Глава 6

|l,: Конвенція охороняє фундаментальні свободи:

-щіи> _ свободу думки, переконань і вірувань;

— свободу думки й слова;

— свободу мирних зборів;

— свободу пересування й вибору місця проживання.

Як бачимо, дитина в цій Конвенції виступає в ролі активного суб'єкта, тобто громадянина, що має свободи в усіх сферах і на всіх рівнях, які її стосуються. Крім цього, вона вносить новий аспект: право дитини рости в родині як найприроднішому середовищі її гармонічного розвитку і нормального існування.

Конвенція не може охопити всі зміни, які відбуваються в сучасній родині і найчастіше негативно віддзеркалюються на житті дитини. Тому ратифікація Конвенції накладає величезну соціальну відповідальність на держави (уряди) стосовно життя дітей, тобто серед іншого вимагає від них гарантії створення відповідних умов життя родин з дітьми (навіть якщо таке зобов'язання неявно виражене в Конвенції). Тому держави—учасниці ООН, які приєдналися до даної Конвенції без застережень, повинні переглянути свою політику і програми в усіх сферах, що стосуються дітей і родини. Навіть прийняття нових соціальних заходів, спрямованих на поліпшення умов життя дитини, потрібно розглядати відповідно до зобов'язань, передбачених у Конвенції.

Всеосяжне поняття прав і свобод дитини, покладене в основу Конвенції, відбиває деякі неясні аспекти при застосуванні на практиці. Найважливіїпі та термінові завдання для всіх національних законодавств виникають із визначення дитини як «людини з моменту народження і до 18 років».

Неважко зрозуміти, що без чіткого розмежування дитячих вікових груп багато прав і свобод дітей залишаються тільки на папері. Пряме визначення прав і свобод для конкретної вікової групи неможливе в такого роду міжнародному документі, що також стало одним із висновків дискусій серед експертів Ради Європи. З цієї причини вони рекомендували не продовжувати розробку спеціального проекту Європейської конвенції по правах дитини. Замість цього Рада Європи намагається сформулювати принципи обов'язкової державної політики, спрямованої на благополуччя дітей. Дана політика має торкатися навіть ситуації усередині родин, що ставлять під загрозу нормальні умови життя дітей і вирішення конфліктів на їх користь.

Інша важлива проблема для реалізації Конвенції по правах дитини в повсякденній діяльності — це відсутність недвозначної підкресленої відповідальності дітей за їх права й свободи без збитку для прав і свобод інших. Хоча цей аспект є загальним при трактуванні прав людини в усіх міжнародних договорах, здатність дітей усвідомлювати свої права і свободи як свої права й обов'язки у Європейському регіоні досить обмежена (внаслідок традиційного патерналістського розуміння турботи про дитину в цій частині планети).

234

Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації

Завдання Конвенції по правах дитини полягає в тому, щоб допомогти батькам і працівникам сфери освіти виховати в дітей почуття самосвідомості, терпимості, відповідальності та незалежності, виховати їх громадянами планети XXI ст. Обов'язок кожного з нас — всіляко сприяти цьому позитивному процесові.