2. Право промислової власності на комерційне (фірмове) найменування

Термін «комерційне найменування» є відносно новим для законодавства України. Раніше використовувалися терміни «фірмове найменування» або «фірма». Поняття «фірмове найменування» закріплене в міжнародно-правових актах, учасницею яких є Україна (ст. 1, 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності, ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (1967 p.), гл. 43 ЦК України, а також в окремих актах законодавства України (ст. 4 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7.06.1996 р.; ст. 1 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» (в редакції Закону від 12.01.2006 p.).

В ст. 420 ЦК України, серед переліку об'єктів права інтелектуальної власності вказані «комерційні (фірмові) найменування». Тож поняття «комерційне найменування» і «фірмове найменування» розглядаються як синонімічні. Наразі в Україні немає спеціального закону, який регулював би відносини щодо використання комерційного (фірмового) найменування. Також законодавство України не містить визначення комерційного (фірмового) найменування. Суть фірмового найменування, як правило, зводиться до того, що це певне позначення (найменування), під-яким підприємець виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу поряд з іншими учасниками цивільного обороту. У такому сенсі воно здебільше асоціюється із назвою суб’єкта господарювання. Проте не завжди, інколи попри зміну назви юридичної особи поряд з нею використовується те найменування, яке має тривале використання, наприклад « Об’єднання «Маяк»»

Комерційне (фірмове) найменування індивідуалізує особу здебільше при виробництві або/та реалізації товарів, надання послуг. Воно індивідуалізує самого суб'єкта, його діяльність в цілому і безпосередньо пов’язане із діловою репутацією. Якщо юридична особа може мати декілька торговельних марок, зареєстрованих для різних видів товарів та послуг, то тільки одне комерційне найменування.

Комерційне найменування має відповідати ряду вимог, зокрема його істинності, виключності та постійності. Істинність полягає в тому, що комерційне найменування не повинне вводити споживачів в оману щодо справжньої діяльності особи (ст. 489 ЦК України). Виключність означає, що воно має надавати можливість відрізняти цю особу з-поміж інших (ст. 489 ЦК України) зазвичай завдяки оригінальності комерційного найменування, яке має відрізнятися від вже існуючих комерційних найменувань інших осіб. Постійність передбачає стабільність його використання протягом всього часу існування юридичної особи.

Поняття «комерційне найменування» здебільше стосується лише суб'єктів підприємницької діяльності. Стаття 90 ЦК України закріплює право на комерційне найменування не за всіма юридичними особами, а лише за підприємницькими товариствами. Право на комерційне найменування за ГК України застосовується щодо приватних, державних комерційних і комунальних комерційних підприємств. Таке право використовується деякими установами, наприклад НУ «ХПІ», «Хартрон»

У ст. 159 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання — юридична особа або громадянин-підприємець можуть мати комерційне найменування. При цьому громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.

Не є суб'єктом права на комерційне найменування філія чи представництво юридичної особи (ст. 95 ЦК України), просте товариство як таке (ст. 1132 ЦК України), які не мають статусу юридичної особи.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування відповідно ч. 2 ст. 489 ЦК України є чинним з моменту першого використання цього найменування і охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Виникнення права на охорону комерційного найменування пов’язується з фактом його першого використання. Стаття 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності передбачає, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака. Водночас відповідно ч. З ст. 489 ЦК України відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Наразі в Україні такого реєстру і нормативної бази для нього нема.

Відповідно ст. 490 ЦК майновими правами на комерційне найменування є:

1. право на використання комерційного найменування;

2. право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання;

3. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Передання майнових прав на комерційне найменування іншій особі можливе лише в одному випадку — якщо такі права передаються разом з цілісним майновим комплексом особи чи його відповідною частиною. ЦК України не обмежує чинність майнових прав на комерційне найменування конкретним строком. Проте з ліквідацією юридичної особи чинність зазначених майнових прав припиняється.

Використанням комерційного найменування визнається:

• його нанесення на будь-який товар, упаковку, в якій міститься товар, вивіску, етикетку, нашивку, бірку або інший предмет, зберігання такого товару із зазначеними комерційними найменуваннями з метою пропозиції для продажу, продаж, імпорт та експорт;

• застосування його в діловій документації або в рекламі, Інтернет тощо;

• застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги.