2. Поняття та ознаки особистих немайнових прав

Особисті немайнові права визначають соціально-правове становище особи інформують про можливі відносини за її участю.

Особисті немайнові права в об’єктивному сенсі – це система правових норм, що регулюють особисті немайнові відносини. В суб’єктивному сенсі особисті немайнові права – це суб’єктивні права, що виникають з приводу нематеріальних благ не мають економічного змісту, є тісно пов’язаними з особистістю управненої особи, та спрямовані на розвиток її індивідуальності і мають специфічні підстави виникнення та припинення.

Ознаки особистих немайнових прав:

вони належать кожній особі від народження або за законом;

вони не мають економічного змісту;

вони є тісно пов’язаними з фізичною особою, тобто особа не може від них відмовитися або бути їх позбавленою;

вони належать фізичній особі довічно.

Особисті немайнові права поділені на дві великі групи: 1) що забезпечують природне існування людини (право на життя, право на усунення загрози життю та здоров'ю, право на охорону здоров'я, право на медичну допомогу, право на медичну інформацію про стан свого здоров'я, право на таємницю про стан свого здоров'я, право на свободу, право на особисту недоторканність, право на донорство, право на сім'ю, право на безпечне для життя та здоров'я навколишнє середовище, та ін.); 2)що забезпечують соціальне буття людини (право на ім'я, право на повагу честі та гідності, право на недоторканність ділової репутації, право на особисте життя та його таємницю, право на інформацію, право на особисті папери, право на таємницю кореспонденції, право особи, що зображено на фотографіях або в інших художніх творах, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, право на місце проживання, право на недоторканність житла, право обирати виді діяльності, право на свободу пересування, право на свободу об’єднань та мирні зібрання, та ін.).

Зміст особистих немайнових прав становлять можливості суб’єкта вільно, на свій розсуд визначати свою поведінку в сфері свого приватного життя. До таких відносяться: право на власні дії, (можливість самостійно здійснювати юридично та фактично значущі дії); право вимагати (можливість вимагати від зобов’язаної особи виконання покладених на неї обов’язків, право на захист (можливість використання або вимоги використання державно-примусових заходів в разі порушення суб’єктивного права).

Здійсненням суб’єктивних особистих немайнових прав є реалізація їх змісту для задоволення охоронюваних законом інтересів їх носія а у визначених випадках іншої особи. Здійснення суб’єктивного немайнового права відбувається шляхом учинення юридичних або фактичних дій. Суб’єктивні цивільні права можуть здійснюватися у будь-який, не заборонений законодавством спосіб. При цьому в науці цивільного права загальноприйнятим є відмежовувати фактичні та юридичні способи.

Фактичні способи здійснення – це дія або система дій управненої особи, що не має ознак правочинів або інших юридично значущих дій (використання підприємцем своєї ділової репутації, зміна громадянином своєї зачіски, іміджу, нанесення собі татуювання тощо).

Юридичні способи здійснення – це дія або система дій, що мають ознаки правочинів або інших юридично значущих дій (надання згоди громадянином, що зображений на фотографії, на використання його зображення або розпорядження особистими паперами).

Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх осіб, неповнолітніх, а також повнолітніх громадян, які за віком або станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їх права здійснюють батьки (всиновлювачі), опікуни, піклувальники.

Фізичні особи мають право вимагати від посадових осіб здійснення відповідних дій, спрямованих а забезпечення здійснення особистих немайнових прав. При цьому органи державної влади, органи влади АРК, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень забезпечують здійснення громадянином своїх особистих немайнових прав. Юридичні особи, їх співробітники, окремі фізичні особи, професійні обов’язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов’язані утримуватися від дій, яким ці права можуть бути порушені.

Обмеження особистих немайнових прав можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України або ЦК України.

Захист особистих немайнових прав – це юридично закріплена можливість управненої особи використовувати заходи правоохоронного характеру з метою відновлення порушеного немайнового права та припинення дій, що його порушують. Захист – це діяльність з усунення перешкод у здійсненні особистих немайнових прав. Вона відбувається у передбаченому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми, засобів та способів. За загальним правилом, захист особистих немайнових прав здійснюється в судовому порядку. Захист особистих немайнових прав може здійснюватися як у способи, що передбачені, так і ті, що не передбачені ЦК України, відповідно до змісту такого права, способу його порушення та наслідків, спричинених його порушенням.

Відновлення порушеного особистого немайнового права застосовується у випадках, коли право особи хоча й виникло, але було зменшене внаслідок дій іншої особи. Одним з видів даного способу захисту є спростування інформації, що не відповідає дійсності. Спростування передбачає можливість особи, право якої порушене, або право членів її сім'ї, дати відповідь щодо інформації, що не відповідає дійсності, тобто, довести правоту і вимагати від суб’єкта, що розповсюдив таку інформацію, її спростування.

Припинення дій, що порушують немайнове право, застосовується у випадках, коли можливо забезпечити таке становище, в якому зобов’язана особа повинна буде утримуватися від дій, що порушують чуже право. Одним з різновидів даного виду захисту є заборона розповсюдження інформації, що порушує особисті немайнові права. Так, якщо право фізичної особи порушено в газеті, книзі, кінофільмі, телевізійній передачі, суд може заборонити їх видання, або вже видане розповсюджувати до усунення порушення. В разі, якщо порушення усунути неможливо, судом може бути вилучений тираж газет, книг, та ін. з метою його знищення.

Поряд з наведеними способами захисту порушеного особистого немайнового права, суб’єкт, право якого порушене, внаслідок чого йому було завдано шкоди, має право вимагати відшкодування завданої шкоди.

Рішення суду, спрямоване на захист немайнового права, обов’язково має бути виконане. В разі, якщо особа, яка за рішенням суду має здійснити певні дії для усунення порушення, ухиляється від виконання судового рішення, на неї може бути накладено штраф. При цьому сплата штрафу не звільняє від обов’язку виконати рішення суду.