Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цив. право Том 1.doc
Скачиваний:
443
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
3.98 Mб
Скачать

6.Тлумачення змісту правочину

Тлумачення це інтелектуально-розумовий процес, спрямований на пізнання юридичного акту (тлумачення-з’ясування) та повідомлення отриманих при пізнанні результатів до інших осіб (тлумачення-пояснення)1. Потреба в тлумаченні правочину виникає у разі: нечіткого або помилкового волевиявлення, використання сторонами термінів-синонімів, наявності колізії в законодавстві, різне тлумачення волі сторонами правочину тощо. Попри загальні положення про тлумачення актів цивільного законодавства тлумачення правочину має особливості: встановлено об’єкт тлумачення – зміст правочину як сукупності його умов правочину що не можуть суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; суб'єкти тлумачення правочину – сторони правочину або суд які здатні оцінити співвідношення і відповідність волі волевиявленню, та адекватність сприйняття власного волевиявлення стороною за даних умов; визначені правила тлумачення правочину – за принципом «концентричних кіл».

Тлумачення одностороннього правочину проводиться вкрай рідко, оскільки він породжує права та обов’язки тільки для сторони, яка його уклала. Окремий випадок – заповіт (на наш погляд це один з небагатьох прикладів цієї конструкції), односторонній правочин який повинен укладатися в нотаріальній формі, та випадку її недотримання залишає спадкоємцю, як третій особи в інтересах якого цей правочин укладений тлумачити справжнє волевиявлення спадкоємця, та доводити існування перешкод щодо такого волевиявлення.

Тлумачення двостороннього правочину більш поширено, оскільки кожен із сторін правочину може виходити із бачення власного волевиявлення та волевиявлення іншої сторони. Таке тлумачення можна розглядати як правочин щодо зміни існуючих правовідносин.

Якщо сторони не дійдуть згоди щодо тлумачення правочину, остаточним суб’єктом його тлумачення є суд. Стаття 213 ЦК України містяться чіткі правила щодо послідовності тлумачення правочину:

  • при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів (лексичне, мовне, граматичне тлумачення);

  • якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не надає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (казуальне тлумачення);

  • якщо лексичне та казуальне тлумачення не дають змоги встановити справжню волю сторін правочину, враховуються мета правочину, зміст попередніх переговорів, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору тощо.

Контрольні питання:

1.Поняття та ознаки правочинів .

2.Співвідношення понять «угода» та «правочин».

3.Класифікація (види) правочинів та їх значення.

4.Односторонні правочини та односторонні договори.

5.Способи вираження волі в правочинах .

6.Форма правочинів.

7.Копютерні правочини.

8.Письмова форма правочинів.

9.Правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню.

10.Державна реєстрація правочинів та її правове значення.

11.Спрощення державної реєстрації правочинів.

12.Умови дійсності правочинів та їх значення.

13. Тлумачення змісту правочину.