Вигода - вигода

Вигода, р. мн. -гід. Те, що дає добрі наслідки, якийсь прибуток. Мир між братами поміцнішав ще більше задля господарської справи, задля спільної вигоди (І.Нечуй-Левицький); [Товкач:] Які ви будете для нас, такі ми для вас. Зробите ви нам вигоду, то ми вам і дві зробимо (І.Франко).

Вигода, р. мн. -год. Зручність у чомусь, сприятливі умови; те, що створює зручності для людини. І ворогом стала графиня-жона, турбот свого пана не тямить вона, – для неї то марні розмови, спокійно живе серед панських вигод (Леся Українка); Так п’янко тут пахне лугове зілля, і сам ти пропах, мов лісовик. Ти зовсім одвикнеш од примх і вигод міста (Т.Масенко).

ВИГОЛОШУВАТИ - ОГОЛОШУВАТИ - ПРОГОЛОШУВАТИ

Виголошувати, -ую, -уєш, виголосити, -ошу, -осиш. Прилюдно виступати (з промовою, доповіддю), вимовляти якісь слова, фрази: виголошувати доповідь, виголошувати тост.

Оголошувати, оголосити, -ошу, -осиш. Публічно заявляти про щось, робити відомим; офіційно заявляти про початок чогось тощо. Вж. зі сл.: вирок, наказ, присуд, подяку, порядок денний, рішення, війну, тривогу, похід.

Проголошувати, проголосити. 1. Декларувати, обнародувати. Вж. зі сл.: братерство, єдність, закон, незалежність, рівність, свободу совісті.

2. Те саме, що виголошувати. Вж. Зі сл.: промову, монолог, тост, свої думки.

вид див. вигляд.

видаток див. витрата.

ВИДЕЛКА. Знаряддя для їди, що має форму ручки із зубцями. В одній руці рантьє була виделка з м’ясом, а в другій для чогось годинник (В.Винниченко); Ходжаєв став мовчазний і більше длубав виделкою в тарілці, ніж їв (Б.Антоненко-Давидович).

ВИЗВОЛЕНИЙ - ВИЗВОЛЬНИЙ

Визволений. Звільнений від ворога, з ув’язнення тощо: визволена країна, визволене місто, визволений раб, визволений в’язень.

Визвольний. Який ставить за мету визволити або визволяє когось, щось: визвольна боротьба, визвольна війна, визвольні прагнення. Населення Запорізької Січі, відки почався визвольний похід Богдана Хмельницького, складалося головним чином з українських козаків (М.Рильський).

ВИЗВОЛЯТИ - ЗВІЛЬНЯТИ - ВИВІЛЬНЮВАТИ, ВИВІЛЬНЯТИ

Визволяти, визволити. Вживаються переважно у значеннях: "врятовувати когось з неволі, полону, ув’язнення тощо; надавати свободи комусь; здобувати в бою волю для когось, відвойовувати захоплену ворогом територію тощо". – Ост-а-пе! – співала Соломія. – Ми їдемо теб-е визволяти!.. (М.Коцюбинський); Он усюди, кажуть, купляться круг панів люде та компонують, як би Сомка на волю визволити (П.Куліш); Сонце ясне! Сонце волі! Визволи з тюрми! (А. Кримський); Він пообіцяв Парасці, що вона його буде, що він її визволить з-під кріпацтва (Панас Мирний); – Бийте ката, мої ви орлята, наче леви ви будьте в бою! Україну ідіть визволяти, Україну і вашу, й мою!.. (В.Сосюра); Ось я прийшов, щоб визволить свою дочку і зятя (Леся Українка).

Звільняти, звільнити, -ню, -ниш. У тих значеннях, що й визволяти, визволити, вживаються рідше; переважно вони означають "випускати когось з-під арешту, з в’язниці". – Коли вас звільнять, ви намалюєте мені портрет померлого чоловіка ось за цим маленьким дагеротипом (З.Тулуб); – Я пропоную вам і вимагаю., негайно звільнити осіб, яких ви захопили на березі (О.Гончар).

Вивільнювати, -юю, -юєш і вивільняти, вивільнити. 1. Витягати, видобувати з чого-небудь, звільнивши від чогось, що зв’язує, затримує: вивільнити руку, вивільнити ногу із стремен.

2. Звільняти щось, щоб використати, застосувати інакше, з іншою метою: вивільняти кошти, вивільняти час для навчання, вивільняти робочі руки. Шульга добре тепер розуміє, що атом урану при розщепленні вивільнює величезну енергію (Н.Рибак).

ВИЗНАЧАЛЬНИЙ - ВИЗНАЧНИЙ

Визначальний. Який визначає суть чогось: основний, істотний. Вж. зі сл.: елемент, момент, принцип, фактор, особливість, подія, риса, умова, якість, стати визначальним.

Визначний. Який відзначається своїми позитивними рисами; важливий своїм значенням; видатний. Вж. зі сл.: артист, діяч, критик, письменник, людина, особа, роль, талант, успіх, заслуга, відкриття, дослідження, досягнення, твір, місця. Одразу потрапив [І.Франко] в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетичний талант (П.Колесник).

ВИКЛАД - ВИКЛАДАННЯ

Виклад, -у. Письмова чи усна розповідь про щось; стиль, манера розповіді, опису: детальний виклад, популярний виклад, форма викладу, ясність викладу. Подам деякі приклади просто-таки в хронікальному викладі (М.Рильський); Доцент перейшов до викладу головних думок свого реферату (М.Руденко); Лікар іде додому, обідає, а по обіді замикається в своїй хатині, щоб ніхто не заважав йому писати популярний виклад з гігієни (М.Коцюбинський).

Викладання. Дія або результат її, коли щось викладають, виймаючи з чого-небудь тощо; читання лекцій: викладання товарів у крамниці, викладання візерунків, викладання в університеті.

виключати див. вимикати.

виключний див. винятковий.

ВИКОНАВСЬКИЙ - ВИКОНАВЧИЙ

Виконавський. Який стосується виконання музичного, літературного твору, певної ролі в театральній виставі тощо: виконавський колектив, виконавська майстерність, виконавське мистецтво, виконавський стиль.

Виконавчий. Який здійснює виконання рішень, постанов, практичне керівництво чимось: виконавчий комітет, виконавчий орган, виконавчий лист, виконавча команда.

ВИКУП - ВІДКУП

Викуп, -у. За гроші, плату забирання назад чогось відданого в заставу; звільнення когось за гроші, плату; кошти на це. Виговський поїхав в Чигирин, щоб привезти викуп за Богдана (І.Нечуй-Левицький); Кинув жених срібного полтиника на тарілку, думав, на тому й зійдуться, але хлопець, насупившись, заправив за сестру такий викуп, що гості ахнули (О.Гончар).

Відкуп, -у. 1. Право на стягання безпосередньо з населення податків на оренду чого-небудь, яке надавала держава приватній особі за певні гроші; територія, на якій діяло це правило. Збір мита звичайно здавали на відкуп або в оренду (з журналу).