Глава 35. Нетрадиційні об’єкти промислової власності

1.Загальна характеристика нетрадиційних об’єктів промислової власності.

2.Право промислової власності на сорти рослин та або породи тварин.

2. Право промислової власності на компоновку інтегральних мікросхем.

3. Право промислової власності на раціоналізаторську пропозицію.

4. Право комерційну таємницю.

Нормативні акти: Паризька конвенція про охорону промислової власності, Договір про закони з товарних знаків 1994 р. (Договір ратифіковано Законом України № 380\95-ВР від 13 жовтня 1995р. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (1967 p.), Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності / TRIPS//, Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, Модельний Кодекс інтелектуальної власності для держав - учасників СНД: принятий на тридцять четвертому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав - учасників СНД : постанова №34-6 від 7 квітня 2010 р., Федеральний закон РФ від 29.07.2004 № 98-ФЗ «Про комерційну таємницю».

Конституція України, ЦК України (глави 40, 41, 42.46), Глава 16 ГК України, закони України : Про захист від недобросовісної конкуренції, Про інформацію, Про науково-технічну інформацію, Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем, Порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності: затв. постановою КМ України від 23.12.2004 р. № 1716, Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на компоновку інтегральної мікросхеми, “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з захистом прав інтелектуальної власності” Рекомендації президії ВГС України від 10 червня 2004 р., Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на промисловий зразок та прав на раціоналізаторську пропозицію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України: Оглядовий лист ВГС України від 17 квітня 2006 р. № 01-8/644

Додаткова література: Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002.–200 с., Дозорцев В.А. Интелектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации / Сб. статей. М.: Статут, 2003.–416 с., Мельник О.М. Проблеми охорони прав інтелектуальної власності. Х.: НУВС.2002., Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України. – К.: Юрінком-Інтер. 1998.– 336с., Сергеев А.П. Право интелектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник.– М: Теис, 1996. –704 с.,

Ключові слова: види рослин, винаходи, кваліфікація, нетрадиційні об’єкти, комерційна таємниця, породи тварин, патент, посвідчення, раціоналізаторська пропозиція, свідоцтво,

1.Загальна характеристика нетрадиційних об’єктів промислової власності

Нетрадиційні об’єкти права промислової власності появились внаслідок подальшої диференціації її об’єктів та спроб віднайти в них спільні і особливо вирізняльні ознаки. Такі об’єкти права промислової власності отримали свою назву внаслідок того, що для більшості їх об’єктів відсутні єдині критерії і вони не можуть бути об’єднані єдиними вимогами і не підпадають під інші групи промислової власності. Виключення складають сорти рослин, для яких передбачено патентно-правова охорона.

Більшість таких об’єктів побудовані на монополії прав на такі об’єкти. Глави 40 – 42 та 43 ЦК України певним чином є архаїчними:

Різні підходи до правової охорони, різне походження, різні строки правової охорони, різний механізм визнання (одні шляхом патентування, другі – реєстрації, треті за фактом набуття прав і надання такого режиму волевиявленням володільця

Правове регулювання відносин стосовно таких об’єктів також не має єдиного критерію: одні (сорти рослин, компоновки інтегральних мікросхем і комерційна таємниця) започатковані на міжнародно-правовому режимі, інші на національному із переважанням локального регулювання ( раціоналізаторські та ділові пропозиції)

Спільним є визнання прав на такі об’єкти і співпадаючий зміст майнових прав із орієнтацією та особливість їх здійснення через категорію використання з огляду на специфіку кожного із об’єктів та стосовно окремих – різновиди.

В основі багатьох рішень, особливо технічних та технологічних є відкриття. Відповідно ст. 457 ЦК України науковим відкриттямє встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Об’єктами наукового відкриття є явища – зовнішній прояв відкриття; закономірності, властивість – здатність впливати на інші об’єкти, людей та тварин та закономірність – співвідношення між першим та другим. На їх пізнання встановлюється пріоритет, але не монополія чи виключне право. Об’єкти відкриття відкривають нові можливості для створення інших об’єктів промислової власності, зокрема винаходів, і можуть використовуватися без всякого на то дозволу

Охороноспроможними є такі відкриття які є:

• абсолютно новими у світі на заявлену дату пріоритету;

• достовірними в може бути доведене не тільки авторами теоретично але й експериментально;

• фундаментальне – вносить докорінні зміни в рівень пізнання і є суттєвими в науковому пізнанні світу.

