Глава 6

винених країн і тих, що розвиваються, державні витрати на освіту ско- рочуються, чи — що зустрічається набагато рідше — стабілізуються.

Навіть у США, де пріоритетною галуззю соціальної політики держави є освіта (цю галузь у США по праву називають «державою в державі»), на потреби якої виділяється більше коштів, ніж на оборону, проблеми державного фінансування загострилися [8; 10].

Пошук шляхів виходу із фінансової кризи систем освіти багатьох країн привів до появи не тільки національних, але і світових ринків освітніх послуг. Так, у середині 1990-х pp. загальна вартість надання таких послуг іноземним громадянам оцінювалася приблизно в 100 млрд доларів США на рік, що порівняно з розміром сукупного бюджету декількох держав. Із цієї сукупної суми 18 млрд доларів заробляли США, які проводять цілеспрямовану роботу по «рекрутуванню» студентів [11].

9. Інтеграція освіти. Важливою ознакою розвитку освіти є її глобальність. Ця риса відбиває наявність інтеграційних процесів у сучасному світі, інтенсивних взаємодій між державами в різних сферах громадського життя. Освіта з категорії національних пріоритетів високо розвинених країн переходить у категорію світових пріоритетів.

Інтеграція — створення єдиного освітнього та інформаційного простору. Ця проблема сформульована у філософії освіти багатьох країн світу (Є. Веліхов, Б. Гершунський, A. Ellis, J. Cogan, K. Howey, R. Miller та ін.). Це стратегічна проблема, націлена на перспективний розвиток систем освіти різних країн світу, що усвідомлюють єдність і цілісність світобудови, взаємозалежність і взаємну обумовленість її складових.

Вирішувати цю глобальну проблему потрібно за допомогою педагогічних та інформаційних технологій. Для цього важливо усвідомити вже на рівні педагогічного знання, у тому числі соціальної педагогіки, дидактики, що ж для цього важливо передбачити. Насамперед необхідно усвідомити, що в століття розвитку інформаційної цивілізації багатьох країн світу людина зіштовхується з лавиноподібним потоком інформації. Інформація буквально захльостує її через публікації, електронні засоби, передусім Інтернет, компакт-диски, засоби масової інформації. Щоб бути здатним досить кваліфіковано виконувати ту чи іншу професійну діяльність сучасній людині, а тим більше людині майбутнього, недостатньо закінчити відповідний вуз.

10. вдосконалювання педагогічних технологій: навчання у співробітництві (cooperative learning), метод проектів, різнорівневе навчання, модульне навчання. Якщо говорити про педагогічні технології, то слід говорити про такі, які за своїми функціями адекватні специфіці особистісно-орієнтованого, гуманістичного підходу. Це зовсім не означає, що методи й технології традиційного навчання цілком заперечуються. У педагогіці, дидактиці завжди слід виявляти особливу обережність і принцип доцільності і знаходити місце найбільш продуктивним способам досягнення

242

Інтеросвітні аспекти глобально-культурапогічних проблем цивілізації

поставлених цілей. Хотілося б тільки звернути увагу на той факт, що є суттєва різниця між проектом, у тому числі і навчальним, пізнавальним як таким і методом проектів, тобто способом досягнення наміченого результату, що передбачає технологічне пророблення всього шляху. Метод проектів припускає наявність проблеми, яку учні вирішують у спільній творчій, дослідницькій, пошуковій або ігровій діяльності залежно від типу проекту. Будь-який практично вагомий результат, отриманий по закінченні тієї чи іншої розробки, можна назвати проектом (наприклад, марафон, олімпіаду, тиждень бізнесу та ін.). І це буде правильно, але тільки якщо не йдеться про метод проектів. Метод проектів припускає певний шлях досягнення результату. Основні вимоги до використання методу проектів можна сформулювати стисло таким чином:

1. Наявність вагомої в дослідницькому, творчому плані проблеми/ завдання, що потребує інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її вирішення (наприклад, дослідження демографічної проблеми в різних регіонах світу; створення серії репортажів із різних кінців земної кулі по одній проблемі; проблема впливу кислотних дощів на навколишнє середовище тощо).

2. Практична, теоретична, пізнавальна значимість передбачених результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан даного регіону, чинники, що впливають на цей стан, тенденції, що простежуються в розвитку даної проблеми; спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій; охорона лісу в різних місцевостях, план заходів та ін.).

3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.

4. Структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних результатів).

5. Використання дослідницьких методів: визначення проблем, що випливають із завдань дослідження, висування гіпотези їх вирішення, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підведення підсумків, коректування, висновки (використання під час спільного дослідження методу «мозкової атаки», «круглого столу», статистичних методів, творчих звітів, переглядів та ін.) [804].

Особливу роль в аспекті предмета обговорення можуть і повинні зіграти нові інформаційні технології. У даному разі хотілося б зупинитися на можливостях телекомунікаційної технології. Йдеться про глобальні телекомунікації, які допомагають розгорнути вікна в широкий світ, організувати діалог культур. От коли створюються передумови для справжньої інтеграції освітніх систем, єдиного освітнього й інформаційного простору (з використанням глобальної мережі «Інтернет», технологій Microsoft, Netscape ця проблема набуває реальних обрисів). Учні мають доступ до різних інформаційних банків даних у всіх куточках світу, можуть працювати над проектом, який їх цікавить, спільно з учнями з інших країн, у межах телеконференцій - обговорювати проб-

243