Глава 20. Загальні положення про строки у цивільному праві

1. Поняття строків і термінів та їх правове значення

2. Види строків у цивільному праві та їх характеристика

3. Обчислення строків

Нормативні акти: Глава 18 ЦК, ГК, СК, закони України: Про нотаріат, Про захист прав споживачів, Про житлово-комунальні послуги.

Додаткова література. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. М., 1972. Грибанов В.П. Строки в гражданском праве. М., 1967, Гуйван П.Д. Позовна давність : монографія /П.Д. Гуйван. - Х.: Право, 2012. -448 с., Красавчиков О.А. Юридические факты в советском праве. –М., 1958, Луць В.В. Строки і терміни у цивільному праві : монографія / В.В.Луць. –К.: Юрінком Інтер, 2013. - 320с..

Ключові слова: гарантія, достроковість, строк, своєчасність, темпоральність, термін,

1. Поняття строків і термінів та їх правове значення

Людське буття вимірюється двома категоріями: простір та час. З цими категоріями зв’язана і правова дійсність, у тім числі й існування цивільних правовідносин. Це зумовлене залежністю людини від строків біологічних процесів її становлення та засобами забезпечення активної діяльності й старінням, властивістю людської пам’яті з часом забувати певні події чи дії, або їх подробиці. Йдеться про біологічну зумовленість строків та її вираховування у особистому, економічному та суспільному бутті людини і всіх інших аспектів, що зумовлені часом.

Інша в складова – економічна, яка встановлюється через категорію строку служби, придатності використання, споживчої вартості товару, попиту тощо. З часом змінюється ринкова кон’юнктура, товар змінює фізичні властивості речі внаслідок чого втрачає певні властивості чи елементи механізму утворення ціни товару (колекція одягу сезону). У господарській діяльності фактор часу позначається на її результатах, ефективності, вчасності та доречності встановлення зміни та припинення тих чи інших прав і юридичних обов’язків.

Соціальна складова відображає певний стан соціуму за якого певні відносини є доречними і виправданими, а поза ними втрачають свій сенс. Слід зважати й на процесуальний аспект: допустимість доказів, строки провадження у справах, подання апеляцій та скарг.

Темпоральність є філософською та правовою дійсністю, яка впливає майже на всі сторони соціальної дійсності. Цивільні правовідносини виникають, розвиваються у часі, який впливає на його елементи: правове становище суб’єктів, споживчі властивості товару та вимоги до об’єкта правовідносин. Строк відноситься до необхідних умов змісту зобов’язальних правовідносин. Законодавство, яке теж діє у часі, змінюється норма права, і самі правовідносини можуть змінювати свій характер та зміст.

У теорії права правове регулювання визначено як тривалий процес, у ході якого здійснюється вплив права на суспільні відносини. Цей процес поділено на три етапи: а) регламентування суспільних відносин через прийняття юридичних норм із визначення поведінки людей, відповідно до потреб суспільного розвитку; б) дії юридичних норм на основі яких виникають права та обов’язки у визначених суб’єктів; в) здійснення суб’єктивних прав і виконання обов’язків на основі приписів юридичних норм. Усюди йдеться про етап, як певний проміжок часу.

Особливе значення час має для здійснення суб’єктивних прав, особливо тих, які можна реалізувати лише на протязі певного часу. Згаяний час – згаяні і не реалізовані можливості, яких ніколи більше і може не бути. Час впливає на можливість захисту порушених цивільних прав де їх захист обмежується строками. Це зв’язано з тим, що зі сплином часу все важче встановити істину у справі: втрачаються докази, забуваються важливі для вирішення справи по суті її деталі, зменшується доказова база.

Важливо замітити, що правове значення має не сам час як процес його плину і певна послідовність існування зв’язків і об’єктів, а окремі проміжки часу на безкінечній “ріці часу”, які прийнято називати строк. Сам строк є юридичним фактом і його настання чи припинення само по собі тягне певні правові наслідки: виникнення, зміну та припинення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Чинне законодавство оперує такими темпоральними категоріями як “строк”, “термін”, “давність”, “своєчасно”, “із запізненням”, “негайно”, “як тільки стане можливим” тощо. Деяким з них дається легальне визначення чи тлумачення іншим ні. Так у ст. 251 ЦК міститься визначено строк як певний період у часі, зі сплином якого пов’язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення і термін – певний момент у часі з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. У актах поточного законодавства законодавець не притримується такого підходу і застосовує термін як строк і навпаки.

Строки розглядаються у декількох аспектах як: юридичний факт, момент виникнення (початку) або припинення правовідносин, одна із умов, що визначає зміст правовідносин, критерій оцінки властивостей об’єкта цивільних правовідносин, критерій визначення дієздатності учасника правовідносин, критерій оцінки правомірності поведінки суб’єктів через категорію своєчасності чи належного виконання зобов’язання, умова зобов’язання та зокрема договору, інше.

Строки у цивільному праві є правоутворюючими при: визначенні правового становища фізичних осіб; визначенні межі юридично значимої поведінки суб’єктів цивільного права, зокрема здійснення суб’єктивних прав та виконання юридичних обов’язків, захисту порушених суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів; набуття спеціальної правоздатності; встановлення виду дієздатності; виникнення юридичної особи та її припинення (виключення із державного реєстру); визначення правового режиму об’єкта цивільних прав чи його властивостей; як юридичний факт з яким зв’язується виникнення, зміна та припинення правовідносин; як умови правочину, зокрема договору, та оцінки правомірності поведінки їх сторін.

За своєю природою строки відносяться до таких юридичних фактів як події. Час – категорія об’єктивна і людина не владна над часом. Категорія «строк» має об’єктивний характер і не підвладна людині. У той же час ця категорія має суб’єктивний характер і управнені суб’єкти права мають змогу визначати проміжки часу, з яким зв’язані правові наслідки безпосередньо у самому законі чи іншим чином.

Значення строків у цивільному праві полягає у тому що вони:

• є одним із вимірів людського буття що зв’язане із темпоральністю;

• вони є юридичними фактами - підстави для виникнення, зміни та припинення цивільних прав та обов’язків;

• так чи інакше детермінують інші елементи цивільних правовідносин (об’єкти, учасників, зміст та саму норму права);

• наповнюють змістом засаду розумності у актах цивільного законодавства;

• детермінують правові властивості фізичної особи як суб’єкта права, тобто впливають на вид та зміст дієздатності;

• визначають період існування цивільних прав і тим стимулюють їх учасників до активної та визначено поведінки у правовідносинах;

• є істотною умовою для правочинів та договорів;

• дисциплінують учасників цивільних правовідносин;

• мають організуюче значення для учасників правовідносин;

• визначають межі існування права на захист;

• вносять чіткість в роботу судів.