Відкриття надають можливість використати його об’єкти в практичній діяльності людини насамперед в техніці та технологіях. Відкриття реєструються за особливою процедурою і права на нього охороняються дипломом який посвідчує пріоритет, авторство на відкриття на право його авторів на одноразову винагороду, яка зазвичай видається разом із врученням диплому.

Традиційні майнові права інтелектуальної власності на відкриття не визнаються. До особистих немайнових прав на наукове відкриття віднесено: право на визнання автором (співавтором) наукового відкриття, право на пріоритет, право перешкоджати всякому посяганню на право на наукове відкриття, яке може зашкодити честі чи репутації автора (авторів), право на присвоєння відкриттю імені автора чи іншої спеціальної назви, право вимагати зазначення авторства при використанні наукового відкриття якщо це практично можливе.

2.Право промислової власності на сорти рослин та породи тварин

Право промислової власності на сорти рослин та або породи тварин урегульоване на міжнародному рівні Міжнародною конвенцією з охорони нових сортів рослин 1961 р., гл. 42 ЦК України, Законом України "Про охорону прав на сорти рослин", на основі якого прийнято низку підзаконних актів: Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні», Правила складання і подання заявки на сорт. Окрім того в Україні прийнято закони «Про насіння і садивний матеріал», «Про племінну справу і тваринництво»

Йдеться про творчу діяльність із селекції рослин, тварин та мікроорганізмів та новий напрямок – генну інженерію, яка суттєво розширила горизонти пошуку і надала можливості поєднувати різні групи, класи та види (помідорам прищепили ген скорпіона).

Сортом рослин відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин",є їх окрема група у межах нижчого з відомих ботанічних таксонів, яку незалежно від того задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони, може бути визначено ступенем вияву ознак, що є результатом діяльності певного генотипу або комбінації генотипів; можна відрізнити від будь-якої іншої групи рослин ступенем вияву принаймні однієї із цих ознак; можна розглядати як одне ціле з погляду її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Об’єктами сорту є клон, гібрид, лінія та популяція.

Умовами охороноспроможності сортів рослин є:

• новизна – об’єкт сорту був невідомий в Україні на момент подання заявки про видачу патенту;

• вирізняльність – чітко відрізняється від будь-якого іншого загальновідомого сорту рослин;

• однорідність – результати розмноження сорту збігаються з його ознаками та відповідним біологічним видом;

• стабільність – ознаки сорту залишаються незмінними при його розмноженні.

Відповідно ст. 485 ЦК України на сорти рослин та породи тварин права інтелектуальної власності становлять: 1) особисті немайнові; 2) майнові; 3) майнові права на поширення сорту рослин, породи тварин. Такі права виникають за умови посвідчення сорту рослин та породи тварин державною реєстрацією.

За ст. 487 ЦК до майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин відносяться:

1. право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для поширення в Україні;

2. виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;

3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;

4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, які засвідчені патентом є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання їх чинності. Строки чинності таких виключних майнових прав спливає через тридцять років, а щодо дерев та винограду – через тридцять п’ять років, з 1 січня року, наступного за роком реєстрації цих прав.

Нові породи рослин є наслідком селекції – створення в результатів цілеспрямованої творчої діяльності групи племінних тварин (породи, порідного типу, лінії, родини), які мають високі генетичні ознаки та стійко передають їх потомкам. Племінна тварина – чистопородна чи одержана за затвердженою програмою породного вдосконалення тварина, яка має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в селекційному процесі відповідно до діючих загальнодержавних програм селекції.

Порода тварин– група тварин загального походження, яка має генеалогічну структуру та властивості, що надають змогу відрізнити її від інших тварин того самого виду і кількісно достатні для розмноження як однієї породи.

На сорти рослин та породи тварин видаються патенти.

Зазначені вище об’єкти підлягають кваліфікації – їх визнанню відповідними органами, які управнені видавати охоронні документи, наприклад Патентним відомством. Якщо у подальшому виявиться невідповідність об’єкта вимогам охороноспроможності може бути прийняте рішення про визнання охоронного документу недійсним і відміну рішення про визнання його охороспроможним. Це отримало назву декваліфікація об’єктів права промислової власності.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на сорти рослин та породи тварин є: 1) їх автор; 2) інші особи, які набути майнових прав інтелектуальної власності на них за договором або за законом (ст. 486 ЦК). Автор у подальшому персоніфікується ( селекціонер, генний інженер тощо.

Відповідно до Закону України «Про племінну справу і тваринництво» суб’єктами племінної справи є підприємства (об’єднання) з племінної справи, селекційні, селекційно-технологічні, та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин, а також підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, фізичні особи, які надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів.