Глава 6

f±: ,- Нарешті, важливо зазначити, що традиційні форми обміну інфор-'Щ№ мацією про системи освіти (видання довідників, звітів) і навіть така сучасна форма, як видання баз даних на магнітних чи оптичних носіях, в умовах формування загальносвітового освітнього простору виявляються зовсім недостатніми через такі причини:

— мала доступність для широкої громадськості і фахівців через обмеженість тиражу;

— втрата оперативності через високу інерційність видавничого циклу;

— практична неможливість оглядати й аналізувати весь масив наявної інформації через особливості її представлення.

Створення геоінформаційної системи у вигляді розподіленої гіпер-медіа бази даних по освітній статистиці, освітніх установах і послугах із доступом до них із глобальних мереж дозволило б перебороти ці недоліки. У зв'язку з цим до програми робіт Інституту інформаційних технологій в освіті ЮНЕСКО, який створюється, пропонується включити міжнародний проект «Геоінформаційна система ЮНЕСКО «Освітня карта світу» (ГІС ОКС). Розробка і подальша експлуатація ГІС ОКС дозволить досягти таких цілей:

— сприяння реалізації прав людини на освіту за допомогою організації максимально широкого, зручного й оперативного доступу до інформації про системи освіти, навчальні заклади і освітні послуги;

— формування у світі загального освітнього простору на основі вільного поширення інформації;

— підвищення якості управлінських рішень у сфері освіти на основі надання фахівцям релевантної, надійної та оперативної інформації в найбільш наочній і легко доступній для огляду картографічній формі;

— удосконалення міжнародного співробітництва в галузі освіти і більш точна координація діяльності на користь пріоритетних цільових груп і особливих груп країн на основі поглиблених наукових досліджень стану освіти, тенденцій її розвитку, побудови науково обґрунтованих прогнозів за допомогою ГІС;

— розвиток академічної мобільності вчених, викладачів, учнів. Створення ГІС дозволить перейти до реалізації великомасштабного

міжнародного співробітництва по таких напрямах:

— розробка національних і регіональних прогнозів розвитку систем освіти;

— вироблення рекомендацій з міжнародних стандартів освіти;

— вироблення пропозицій з пріоритетних напрямів міжнародного співробітництва у сфері освіти і науки;

— розробка спеціалізованих галузевих зрізів освітньої карти світу з додатковим інформаційним насиченням;

— розвиток дистанційної освіти на основі ПС-технологій.

На національному рівні створення ГІС ОКС дозволить розробляти освітні карти регіонів і адміністративних одиниць країни з вирішенням аналогічних завдань.

268

Стан і розвиток дистанційної освіти у світі. Дистанційна освіта (ДО) загальновизнана як освіта XXI століття, освіта для інформаційної < цивілізації [10; 11]. її особливістю є академічна мобільність, основана на впровадженні сучасних технологій, і організація навчання протягом усього життя: навчання — підвищення кваліфікації — перекваліфікація — набуття додаткової освіти.

Хто ж є родоначальником дистанційної освіти? З історії відомо, що Христос, збираючи учнів і навчаючи їх вірі, своєму вченню, з метою поширення віри давав апостолам, зокрема апостолові Павлу, записувати лекції, і вони поширювали їх серед священиків і просили читати їх у церковних приходах. Тому питання: хто є родоначальником дистанційної освіти (ДО) — США, Англія чи інші країни (а такі дискусії відбувалися останнім часом) — можна вважати закритим: дистанційна освіта відома з давніх часів і за своєю суттю інтернаціональна [816].

Якщо говорити про ДО як про філософію, методологію, то можна зазначити, що здавна у людей було прагнення організувати навчання на відстані, навчання не лише в аудиторії у присутності лектора. В основі розвитку такого навчання лежить принцип поділу вузу і студента (рис. 6.3). Далі виділяються два напрями: перший (форма асинхронного навчання) — це студент, що перебуває на відстані. Цей напрям історично оформився як заочна освіта. Другий напрям (синхронне навчання, або дистанційне навчання в сучасному розумінні) — клас, навчання в якому відбувається при синхронній взаємодії між тьютором і групою студентів. Як бачимо, синхронне та асинхронне навчання принципово розрізняються, але вони взаємозалежні і доповнюють одне одного.

269