1. Поняття авторського права

Елементи авторських правовідносин та особливого ставлення до творців як авторів зародилися одними із найперших. Відколи стало престижним мати витвори мистецтва та літератури відтоді праця творця виокремилась як різновид суспільно-корисної діяльності і вона стала оцінюватися інакше чим праця у матеріальному виробництві. Самі творці мали певне привілейоване становище, навіть тоді, коли вони були рабами (домашні раби-художники). Але це право стало існувати виокремлено коли дозріли економічні та технічні умови, зокрема стало можливим тиражувати результати творчої діяльності і вводити їх у економічний обіг.

Як частина права інтелектуальної власності авторське право визначається в суб’єктивному та об’єктивному сенсах. Авторське право у об’єктивному сенсіце – система норм права, що регулюють виниклі з факту створення витворів літератури та мистецтва відносини, визначають порядок реалізації належних суб’єктам прав та особливості їх правової охорони. Тут йдеться про позитивне право. Нормативні акти України у сфері авторського права розроблено з урахуванням положень міжнародних конвенцій з авторського права: Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 9 вересня 1886р., Всесвітньої конвенції про авторське право від 6 вересня 1952р., Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм від 29 жовтня 1971р., Договору ВОІВ по виконаннях і фонограмах 2-20 грудня 1996р., Договору ВОІВ по авторському праві грудень 1996р., Угодою про співробітництво в сфері авторського права і суміжних прав від 24 вересня 1993р.¹, та іншими.

Основою національного законодавства у сфері авторського права є Конституція України положення якої деталізовані у главі 36 ЦК України. Законом України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 17 липня 2001 р. ці відносини урегульовані на міжгалузевому рівні. Крім цього ряд відносин урегульовано законами України «Про інформацію», «Про засоби масової інформації», «Про видавничу діяльність», Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм», «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» тощо.

До підзаконних нормативних актів відносяться: «Положення про авторське право у картографії», «Порядок державної реєстрації авторського права і авторських договорів, які стосуються права автора на твір», Тимчасове положення про мінімальні ставки гонорару та авторської винагороди за фільми, що створюються за державними замовленнями на кіностудіях України»,

Авторське право у об’єктивному сенсівідображає формалізацію відносин, встановлює ідеальну модель поведінки його суб’єктів то авторське право у суб’єктивному сенсі визначає реальне правове становище його суб’єктів і зміст самих правовідносин. Між ідеальною моделлю та реальним правовим становищем суб’єктів авторського права можуть бути певні розходження, які здебільше встановлюються домовленістю його суб’єктів. Наприклад, попри те, що конструкція договору дарування майнових прав не формалізована, автор може на підставі договору подарувати виконавцю своє майнове право на твір, що застосовується на практиці.

Авторське право в суб’єктивному сенсі – належні його суб’єктам особисті немайнові і майнові права та механізм забезпечення їх здійснення і охорони (захисту). Воно диференційоване за правовим становищем його суб’єктів: автору - як майнові та особисті немайнові права на створений ним твір; іншим суб’єктам – лише майнові права. Безпосередній зміст авторського права визначається в залежності від: правового становища його суб’єктів; правового режиму та особливостей об’єктів; вказівки закону; укладеними щодо об’єкта авторського права договорами.