- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •1.2. Еволюція історико-філософських поглядів на культуру
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •1.3. Енобально-цивілізаційні засади культури (друга половина XIX — початок XXI ст.)
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •2.2. Цивілізаційно-циклічні концепції історико-культурного розвитку
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •2.3. Теорія цивілізаційно-інноваційних циклів
- •Глава 2
- •Глава 2
- •2.4. Історія та теорія культури в синергетичній парадигмі
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3
- •3.1.1. Еволюція дефініції «культура»
- •3.2. Масова культура як феномен глобально-цивілізаційних процесів
- •3.3. Проблеми самовизначення людини в культурі
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •4.2. Вивчення механізму еволюції культури як іманентного продовження динаміки матеріального світу
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •5.2. Генеза та еволюція інформаційної цивілізації
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •5.3. Роль культурно-освітніх основ у еволюції інформаційної цивілізації
- •Глава 5
- •5.3.2. Перспективи розвитку освіти та високих технологій в інформаційній цивілізації
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6
- •6.1. Освіта і цивілізація
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.2. Основні тенденції освітньої політики
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.3. Соціальні та соціологічні імперативи освіти
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.4. Культура, етнос, освіта
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.5. Контури системи освіти XXI ст.
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.6. Освіта і глобалізація
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •7.2. Історико-культурологічні основи школи дифузіонізму
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •7.3. Структурно-функціональний метод дослідження історії та теорії культури
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •8.4. Біхевіоризм як психологічний напрям культурології
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •8.4.3. Соціокультурологічні аспекти біхевіоризму та агресії
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •9.2. Історико-культурологічні події в Україні доби національно-демократичних революцій та громадянської війни
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •9.3. Еволюція української культури 20—80-х pp. XX ст.
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •9.4. Культурологічні аспекти незалежної України у загальносвітовому контексті
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10
- •10.1. Історико-культурологічні аспекти етнічного чинника
- •10.1.1. Людина і етнос
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.1.2. Суперетноси
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.2. Континуум культур
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.3. Проблеми співіснування суперкультур
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.4. Фактори та проблеми подолання глобальної кризи сучасної культури
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.5. Перспективи розвитку культурології в контексті реконструкції історії
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 1. Культурологічні концепції цивілізаційних процесів: аналіз джерел та літератури ......................13
- •Глава 2. Методологічні засади історико-культурологічного дослідження ...............54
- •Глава 3. Формування основних історико-теоретичних параметрів культури.......................................109
- •Глава 4. Становлення феномену культурогенезу..........143
- •Глава 5. Історико-культуролопчний вимір еволюції цивілізації у добу глобалізму.............................189
- •Глава 6. Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації ..................223
- •Глава 7. Формування історико-теоретичних підвалин культурології....................................290
- •Глава 8. Формування історико-культурологічних засад психоаналізу........................................339
- •Глава 9. Формування історико-теоретичних основ української культури у глобально-цивілізаційному вимірі ....................416
- •Глава 10. Співіснування культур і поліетносфера в добу цивілізаційної глобалізації .......................452
6.6. Освіта і глобалізація
Глобалізація значно впливає на систему освіти [8—11]. Наприклад, на рівні університету і, особливо, у сфері досліджень і технології потік іноземних студентів протягом останніх тридцяти років зростає. Цей потік складає понад мільйон осіб. Одночасно нерідко підготовка ви-
р-пяияпіп №» шттттппіттяр квмпгам чяттппттпнппяним ГППЙЯТТТ'ЧЯПІКЮ Г5631.
274
Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації
Таким чином, до цілей більшості систем світу, що полягають у тому, , /■ щоб обслуговувати національну економіку через підготовку належного рівня кадрів, а також еліти для кваліфікованого управління, додаються ще такі, які повинні сприяти реформуванню існуючого суспільства у відповідь на запити глобалізації. Це підтверджується новими формами неписьменності, яка спостерігається в більшості розвинених країн.
Щоб відповідати вимогам, висунутим глобалізацією, необхідно здійснювати підготовку персоналу для робочих місць, де обов'язки постійно змінюються, вертикальне управління замінене горизонтальними зв'язками, інформація надходить багатьма каналами, ініціатива важливіша за ретельність і де стратегії, завдяки розширенню ринку, перетинають національні кордони. Таким чином, освіта повинна допомагати людям виконувати завдання, до яких вони не були підготовлені споконвічно, підготувати їх до нелінійного розвитку кар'єри, роботи в команді, вільного використання інформації, розвивати свої здібності і, нарешті, закласти основи комплексного підходу до суворих реалій практичного життя.
Адаптація систем освіти до нових обставин. Існують відмінності між різними галузями підготовки фахівців у сфері освіти, що потребують реформування, а також насущні зміни, зумовлені процесом глобалізації. Для адаптації системи освіти до нових вимог у навчанні існують різні шляхи. Проілюструємо це трьома такими прикладами.
Зміна ролі викладачів: для того, щоб виховати незалежну особистість, здатну добувати інформацію, обробляти її та інтерпретувати, викладачу необхідно переглянути свої методи навчання і перейти від ролі лектора до ролі наставника. Це завдання вимагає активного використання нових інформаційних і комунікаційних технологій, які і викладач, і студент могли б освоювати і використовувати разом. Така еволюція припускає, що:
— викладачі матимуть достатню свободу у виборі методів навчання, організації розкладу і простору в аудиторії, можливість адаптації процесу навчання індивідуальним вимогам і т. ін.;
— вони повинні освоювати нові інформаційні технології і мати необхідне устаткування;
— їх зарплата буде індексуватися відповідно до критеріїв ефективності викладання на основі регулярного тестування.
Зміна процедур сертифікації: процедури сертифікації необхідно змінити таким чином, щоб уможливити оцінку здатності людини пристосовуватися до швидких змін на ринку праці. Критерій має враховувати як уміння працювати в колективі, так і результати тестування на професійну придатність. Більше того, процедури сертифікації повинні бути стандартизовані з метою їх широкого застосовування і тим самим сприяння мобільності як студентів, так і працівників. Для досягнення Цих цілей може бути створена рада із сертифікації, працююча на регіональному або міжнародному рівні (представники системи освіти і представники «замовників», а також незалежні експерти).
275