4.Примусове припинення права власності

Серед способів припинення права власності особливе місце відводиться примусу.

Ці проблеми досліджувалися у працях російських вчених Є.В.Васьковського, М.В.Венеціанова, Ю.С.Гамбарова, Д.І.Мейєра, Й.О.Покровського, В.І. Синайського, радянських – С.С.Алєксєєва, А.В.Венедиктова, В.П.Грибанова, О.О.Красавчикова, Г.К.Матвєєва, В.П.Маслова, українських – Т.В.Боднар, М.К.Галянтича, І.О.Дзери, Ю.О.Заіки, В.М.Коссака, І.М.Кучеренко, Є.О.Харитонова, Я.М.Шевченко, Р.Б.Шишки та інших. Спеціально досліджувались ці правовідносини А.З. Баранюк та О.С.Харченко.

Примусове позбавлення права власності – спеціальні публічно-правові способи та порядок та засоби, спрямовані на вилучення майна у власника чи володільця у разі: покарання порушника за допущені порушення, які передбачають полишення його права власності (конфіскація); спрямовані за забезпечення державних та суспільних інтересів та у передбачених законом випадках (реквізиція); забезпечують охорону громадського порядку (вилучення майна, що не може перебувати у володільця).

Юридичними підставами для примусового припинення права власності є накопичувальний юридичний склад, що передбачений законом та заснований на рішенні компетентного державного органу про вилучення майна. До спеціальних правових інститутів позбавлення права власності відносяться:

1) покарання порушника за допущені порушення, зокрема:

• конфіскація (ст.354 ЦК), як примусове безоплатне вилучення майна власника на користь держави за рішення чи вироком суду, як санкція за вчинене правопорушення, що не пов’язане із зобов’язальним правом. Вона вчиняється: виключно за рішенням суду; у випадках, обсязі та порядку, які встановлені законом; реалізується як санкція. За юридичною природою конфіскація водночас є санкцією за допущене порушення (злочин чи адміністративне правопорушення) та підставою припинення права власності.

Зокрема передбачена конфіскація: предмета, що був знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом злочину чи адміністративного правопорушення; товари, які переміщувалися через митний кордон із порушенням митних правил, зокрема із спеціально виготовленими схованками, що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України; знарядь та предметів, які використовувались для браконьєрства, тощо.

Подібною за правовими наслідками є одностороння реституція (цивільно-правова конфіскація), яка передбачена ст. 228 ЦК України за вчинення правочинів, які суперечать інтересам держави та суспільства;

• звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника проводиться у порядку, який передбачений Законом України «Про державну виконавчу службу» та іншими актами законодавства;

2)спрямовані за забезпечення державних та суспільних інтересів та у передбачених законом випадках:

реквізиція (ст. 353 ЦК) є виключним способом припинення права власності, який застосовується на підставі прийнятого у встановленому порядку уповноваженим органом влади рішення; спрямована для певної державної або іншої суспільно корисної мети; передбачає повне відшкодування вартості реквізованого майна;

вилучення майна, яке переміщається через митний кордон із порушенням встановлених правил, якщо не виявлено власника;

вилучення худоби при епізоотіях з метою припинення її поширення. Таке рішення приймається у спеціальному порядку;

виключення із реєстрів власності майна, яке відповідно до чинного законодавства не може надалі використовуватися за своїм призначенням, зокрема внаслідок вичерпання встановленого ресурсу його використання (експлуатації);

націоналізації – примусового звернення приватного майна чи майна, яке належить органам місцевого самоврядування у державну власність;

реприватизації – примусового звернення з приватної власності майна, яке приватизоване із порушенням чинного законодавства чи порушені умови її приватизації (приватизаційні умови);

викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю (ст.350 ЦК), що проводиться із дотриманням вимог, які встановлені ч. 5 ст. 41 Конституції України – лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності, на підставі і у порядку, встановлених законом та за умови попереднього в повного відшкодування її вартості. Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для с суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» цей порядок уточнено. Зокрема, суспільною необхідністю визнано обумовлену загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розмішені, у встановленому законом порядку. У ст. 7 цього закону встановлені основні підстави для примусового викупу земельної ділянки;

викуп пам'яток історії та культури (ст.352 ЦК) з одного боку обмежує право власності на вказані об’єкти, а з другого – спрямовані на збереження цих цінностей для народу України. Такий викуп проводиться із врахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини»;

повне чи часткове викидання вантажу за борт при морській аварії, що передбачене КТМ України;

3) забезпечують охорону громадського порядку:

припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі (ст.348 ЦК). Підставами її застосування є: правомірне набуття права власності на майно на підставі, яка була чинною на момент набуття такого права власності; наступне встановлення заборон чи обмежень на власність на таке майно, а рівно зміна правового становища власника, яка виключає подальше володіння належним йому майном (психічне захворювання власника мисливської зброї чи засудження його за вчинення злочину із використанням цієї зброї); встановлено законом строк для припинення права власності чи видання припису управненого органу про припинення права власності на певне майно; забезпечення примусом відчуження майна;

вилучення майна та предметів, які не можуть перебувати у власника чи володільця взагалі (холодної зброї) чи у даному випадку, який передбачений спеціальними правилами (перочинні ножі, ножниці та інші колюще-ріжучі предмети на час авіаційних перевезень у пасажирів літаків), а також зброї у деяких розважальних закладах;

вилучення не витребуваного у встановлені строки вантажу при вантажних перевезеннях.

Чинне законодавство передбачає інші випадки примусового позбавлення права власності.

Контрольні питання:

1. Загальна характеристика підстав набуття права власності.

2. Первинні способи набуття права власності.

3. Відшкодування збитків та моральної шкоди, як спосіб припинення права власності.

4. Похідні способи набуття права власності.

5. Інші способи набуття права власності

6. Момент виникнення права власності.

7. Виникнення права власності на новостворене майно.

8. Припинення права власності.

9. Примусові способи припинення права власності.