концерт. Як з Вами брат не може їхати, то я поїду з Вами і відвезу Вас (В.Стефаник); Про що Вам написать?.. Що юність одцвіла, і Вас нема зі мною.. (В.Сосюра). При звертанні до багатьох осіб, в листах-анкетах і в літературі різних жанрів ви пишеться з малої літери. Бувайте здорові, всі мої любі. Пишіть мені. Цілую вас міцно (Леся Українка); – Овва! Які ж бо ви, Хомо (М.Коцюбинський); – Я вас слухаю (О.Гончар).

Ваш, ваша, ваше, ваші, займ. присв. У кінці листа пишуться з великої літери. Бувайте здорові і не забувайте Вашого М.Коцюбинського (М.Коцюбинський).

Вибирати - добирати - обирати - відбирати

Вибирати, вибрати, -беру, -береш. Виділяючи за якимись ознаками, відокремлювати від інших предметів; голосуючи, виділяти когось для виконання певних обов’язків; вибірково збирати щось і т. ін.: молодиці вибирали цілу цеглу, вибирати огірки.

Добирати, дібрати, доберу, добереш. Вибираючи, знаходити найвідповідніше, підбирати тощо: добирати кадри, добирати потрібну літературу.

Обирати, обрати. 1. Виділяти, відбирати за якоюсь ознакою: обирати дорогу, обирати заняття, обирати напрям руху, обирати службу.