Увага - уважність

Увага. Зосередження думки або зору, слуху на якомусь об’єкті; прихильне, доброзичливе ставлення до когось, чогось тощо: брати до уваги, відвертати увагу, загострювати увагу, мати на увазі, оточити увагою, знаки уваги до когось. Смугляве личенько розчервонілося, повні вуста розтулилися – вся увага її була звернена на роботу (М.Коцюбинський).

Уважність, -ності, ор. -ністю. Вияв уваги; уважне ставлення до когось, чогось: робота потребує уважності, уважність до людей. [Хуса:] Я безмірно вдячний за уважність до мене й до звичаїв мого люду (Леся Українка).

уверх – у верх див. вверх.

уві див. вві.

увік – у вік див. ввік.

увісьмох – у вісьмох див. ввісьмох.

уволю – у волю див. вволю.

углиб – у глиб див. вглиб.

углибині – у глибині див. вглибині.

углибину – у глибину див. вглибину.

угода див. договір.

уголос – у голос див. вголос.

угорі – у горі див. вгорі.

угору – у гору див. вгору.

Угорці - мадяри

Угорці, -ів, мн. (одн. угорець, -рця). Народ, що становить основне населення Угорщини.

Мадяри, -ів, мн. (одн. мадяр, -а). Самоназва угорців.

угруповання див. групування.

удалечині – у далечині див. вдалечині.

удалечінь – у далечінь див. вдалечінь.

удалині – у далині див. вдалині.

удалину – у далину див. вдалину.

удаль – у даль див. вдаль.

удатний див. вдатний.

удача див. вдача.

удвадцятьох – у двадцятьох див. вдвадцятьох.

удвічі див. вдвічі.

удвоє – у двоє див. вдвоє.

удвох – у двох див. вдвох.

удев’ятеро – у дев’ятеро див. вдев’ятеро.

удев’ятьох – у дев’ятьох див. вдев’ятьох.

удень – у день див. вдень.

удесятеро – у десятеро див. вдесятеро.

удесятьох – у десятьох див. вдесятьох.

удивлятися див. вдивлятися.

УДІЙ - НАДІЙ

Удій, удою, ор. удоєм. Кількість молока, надоєного за один раз або за певний відрізок часу: разовий удій, добовий удій, річний удій. Пох. удійний.

Надій, надою. Кількість надоєного молока: надій молока на корову, високі надої молока, приріст надоїв.

удобрення див. добриво.

удруге – у друге див. вдруге.

удячний див. вдячний.

УЗБІЧ, присл. Збоку, осторонь; у знач, прийм. Павло підвівся, тихо став узбіч (М.Бажан); На бистрім шляху, узбіч садиби над глухим яром, колони машин, вервечки люду оружного і з тачками (М.Рудь).

УЗБІЧЧЯ, р. мн. -іч. 1. Бічна частина дороги, шосе тощо; смуга вздовж дороги; край лісу, поля та ін., а також переносно. Степан Пасюга з’їхав на узбіччя дороги, заглушив мотор... (Є.Гуцало); Сніг майже зійшов, дороги протряхли, йти було легко, особливо узбіччям (І.Копиленко); Ліс густішав. Модрину заступила ялина, що густо, як щетиною, укрила узбіччя (В.Гжицький); Часом те звичайне явище ми шукаємо не в самій гущавині бурхливих подій, а десь на його притемнених узбіччях (І.Ле).

2. Схил гори, височини, насипу. А в глибині бухти розсипалися на узбіччі гори білі саклі (З.Тулуб); Микола Івасюк знає в горах кожну галявину. Знає кожну яругу, всі узбіччя, видолинки (І.Чендей); Мартинюк поволі йшов берегом, понад крутим узбіччям (Л.Дмитерко).

Пох. узбічний (узбічна алея, узбічна вуличка, узбічна дорога).

УЗВИЧАЇТИ (що). Зробити звичайним, широковживаним; усталити. А ми, як здавна узвичаєно, Лиш день твій [осені] заяснів – Тобі одразу доручаємо Своїх і дочок, і синів (В.Бичко). Пох.: узвичаєний, узвичаєння.

УЗВИШШЯ, р. мн. -иш. Невисока гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (М.Терещенко); Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (П.Загребельний); Улянин двір лежав на краю села, над болотом. Узвишшя тут круто западало донизу, воно схоже було на ніс велетенського човна, що колись як урізався з розгону в очерети, так навіки й застиг (А.Дімаров).

УЗВІЗ, узвозу. Короткий підйом; вулиця, дорога, що простягається круто вгору. Узвозом до Дніпра йшла жінка (Є.Гуцало); Машина плавно підіймалася Володимирським узвозом (Л.Дмитерко); Ведмідь знайшов в сусідньому байраці крутий узвіз, спустивсь до моря сам, напивсь, ввійшов по черево у воду і плавать став, немов гіпопотам (М.Драй-Хмара).