Глава 10

валися в більш широкі соціальні та політичні системи. Деякі з таких систем (наприклад, Давній Вавилон і Єгипет, а також класичні імперії Індії, Персії і Китаю) існували тисячоліття.

Згодом міста-держави, царства, князівства стали практикувати деякі форми інтеріснування в межах цілих регіонів або континентів. Але інтеріснування ніколи не охоплювало всю земну кулю. Навіть Pax Roma-па, об'єднавший у свій час народи всіх відомих тоді континентів, спирався значною мірою на міць Риму, а не на спільні інтереси багатьох народів.

У сучасному світі регіональна, економічна, соціальна та політична інтеграція діють як рушійні сили, що підштовхують суверенні нації-держави до більш широких форм інтеріснування. Прикладом може бути Європа. У таких різних сферах, як економіка, фінанси, захист навколишнього середовища, розвиток технології та національної оборони, держави — члени Європейського Союзу неухильно, хоча і не без коливань, просуваються до ери інтеріснування.

На порозі нового тисячоліття прийшов час надати інтеріснуванню в регіональному масштабі, що ми маємо сьогодні, нового, глобального виміру. Інтеріснування охопило всю планету: кожна держава-нація і кожне регіональне співтовариство відчули залежність від інших держав і співтовариств як у плані свого економічного та екологічного добробуту, так і територіальної безпеки. У всіх зазначених сферах існує повна гармонія інтересів. Отже, відносини між окремими націями, так само як і між групами, інтегрованими в регіональному масштабі, повинні перейнятися логікою взаємної участі, а не логікою пасивної та індиферентної толерантності.

Логіка інтеріснування — це ви і я, вони і ми. Вона замінює логіку егоїзму і винятковості, що визнає тільки «я або ви», «ми або вони». Логіка участі має передусім «залучаючий» характер; гру з нульовою сумою між суперниками («Я виграю, ви програєте») вона заміняє на гру з позитивною сумою («Я виграю, ви виграєте»). Доки кожний із гравців бачить свій інтерес у поразці іншого, перемога одного означатиме програш іншого (сума виграшів одного і програшів іншого дорівнюватиме нулю). Але коли гравці відчують себе партнерами, мета яких — вищі цілі, вони усвідомлять, що їхні інтереси збігаються, почнуть грати в гру, в якій сума виграшів і програшів позитивна: виграш одного означає виграш іншого.

Ігри з позитивною сумою існують навіть у таких традиційно консервативних сферах, як банківська справа. Мікрокредити, розмір яких досягає іноді лише п'ятьох доларів, вже допомогли 8 млн сімей у різних країнах світу. Очікується, що до 2005 р. позичками зможуть скористатися до 100 млн сімей. Піонерами створення мікрокредитів були такі організації, як Гремін Банк у Бангладеш та Асоціація жінок, що розпочали власну справу в Індії. З 1996 р. Гремін Банк видає позичку терміном на один рік у розмірі 120 доларів для започаткування власної справи: придбання корови або швейної машинки. На сьогодні 99 %

478

Співіснування культур і поліетносфера в добу цивілізаційної глобалізації

виданих позичок повернуті. Створюється група однотипних позичальників, яка вивчає план повернення позичок і бере на себе відповідальність за їхнє ефективне використання. Група сама вибирає своїх членів, вивчає і схвалює їхні проекти і навіть може допомогти у погашенні позички. Така група на практиці реалізує гру з позитивною сумою — інтеріснування [1070].

Більшість ігор з позитивною сумою зустрічається в міжнародній сфері. Головні з них — мир і безпека, планування сім'ї, економічний розвиток і здорове навколишнє середовище. Грати в такі ігри означає знищувати ядерну, біологічну, хімічну зброю, а також найбільш смертоносні види звичайного озброєння і створювати спільну систему збереження миру на земній кулі, зменшувати народжуваність у регіонах, де вона надмірна, використовувати спільно корисні ремесла, технології і капітал із біднішими або менш розвиненими партнерами, направляти інвестиції в такі галузі, як освіта, зв'язок і розвиток людських ресурсів, а також на будівництво економічної і соціальної інфраструктур, дотримуватися балансів і порогів, життєво важливих для цілісності природи.

Із властивою інтеріснуванню логікою активної участі воно створює основу для використання взаємозбагачуючих додаткових аспектів у розмаїтості культурних сприйняттів. Різні культури можуть співпрацювати на взаємовигідних основах, підтримуючи і розвиваючи в цілому той багатокультурний світ, частиною якого є кожна культура.

Працювати на благо системи, частиною якої всі ми є, — у наших спільних інтересах. Це відображено в терміні «інтеріснування». «Inter» латиною означає «між», «серед», a «esse» означає «існувати», «бути». Складаючи латинські слова разом, одержуємо «interesse» — корінь сучасного слова «інтерес». Це дозволяє нам знову звернутися до джерел і переконатися, що логіка інтеріснування визначає найглибші та найважливіші наші інтереси в культурно диверсифікованому, але соціально, економічно та екологічно взаємозалежному світі.

У наш час нетерпимість самогубна, але однієї лише толерантності недостатньо. Перехід від співіснування великих держав до культурного інтеріснування — одна з найнагальніших вимог сучасності.

Більшість філософів і мислителів нашого століття вважають головним чинником формування культур (хоча говорять — цивілізацій) рельєфно позначену територію спільного проживання і культурно-ментальну спільність народів, що складають ту або іншу культуру. Саме чинник унікального простору того або іншого континенту визначає загальну історичну долю і ментальність народів, які формуються у співдружність етносів та їх культур. У кожній із них переважає вплив однієї або декількох ознак культурно-історичних типів, що перебувають у розвитку відповідно до висвітлених теорій А. Тойнбі, М. Данилевсь-кого, П. Сорокіна, Л. Гумільова та ін. Спираючись на їхню наукову спадщину, можна на межі тисячоліть виділити — за географічно-континентальними і культурно-ментальними критеріями — новий порядок

479