Глава 6

б) культурне середовище власної активної навчальної діяльності;

в) мультикультурний простір освіти в навчальному закладі;

г) культурне середовище спілкування дітей і дорослих;

д) культурне середовище родини;

є) культурне середовище дитячо-підліткової самодіяльності;

є) культурне середовище зон саморозвитку особистості (внутрішній культурний простір) [817].

Співвіднесення освіти з глобальними проблемами сучасної цивілізації і ціннісними орієнтирами сучасної культури актуалізує філософське та педагогічне осмислення освітніх проблем, що знаходить вираження у виникненні нових розділів наукового знання — філософії освіти і культурології освіти (педагогічна культурологія). Якщо філософія освіти вже пройшла етап предметного становлення і конституювання, то культурологія освіти перебуває лише в стадії визначення свого предметного і функціонального змісту. Вона являє собою новий науковий напрям, який формується на стику філософії освіти, культурології і педагогіки та об'єднує на єдиних підставах педагогічної і культурної антропології весь комплекс культурних проблем освіти. До них можна віднести такі проблемні блоки: культурний зміст (цінності, функції, цілі, завдання, спрямованість, культуромісткість, предметний зміст) і форми (культурна відповідність і якість методів, прийомів і засобів) освіти загалом; культурні моделі освітніх систем; педагогічна культура; механізми включення дитини в культуру і субкультуру; особливості культурного (субкультурного) розвитку дитячих і підліткових груп; особливості становлення особистісної культури дитини; механізми становлення і прояву культурного середовища в конкретних освітніх системах і у сфері освіти загалом; культура управління в освіті та ін.

Такі найбільш загальні положення, що розкривають освіту як со-ціокультурне явище і процес, визначають провідні напрями наукового пошуку вирішення проблеми посилення культуротворчої функції різних видів і ступеней освіти. Всебічна розробка й уточнення цих положень дозволяють визначити соціокультурний зміст системної організації освіти.

6.5. Контури системи освіти XXI ст.

Умови існування людства на початку XXI ст. потребують переходу до нової стратегії розвитку суспільства на основі знань і високоефективних технологій. Тому формування перспективної системи освіти, яка відповідає цій меті, є однією з найважливіших проблем розвитку світового співтовариства.

На жаль, зв'язок між станом освіти і рівнем добробуту нації, можливостями її подальшого соціально-економічного розвитку нині усвідомлений ще не повною мірою. Свідченням цього є недостатня увага до проблем освіти, а також досить низький рівень фінансування сфери освіти, характерний для багатьох країн.

262

Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації

При формулюванні викликів нового тисячоліття необхідно виходи-ти з тих не нових протиріч, що стануть головними проблемами XXI ст. При цьому використані висновки Доповіді Міжнародної комісії з освіти XXI ст. «Освіта: прихований скарб», яка була представлена ЮНЕСКО. В результаті аналізу протиріч дійшли висновку, що глобальний процес формування нового високоавтоматизованого інформаційного середовища суспільства створює безпрецедентні можливості для розвитку людини, ефективнішого вирішення багатьох її професійних, економічних, соціальних і побутових проблем. Однак використовувати ці можливості зможуть лише ті члени суспільства, що матимуть необхідні знання й уміння орієнтуватися в новому інформаційному просторі [818].

Однією з принципово важливих і конструктивних ідей у стратегії підвищення інтелектуального потенціалу нації є ідея випереджаючої освіти (рис. 6.1). Суть її полягає не тільки в тому, щоб забезпечити пріоритетний розвиток системи освіти на тлі інших соціально-економічних чинників, але, головним чином, у тому, щоб вчасно підготувати людей до майбутнього.

Для практичної реалізації випереджаючої освіти необхідно змінити пріоритети сучасної підтримуючої освіти так, як це прийнято в системі вищої освіти.

Як головні напрями переходу до освітньої парадигми початку XXI ст. автори розглядають:

— фундаменталізацію освіти на всіх її рівнях;

— реалізацію концепції випереджаючої освіти, орієнтованої на умови існування людини в інформаційній цивілізації;

— формування системи освіти як безупинної освіти протягом усього життя;

— впровадження методів інноваційної і розвиваючої освіти на основі використання перспективних інформаційних технологій;

— підвищення доступності якісної освіти через розвиток системи дистанційного навчання і засобів інформаційної підтримки навчального процесу сучасними інформаційними і телекомунікаційними технологіями [818].

