Дечий - де чий

Дечий, -його, займ. Чийсь.

Де чий, присл. із займ. Ноги самі привели до річки. Поникав понад берегом, позаглядав, де чиї каюки стоять (О.Гончар).

ДЕЩО - ДЕ ЩО

Дещо. 1. р. дечого, займ. Небагато чого; щось; що-небудь таке, чого не хочуть називати. – Я дещо чула з її розмови (І.Нечуй-Левицький); Багато дечого ще плела куховарка (Панас Мирний); Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Т.Шевченко).

2. Присл. Трохи. Її дещо грубувата, горем підточена краса, її міцна доладна постать також вражають Якова (м.Стельмах).

Де що, присл. із займ. Вони їли і міркували, де що вигідніше продати (М.Коцюбинський); Де що було прибитого снігами та морозом задавленого – все оживало, чепурилося, раділо (С.Васильченко); – Гей, люди добрі! Та через це злодійкувате насіння ніяк буде стебельця на дворі вдержати: обнесуть де що є (Лесь Мартович); Всі щедрі, як не знають, де що береться (Вас. Шевчук).

ДЕЯК - ДЕ ЯК

Деяк, присл. зрідка. Якось. – Ану, може, я його деяк здурю (І.Франко).

Де як, присл. із займ.

Деякий - де який

Деякий, -кого, займ. Точно не визначений; невеликий тощо. – Вже деяку уяву маю про вас (М.Стельмах); Бійці сиділи деякий час (О.Гончар).

Де який, присл. із займ. – Навіщо бирка ? Я вам із зав’язаними очима скажу, де який сорт (О.Гончар); – Він тільки дивиться, щоби де який гріш зарвати! (Б. Лєпкий); – Спасибі людям: не женуть з хати. Де весілля, де похорон, де яка оказія – я вже й там (В.Потапенко).

ДЖУРА, ч. Зброєносець у козацької старшини (XVI–XVIII ст.). [Юліан:] Батьку отамане! Це джура мій, Кузьма (І.Карпенко-Карий); Від табору скакав гетьманський джура з гетьманським убранням і з булавою (Д.Мордовець).

ДЗВІН. 1. р. дзвона. Ударний сигнальний підвісний інструмент. Задзвонили до церкви. Гук дзвона рознісся попід вербами (І.Нечуй-Левицький); Плечі в нього були широкі, руки довгі, голос приглушеного чавунного дзвона (Григорій Тютюнник); Нараз вдарили у дзвона (М.Лазорський).

2. р. дзвону. Деренчливі металеві звуки; дзвінке звучання. У палату долинули протяжні звуки дзвону (С.Скляренко); Розсипається небесний дріб по даху і співають ринви одноманітну пісню в переливах легкого дзвону (М.Хвильовий); Скільки пташиного дзвону (С. Олійник).

ДИ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "подвійний", "двічі"; пишеться разом: дивакцина, дивініл.

ДИВАН - ДУВАН

Диван¹, -а. Великі м’які меблі для сидіння й лежання.

Диван², -у. В деяких мусульманських країнах – список розподілу державних доходів, податково-фінансове відомство, урядова установа в судових та адміністративних справах.

Диван³, -у. Назва збірки ліричних творів (переважно одного автора) у східних літературах (у перській, арабській).

Дуван, -у, заст. Здобич і поділ її.

ДИВІДЕНД, -у, мн. -и, -ів. Прибуток, одержуваний акціонером пропорційно вкладеному ним капіталу: давати дивіденди. Пох. дивідендовий.

ДИВІЗІЙНИЙ - ДИВІЗІОННИЙ

Дивізійний. Прикм. від дивізія: дивізійний штаб, дивізійна артилерія.

Дивізіонний. Прикм. від дивізіон: дивізіонна розвідка.

ДИЗ... – ДИС... Префікс, що означає утруднення, порушення, розлад, поділ, втрату; надає поняттю негативного або протилежного змісту. Диз... пишеться перед голосними (дизасоціація, дизосмія), дис... – перед приголосними б, г, к, п, т, ф (дисбаланс, дисгармонія, дискваліфікація, диспропорція, дистрофія, дисфункція).

ДИЛЕР, -а. Член фондової біржі та банк, які здійснюють продаж цінних паперів, валют, коштовних металів діють від свого імені і власним коштом.

ДИМАР - ДИМОХІД - КОМИН

Димар, -я, ор. -ем. 1. Труба для відведення диму з печі, кочегарки тощо.

2. Прилад для обкурювання бджіл.

Димохід, -ходу. Димар, а також канал для виходу диму в димар.

Комин, -а. 1. Нижня частина димоходу варистої печі.

2. Те саме, що димохід.