2. Складова частина назв рослин, тварин, мінералів, що ростуть, живуть і т. Ін. На землі: земляна жаба, земляна груша.

Земний. Який стосується планети Земля, верхнього шару земної кори, суші (на відміну від водяного простору); переносно – життєвий, реальний: земна куля, земна твердь, земна кора, земний материк, земний уклін, земне відчуття. Та ти – не виграшка природи, Не примха лиш земних стихій – Ти не загинеш, мій народе, Пісняр, мудрець і гречкосій (Є.Маланюк); Помру – і не розгаданим лишиться, Чого приходив я на світ земний (М.Руденко).

земле... див. зем...

земляний – земний див. земельний.

Ззовні, іззовні - зовні -зовнішньо

Ззовні, іззовні, присл. Із зовнішнього боку (звідки?); з боку когось, чогось стороннього. Раптом двері з тріском розчиняються від удару ззовні (О.Довженко).

Зовні, присл. 1. Із зовнішнього боку (де?). Зовні маленька хата (С.Чорнобривець); Разом – усередині й зовні – було в таборі понад десять тисяч людей, стільки ж коней (О.Соколовський); На скрині зовні – бистрі олені І синє небо, і зозулі (А.М’ястківський); Він працював із складними приладами, частина яких була розміщена зовні (В.Владко).

2. Як здається, на перший погляд (як?). Орест тільки зовні здавався спокійним. Всередині у нього все кипіло (О.Досвітній); Зовні застава жила тихим, буденним життям (Ю.Збанацький); їхня учениця мало в чому змінилася зовні (М.Кравчук).

Зовнішньо, присл. Те саме, що зовні 2. Зовнішньо вона нагадувала., несміливу лань (Ю.Яновський); Зовнішньо він був задоволений (Г.Хоткевич).

ЗИМНИЙ, розм. Який має низьку температуру; дуже холодний; не утеплений, без опалення, а також переносно. Був дощ. Над умитим садом стоїть туман і сірим порохом сідає на зимну, подекуди полинялу залізну покрівлю панського будинку (В.Винниченко); А осінь глуха і зимна Стіною туману йшла (Є.Маланюк); Андрія наче хто облив зимною водою (І.Багряний); Вона звернула голову до нього, і страшний зимний усміх викривив їй уста (О.Кобилянська). Пох. зимно. Вчора було так гарно, Нині зимно і хмарно (Б.Лепкий).

ЗИЧИТИ. Бажати кому-небудь чогось (переважно приємного). – Кланяйся дуже отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра зичу і блага (Марко Вовчок); – Та я ж хіба що?.. Лихого тобі зичу чи що? (М.Олійник).

зі див. з².

зібрання див. збірка.

ЗІЗНАВАТИСЯ, -наюся, -наєшся, ЗІЗНАТИСЯ. Говорити відверто про свій стан, свої вчинки тощо; признаватися в чомусь; свідчити під час допитів або на суді. – Не міг більше в собі носити, то прийшов правду розказати, зізнатись у всьому (Є.Гуцало); – Коли допитуватимуть – не зізнаватись. Він один, а нас повна камера (Ю.Збанацький). Пор. дізнаватися.

Зірка - зоря

Зірка, -и, д. і м. -ці. Основне значення – самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів, а також переносно. Полярна зірка. Кажуть, що скільки зірок на небі, стільки людей на землі (О.Воропай).

Зоря, -і, ор. -ею. 1. Те саме, що зірка. Що за благодатна ніч! Немає, мабуть, ніде такої ночі, такого неба, таких зір на небі, як на Україні (Д.Морловець); На небі гасли світові зорі, кресала білий вогонь зірниця (Г.Косинка); За це все його й повісили. Мав з ним висіти й Максим, але тоді його зоря ще, мабуть, не закотилася (І.Багряний).

2. Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. Над очеретами війнув вітерець, у безвісті неба засіріла смужка, – передвісник зорі (О.Досвітній); Над горою зеленувато-білим вогнем горіла зоря вечорова (В.Винниченко).