Глава 19. Довіреність у цивільному праві

1. Довіреність: поняття значення та реквізити.

2. Види довіреності.

3. Форма та строк довіреності.

4. Порядок посвідчення довіреностей.

5. Припинення довіреності.

Нормативні акти: Конституція України, Глава 17 ЦК, ЦК УРСР, СК, закони України: Про нотаріат, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 19 червня 2003р., Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами України, Про внесення змін до Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених: Постанова КМУ від 6 липня 2006 р. № 940 .

Література: Мічурін Є.О. Правочини з житлом. Науково-практичне видання. СТРАЙД. Х., 2003.,Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. М.; Статут, 1998, 353с. Невзгодина Е.А. Доверенность по советскому гражданскому праву //Сов. государство и право. 1976. №19; Шишка Р.Б. Види довіреностей у сучасному цивільному праві //Часопис цивілістики. Науково-практичний журнал. Випуск 4. Одеса. 2007. – С.-20-23. Эйдинова Э.Б. Сделки в нотариальной и судебной практике. М.; 1981.

Ключові слова: довіреність, документ, нотаріус, доручення, правочин, представництво, форма.

1. Довіреність¹: поняття значення та реквізити

Статтею 244 ЦК передбачене представництво за довіреністю: представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Звідси можливі два варіанти: 1) представництво на основі довіреності; 2) представництво на основі договору, наприклад доручення, та довіреності, яка підтверджує повноваження представника. Видача довіреності не завжди має договірну основу. Більш правильно застосовувати тут термін «правочинне представництво». За ч.2 ст. 244 ЦК України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи, який на підставі індивідуального акту видає довіреності своїм працівникам для здійснення певних дій: отримання готівки в банку, отримання матеріальних цінностей у фізичних та юридичних осіб тощо.

Легальне визначення довіреності надано безпосередньо в законі. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Таке визначення відтворене у п. 25 „Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених”. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч.3 ст. 244 ЦК). Таким чином у даному визначенні підкреслено двояке значення довіреності:

• як документ, на якому засновуються повноваження представника. Цей документ повинен відповідати вимогам верифікації (перевірки його чинності), мати реєстраційний номер, відповідні підпис особи, яка його видала та його посвідчення підписом особами, яким закон надає посвідчуючи значення: керівник юридичної особи чи підприємець-індивідуал, керівник житлового органу чи органу місцевого самоврядування за місцем проживання особи.

• як правочин – дія дієздатної особи, що спрямована на передачу частини своїх повноважень на учинення представником зазначених у довіреності правочинів із третіми особами. Тож за юридичною природою довіреність – односторонній правочин на який поширюються всі ознаки та вимоги щодо правочину.

Зміст довіреності складають правочини, які повинен за нею вчинити представник . Вони не повинні суперечити законодавству та моральним засадам суспільства. Не можна видавати довіреність на учинення тих правочинів, які суперечать чинному законодавству чи які за законом необхідно учиняти особисто, наприклад сплачувати аліменти, укладати шлюб тощо. При видачі довіреності не можна виходити за межі своєї особистої правосуб’єктності.

Довіреність вправі видати тільки дієздатні фізичні особи. Видача довіреності особами, які є не повністю дієздатними, є виключенням із загального правила і стосується тільки тих правочинів, які неповністю дієздатні вправі учиняти самі. До таких правочинів відноситься: отримання заробітної плати чи стипендії: студенти ВЗН видають довіреність на отримання стипендії старостам груп; розпорядження заробітною платою чи стипендією; здійснення майнових прав автора на об’єкти права інтелектуальної власності; внесення вкладів у кредитні заклади; здійснення дрібних побутових правочинів та правочинів, спрямованих на безкоштовне отримання надання, якщо це не вимагає нотаріального посвідчення та реєстрації; набуття з досягненням 16 років членства у кооперативі та здійснення прав із цього (делегування голосу іншому учаснику кооперативу); отримання розрахункової картки у фінансових установах. Малолітні особи можуть видавати довіреності тільки за письмової згоди батьків, усиновителів чи опікунів.

