Глава 5

і настанов до дії, почала утворюватися тільки в XIX ст. їх можна розцінити як другу глобальну наукову революцію, яка визначила перехід до нового стану природознавства - дисциплінарно організованої науки.

У цей період механічна картина світу втрачає статус загальнонауко-вої. У біології, хімії та інших галузях знань формуються специфічні, не редуковані до механічної, картини реальності. Одночасно відбувається диференціація дисциплінарних ідеалів і норм дослідження. Наприклад, у біології і геології виникають ідеали еволюційного пояснення, у той час як фізика продовжує будувати свої знання, абстрагуючись від ідеї розвитку. Але й у ній, унаслідок розробки теорії поля, починають поступово розмиватися раніше домінуючі норми механічного пояснення. Всі ці зміни торкалися головним чином третього шару організації ідеалів і норм дослідження, тобто специфіки об'єктів, що досліджувалися. Що ж стосується загальних пізнавальних установок класичної науки, то вони ще зберігаються вданий історичний період. Усе більшого значення набуває освіта.

Відповідно до особливостей дисциплінарної організації науки видозмінюються її філософські основи. Вони стають гетерогенними, включають досить широкий спектр змістів тих основних категоріальних схем, згідно з якими освоюються об'єкти (від зберігання у певних межах механіцистської традиції до включення в розуміння «речі», «стану», «процесу» та ін. ідеї розвитку). В епістемології центральною стає проблема співвідношення різноманітних методів науки, синтезу знань і класифікації наук. Висування її на передній план пов'язане з втратою колишньої цілісності наукової картини світу, а також з появою специфіки нормативних структур у різних галузях досліджень. Пошук шляхів єдності науки, проблема диференціації та інтеграції знання перетворюється в одну з фундаментальних філософських проблем, зберігаючи свою гостроту протягом усього наступного розвитку науки.

Перша і друга глобальні революції у природознавстві відбувалися як процес формування і розвиток класичної науки і її стилю мислення. Другу глобальну революцію можна назвати віком пари, хоча, зауважимо, що в цей період виникли перший електромагнітний телеграф (П. Шил-лінг, 1832 р.) та прообрази перших телекомунікацій. З цього часу інформація стала об'єднувати різні культури земної цивілізації. Ми підійшли до поняття «цивілізація - це континуум культур» [183—188].

Історико-культурологічну ретроспективу хронологічних засобів нової цивілізації можна представити в такому порядку: мозок, мова, друкарство, телекомунікації.

Третя глобальна наукова революція була пов'язана з перетворенням стилю мислення класичної науки і становленням нового, некласичного природознавства. Вона охоплює період з кінця XIX до середини XX ст. У цю епоху відбувається своєрідна ланцюгова реакція революційних змін у різних галузях знань: фізиці (відкриття подільності атома, становлення релятивістської і квантової теорії), космології (концепція

192

Історико-культурологічний вимір еволюції цивілізації у добу глобалізму

нестаціонарного Всесвіту), хімії (квантова хімія), біології (становлення генетики). Виникає кібернетика і теорія систем, яким належить найважливіша роль у розвитку сучасної наукової картини світу і становленні цивілізації.

У процесі всіх цих революційних перетворень формувалися ідеали і норми нової, некласичної науки. Вони характеризувалися відмовою від прямолінійного онтологізму і розумінням відносної істинності істо-рико-культурологічних теорій і картини природи, досягнутих на тому чи іншому етапі розвитку суспільствознавства. На противагу ідеалу єдино правильної теорії, яка «фотографує» об'єкти, що досліджуються, визнається істинність декількох відмінних один від одного конкретних теоретичних описів однієї і тієї ж реальності, оскільки в кожному з них може міститися момент об'єктивно-істинного знання. Осмислюються кореляції між онтологічними постулатами науки і характеристиками методу, за допомогою якого освоюється об'єкт. У зв'язку з цим приймаються такі типи пояснення й опису, де у певному виді містяться посилання на засоби й операції пізнавальної діяльності.

Змінюються ідеали і норми доказовості й обгрунтування знання. На відміну від класичних зразків, обґрунтування теорій у квантово-релятивістській фізиці, наприклад, припускало експлікацію при викладі теорії операціональної основи конкретної системи понять (принцип спостережності) і з'ясування зв'язків між новими і попередніми теоріями (принцип відповідності).

Нова система пізнавальних ідеалів і норм забезпечувала значне розширення поля об'єктів, що досліджуються, відкривала шлях до освоєння складних саморегульованих систем. На відміну від малих систем такі об'єкти характеризуються рівневою організацією, наявністю відносно автономних і варіабельних підсистем, масовою стохастичною взаємодією їх елементів, існуванням керуючого рівня і зворотних зв'язків для забезпечення цілісності системи.

Саме залучення таких об'єктів до процесу наукового дослідження викликало різкі перебудови в картинах реальності головних галузей природознавства. Процеси інтеграції цих картин і розвиток загальнонау-кової картини світу стали здійснюватися на базі уявлень про природу як складну динамічну систему. Цьому сприяло відкриття специфіки законів мікро-, макро- і мегасвіту у фізиці і космології, інтенсивне дослідження механізмів спадкоємності в тісному зв'язку з вивченням надорганізменних рівнів організації життя, виявлення кібернетикою загальних законів управління і зворотного зв'язку. Тим самим створювалися передумови для побудови цілісної картини природи, в якій простежувалася ієрархічна організованість Всесвіту як складної динамічної єдності. Картини реальності, які вироблялися в окремих науках, на цьому етапі ще зберігали свою самостійність, але кожна з них брала участь У формуванні уявлень, які потім включалися до загальнонаукової картини світу. Остання, у свою чергу, розглядалася не як точний і остаточний

7 5-660

193