- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •1.2. Еволюція історико-філософських поглядів на культуру
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •1.3. Енобально-цивілізаційні засади культури (друга половина XIX — початок XXI ст.)
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •2.2. Цивілізаційно-циклічні концепції історико-культурного розвитку
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •2.3. Теорія цивілізаційно-інноваційних циклів
- •Глава 2
- •Глава 2
- •2.4. Історія та теорія культури в синергетичній парадигмі
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3
- •3.1.1. Еволюція дефініції «культура»
- •3.2. Масова культура як феномен глобально-цивілізаційних процесів
- •3.3. Проблеми самовизначення людини в культурі
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •4.2. Вивчення механізму еволюції культури як іманентного продовження динаміки матеріального світу
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •5.2. Генеза та еволюція інформаційної цивілізації
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •5.3. Роль культурно-освітніх основ у еволюції інформаційної цивілізації
- •Глава 5
- •5.3.2. Перспективи розвитку освіти та високих технологій в інформаційній цивілізації
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6
- •6.1. Освіта і цивілізація
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.2. Основні тенденції освітньої політики
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.3. Соціальні та соціологічні імперативи освіти
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.4. Культура, етнос, освіта
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.5. Контури системи освіти XXI ст.
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •6.6. Освіта і глобалізація
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •7.2. Історико-культурологічні основи школи дифузіонізму
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •7.3. Структурно-функціональний метод дослідження історії та теорії культури
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •8.4. Біхевіоризм як психологічний напрям культурології
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •8.4.3. Соціокультурологічні аспекти біхевіоризму та агресії
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •9.2. Історико-культурологічні події в Україні доби національно-демократичних революцій та громадянської війни
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •9.3. Еволюція української культури 20—80-х pp. XX ст.
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •9.4. Культурологічні аспекти незалежної України у загальносвітовому контексті
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10
- •10.1. Історико-культурологічні аспекти етнічного чинника
- •10.1.1. Людина і етнос
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.1.2. Суперетноси
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.2. Континуум культур
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.3. Проблеми співіснування суперкультур
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.4. Фактори та проблеми подолання глобальної кризи сучасної культури
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •10.5. Перспективи розвитку культурології в контексті реконструкції історії
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 1. Культурологічні концепції цивілізаційних процесів: аналіз джерел та літератури ......................13
- •Глава 2. Методологічні засади історико-культурологічного дослідження ...............54
- •Глава 3. Формування основних історико-теоретичних параметрів культури.......................................109
- •Глава 4. Становлення феномену культурогенезу..........143
- •Глава 5. Історико-культуролопчний вимір еволюції цивілізації у добу глобалізму.............................189
- •Глава 6. Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації ..................223
- •Глава 7. Формування історико-теоретичних підвалин культурології....................................290
- •Глава 8. Формування історико-культурологічних засад психоаналізу........................................339
- •Глава 9. Формування історико-теоретичних основ української культури у глобально-цивілізаційному вимірі ....................416
- •Глава 10. Співіснування культур і поліетносфера в добу цивілізаційної глобалізації .......................452
Глава 1
Іншим важливим напрямом сьогодні вважають стратегію управлін- ня інтерсоціальними проблемами. Успіхи в стратегічному управлінні інтерсоціальними проблемами залежать від спільних зусиль країн, народів, їх інтелігенції. Якщо ми дійсно хочемо дотримуватися ідеї сталого розвитку й зробити наш світ максимально безпечним, нашу свідомість потрібно докорінно змінити. Аналіз багатьох аварій і катастроф свідчить, що найчастіше їх причиною, «слабкою ланкою» є не тільки стихія або техніка, а й людина. Зміна ставлення людини до себе й до інших — величезний ресурс і для вирішення глобальних проблем, і для підвищення усталеності нашого розвитку.
Щоб запобігати загрозі, необхідно передбачати майбутнє. Окремі країни й людство загалом поставлені перед необхідністю вибирати стратегію свого розвитку, проектувати майбутнє на термін більший, ніж життя двох-трьох поколінь. І важливою частиною цього майбутнього є визначення спектра інтерсоціальних проблем, які суспільство не вважає неминучими.
Більше того, масштабність проблем і невідкладність їх вирішення вимагають зміни наукової картини світу. Менталітет людини, яка живе в надійному, стабільному зі століття в століття світі, і людини, що бере на себе відповідальність за вирішення глобальних проблем стратегії майбутнього, істотно відрізняється.
Важливим напрямом, що сприяє ефективній науковій протидії глобальній загрозі, є використання міждисциплінарних підходів і перебудова системи освіти. Наш світ занадто складний, щоб укладатися у вузькі «цехові» наукові межі, коли йдеться про безпеку людства. Тому все більшого значення набувають міждисциплінарні підходи. Вони виконують важливу роль своєрідної системної інтеграції цілих галузей науки, допомагають бачити проблему в цілому.
До цього слід додати, що сьогодні як ніколи необхідна практична реалізація культурно-виховної тріади «екологічне виховання — екологічне просвітництво — екологічна освіта». Всі частини цієї тріади взаємопов'язані, вони є основою формування у населення екологічного світогляду, усвідомлення необхідності збереження оптимального для життя людства оточуючого середовища, яким нині, по суті, стала вся біосфера Землі.
Успіх ідеї сталого розвитку можливий лише при погоджених зусиллях усього світового співтовариства, тісному міжнародному і насамперед культурологічному співробітництві на двосторонній і багатосторонній основі, координуючій ролі ООН та інших міжнародних організацій.
Під час аналізу еволюції української культури автори звернули увагу на те, що розробка теорії та історії культури привертає увагу до проблеми внутрішнього діалогізму української національної культури. Необхідно з'ясувати, як у формуванні та розвитку культури українського народу схрещувалися місцеві традиції та різноманітні культурні впливи, якою мірою ці впливи були лише виявом залучення Русі-України до
52
Культурологічні концепції цивілізаційних процесів: аналіз джерел
кола світової цивілізації, а де вони зумовлювали внутрішню структуру української культури, неповторне поєднання її сторін та елементів. Історична спадкоємність і водночас «незнятість» культур репрезентовані в культурі України.
Для усвідомлення закономірностей історичного розвитку української культури треба розглядати її як цілісний феномен, який, незважаючи на внутрішні протилежності, складає неподільну єдність. Розробляючи науково обґрунтовану концепцію національної культури, ми повинні мислити не тільки категоріями конкретної наукової дисципліни чи галузі мистецтва, а й усвідомлювати українську культуру як систему. Розгляд української культури як цілого в її історичній динаміці, в контексті світової культури та цивілізації — одне з найважливіших завдань історико-культурологічної науки сьогодні.
Таким чином, детальний огляд джерел та літератури свідчить, що на сьогодні науковці напрацювали значний доробок у дослідженні складових культурології як такої — теорії та історії цивілізації, культури, людини, природи, Всесвіту. Однак і досі відсутній системний аналіз процесу формування історико-культурологічних концепцій еволюції планетарної цивілізації в умовах глобалізму, не розроблені методологічні підходи осмислення культуротворчих трансформацій різних етносів, включаючи й український, у кінці XIX - на початку XXI ст. Однак при наявності значної кількості наукових праць істориків і теоретиків культури, філософів, фахівців інших галузей науки з питань культури, цивілізації, глобалізації тощо і донині проблема формування основ культурології як науки залишається малодослідженою.
53