Юридичні особи видають довіреності своїм працівникам чи іншим особам для учинення їх статутних правочинів, та представництва інтересів іншим особам. При тому слід виділити юридичних осіб із спеціальною дієздатністю, які вправі видавати довіреність тільки на учинення тих правочинів, які відповідають меті їх діяльності і не суперечать закону. Комерційні юридичні особи можуть видавати довіреності тільки на учинення тих правочинів які відповідають їх статутним вимогам та мають право на здійснення цих видів діяльності на підставі отриманих ліцензій, патентів, квот тощо. Правочин що вчинений нею без дозволу, може бути визнаний судом недійсним.

Деякі юридичні особи є професійними представниками: адвокатські контори, брокерські контори. Їх повноваження базуються на укладених договорах та виданих довіреностях. Вільний брокер діє на основі довіреності клієнта, а брокер брокерської контори – її довіреності, адвокат – довіреності чи ордеру адвокатської контори.

Волевиявлення на видачу довіреності повинно бути вільним і відповідати внутрішній волі. Якщо довіреність видана під примусом, то вона може бути визнана недійсною. Довіреність може бути видана із іншою метою чи для учинення правочинів від імені особи. Зокрема, за довіреностями на управління автомобілем для власника автомобіля представник не набуває ніяких прав, а діє у своєму власності інтересі. Правочин з видачі довіреності повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним. На практиці відмічається невідповідність застосування довіреності на управління автомобілем – видача такої довіреності використовується для обходу існуючих правил продажі автомобілів, що деформує статистику, порушує встановлений порядок збору обов’язкових платежів, порядок реєстрації та перереєстрації транспортних засобів, персоніфікацію речей щодо яких встановлено особливий правовий режим. Ці відносини наразі охоплюються договором оренди транспортного засобу.

В правовідносинах довіреності може складатись множинність осіб – участь на стороні повіреного, чи особи яка видає довіреність одночасно декілька осіб. Така ситуація виникає стосовно правочинів з майном, яке знаходиться на праві спільної власності. Також довіреність може бути видана одній або декільком особам. При тому може бути встановлена послідовність учинення правочинів.

Згода на представництво представника за довіреністю є обов’язкова – в іншому разі воно втрачає сенс. Прийняття довіреності та здійснення за нею повноважень теж є одностороннім правочином. Звідси відповідно до п.2 ч.1 ст.248 ЦК особа, яка видала довіреність вправі її скасувати, а представник вправі відмовитися від вчинення дій, що були визначені довіреністю (п.3 ч.1 ст.248 ЦК) у будь-який час.

До реквізитів як обов’язкових вимог довіреності відносяться ті, які повинні бути в ній вказані. Вони відображають загальні вимоги до документу. В довіреності повинно бути вказано місце її видачі, назва, ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) особи, яка її видала, ім’я представника та дані про його документ (паспорт), зміст представництва, строк його чинності або без такого, при необхідності загальні відомості про третю особу. Повинна бути вказана дата видачі довіреності та підпис особи, яка її видала. Відповідно цей підпис у встановленому законом порядку повинен бути посвідчений.

Довіреність має такі функції:

а) уповноважуючу – наділяє представника повноваженнями на учинення правочинів в інтересах особи, що видала довіреність;

б)верифікаційну – вказує на особу представника його офіційні дані за паспортом, які можуть перевірятися третьої особою. Якщо правочин за довіреністю підлягає документуванню, то вказується реквізити спеціальної довіреності чи разова довіреність додається до цього документу. Довіреності юридичних осіб мають свій вихідний номер;

в) обмежуючу – визначено правочини на котрі уповноважений представник та строк дії довіреності, інколи об’єкт та третя особа (у довіреностях на отримання заробітної плати, пенсії).