7. Позов про визнання права власності

Юридична природа позову про визнання права власності неоднозначна: одні вважають що така вимога не є самостійною, оскільки має ту ж саму мету, на досягнення якої спрямовані віндикаційний чи негаторний позови, за чого її слід розглядати як складову цих позовів; другі їх характеризуються специфічними ознаками, які дозволяють виділити їх як самостійні позови¹. Законодавець виділив його як самостійним і тим підтримав прибічних останнього підходу. Тим більше що віндикаційний та негатроні позови засновані на встановленні факту наявності права власності чи титульного володіння, а позов про визнання права власності навпроти встановлений на встановлення такого права.

Позовом про визнання права власності є вимога про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, що засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Потреба в ньому виникає тоді, коли суб’єктивне право на річ піддано сумніву, не визнається іншими або оспорюється.

Його метою є усунення невизначеності прав щодо індивідуально-визначеного майна позивача та отримання документа (рішення суду), що засвідчує його право власності. Цей позов є речово-правовим, вимоги якого звернені не до відповідача, а до суду, який має підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.

Предметом позову про визнання права власності є вимога позивача про визнання його права власності на майно, а підставою – обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Об’єктом позову про визнання права є усунення невизначеності права власності позивача щодо індивідуально-визначеного майна.

Позивачем за позовом про визнання права власності є власник індивідуально-визначеного майна, права якого оспорюються або не визнаються іншою особою, з якою власник не перебуває у зобов’язальних відносинах, або власник, який втратив документ, що засвідчує його право власності на майно.

Відповідачем за позовом про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює право власності на майно, але і не визнає його. У випадках, коли факти оспорювання чи невизнання права власності на майно з боку інших осіб відсутні, але відсутність документа, що засвідчує право власності на майно, заважає власнику володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, відповідач за позовом про визнання права власності взагалі відсутній.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є встановлення юридичних фактів, що підтверджують право власності на майно.

Оскільки позови про визнання права власності пов’язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, на ці позови не поширюється дія позовної давності.

8. Інші речові способи захисту права власності

До цих способів відносяться позови: 1) про визнання незаконним акту що порушує право власності та повернення стягнутого за ним (ст.393 ЦК); 2) про визнання закону, що порушує право власності неконституційним та повернення стягнутого за ним. Вони були уперше введені Законом України «Про власність» і не втратились при його відміні.

Позов про визнання незаконним акту що порушує право власності та повернення стягнутого за ним (ст.393 ЦК) застосовується як засіб проти свавілля органів місцевого самоврядування¹, власників та менеджерів. Його мета подвійна: 2) скасувати протизаконне рішення власника; 2) повернути втрачене на його підставі майна. Така мета може бути досягнута у судовому порядку а також внаслідок оскарження таких незаконних рішень у прокуратуру.

Предметом є протиправно отримане суб’єктом владних повноважень майно власника. Окремим випадком може бути оскарження рішень власника чи уповноваженого ним органу (особи) про стягнення завданого працівником власнику збитку чи навіть майнових стягнень, які ним запровадженні (штрафи за порушення трудової дисципліни).

Позов може подати сам власник як потерпілий чи уповноважена на то особа, чи орган (орган опіки, прокуратура).

Позов про визнання закону, що порушує право власності неконституційним та повернення стягнутого за ним подається до Конституційного Суду України. Його мета подвійна: 2) визнати неконституційним закон, який порушує права власника; 2) повернути витребуване на підставі такого закону майно. У судовій практиці йдеться про реприватизацію.

Предметом є протиправно отримане державою чи іншим суб’єктом майно власника.

Позов може подати той суб’єкт, який передбачений Законом України «Про конституційний суд» .

Контрольні питання:

1. Поняття захисту права власності.

2. Форми, засоби та способи захисту права власності.

3. Момент виникнення права на захист права власності.

4. Система цивільно-правових засобів захисту права власності .

5. Речові способи захисту права власності.

6. Зобов’язальні способи захисту права власності.

7. Конкуренція способів захисту права власності.

8. Віндикаційний позов .

9. Негаторний позов .

10. Позов про виключення майна з опису та зняття арешту.

11. Позов про поділ та виділ майна.

12. Позов про визнання права власності.

13. Позов про поділ та виділ майна.

14. Позов про визнання незаконним акту що порушує право власності та повернення стягнутого за ним .

15. Позов про визнання закону, що порушує право власності неконституційним та повернення стягнутого за ним