У всіх ланках перспективної системи освіти слід приділяти підвищену увагу проблемам використання інформації як нового ресурсу розвитку суспільства і перспективних інформаційних технологій, що є каталізатором цього розвитку (табл. 6.2).

Освітні інформаційні технології. Нові інформаційні технології дозволяють вирішувати низку принципово нових дидактичних завдань, їх застосування забезпечує підвищення якості освіти і, у певному разі, пряму економічну ефективність впровадження освітніх інформаційних технологій.

Використання універсальних інформаційних технологій і засобів інформатики (текстових редакторів і процесорів електронних таблиць; графічних редакторів і засобів анімації; систем управління базами даних; технологій створення і роботи з гіпертекстами; мультимедіа-тех-

263

нології; технологій і засобів розробки експертних систем, ПС-техно-логій) та їх сполучень забезпечує істотне підвищення дидактичної цінності й ефективності розробки освітніх інформаційних технологій. Характерною ознакою сучасних освітніх інформаційних технологій є прагнення до використання нових технічних можливостей, наданих персональними комп'ютерами. Однак при цьому істотно загальмувалися розробка і вирішення методичних проблем застосування інформаційних технологій, про що неодноразово згадували учасники XI Міжнародного конгресу ЮНЕСКО «Освіта та інформатика». Тому пріоритетним стає перенесення акценту саме на дидактичну сторону застосування освітніх інформаційних технологій.

264

Проблеми	Шляхи вирішення проблем
Якість освіти	Нова філософія випереджаючої освіти
не відповідає сучасним	- фундаменталізація освіти;
вимогам	- інтеграція природничо-наукової і
	гуманітарної освіти;
	— інноваційне навчання.
Прагматична орієнтація	Розвиваюча освіта
освіти на розвиток	— гуманістична орієнтація;
особистості	— гнучке проблемне навчання;
	— креативні інформаційні технології.
Складність набуття	Інформаційна підтримка освіти
якісної освіти для	-дистанційне навчання; : ,,. 1
широких мас населення	— доступні бази даних; , у : ; ■■■>■
	— телекомунікаційні технології. • ї ;

Таблиця 6.2. Структура сучасних проблем освіти та основні шляхи їх вирішення

Таблиця 6.2. Структура сучасних проблем освіти та основні шляхи їх вирішення

Найважливішими напрямами інформатизації освіти є:

— реалізація віртуального інформаційно-освітнього середовища на рівні навчального закладу, що передбачає виконання комплексу робіт зі створення і забезпечення технології його функціонування;

— системна інтеграція інформаційних технологій в освіті, яка підтримує процеси навчання, наукових досліджень та організаційного управління;

— побудова і розвиток єдиного освітнього інформаційного простору. Власне кажучи, йдеться про вирішення проблеми якісної зміни у

стані всього інформаційного середовища, оточуючого систему освіти, про створення нових можливостей як для випереджаючої, розвиваючої освіти кожної особистості, так і для зростання сукупного суспільного інтелекту.

Важливою та ефективною умовою прогресу будь-якого суспільства було і є створення та розширення єдиного інтерактивного інформаційного простору. Основні цілі побудови єдиного інформаційного простору в освіті пов'язані зі створенням принципово нових можливостей для пізнавальної творчої діяльності людини. Це може бути досягнуто завдяки сучасному інформаційному і технічному оснащенню всіх основних видів діяльності в освіті: навчальної, педагогічної, науково-дослідної, організаційно-управлінської, експертної та ін. Для досягнення зазначеної мети сформульовані пріоритетні завдання побудови єдиного інформаційного простору в освіті.

Інформаційні і комунікаційні технології надають викладачам і фахівцям різних країн можливості поширювати свої знання, погляди, ідеї на широку транснаціональну аудиторію, наукові центри і навчальні заклади. Необхідне більш широке використання цих технологій у ме-

265