4. Встановлення опіки та піклування

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦК суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Це спрощує встановлення опіки: зводить її до єдиного акту, надає призначенню опікуна сили судового рішення та забезпечення законодавством про виконання судових рішень, сприяє підвищенню авторитету суду, усуває двохстадійне призначення опікунів, підвищує гарантії такого інституту, а порядок призначення приведено до логічно виправданої послідовності.

Суд встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавлені батьківського піклування. При встановленні опіки слід встановити особу того над ким встановлюється опіка, особливості його психічного здоров’я інші обставини, що мають суттєве значення для досягнення мети встановлення опіки. До них відноситься місце встановлення опіки, визначення кандидатури опікуна та його особистості.

За ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Це зумовлює матеріальний та процесуальний боки встановлення опіки та піклування.

В ст. 63 ЦК встановлено, що опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування зазвичай за місцем проживання особи, яка потребує опіки чи піклування. Кандидатурам опікуна і піклувальника при цьому приділяється значна увага. Закон встановлює, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч.2 ст. 63 ЦК). Така особа повинна бути готовою взяти на себе права та обов’язки опікуна бо піклувальникам, що зумовлене формальними вимогами до їх особистості: наявності цивільної дієздатності, високих моральних якостей, факту позбавлення цього статусу внаслідок зловживання своїми правами тощо. Крім цих вимог значення приділяється психологічній готовності набути додаткових прав та обов’язків. Йдеться про психологічну сумісність як запоруку взаєморозуміння між опікуном і підопічним. У зв’язку з цим ч.3 ст. 63 ЦК встановила, що фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Чинне законодавство враховує низку факторів, які можуть сприяти підвищенню ефективності інститутів опіки та піклування. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника (ч.4 ст. 63 ЦК). При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

Частина 4 ст. 63 ЦК встановила можливість призначення декількох опікунів чи піклувальників. Таке піклування є спільним і може бути із визначенням повноважень кожного із співопікунів чи без такого.

Стаття 64 ЦК визначає перелік фізичних особа, які не можуть бути опікуном або піклувальником, зокрема особи:

1) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2) поведінка та інтереси яких суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Поява судової опіки та призначення опікуна чи піклувальника безпосередньо рішенням суду зоставило відкритим питання про контроль над виконанням їх повноважень з боку державної виконавчої служби.

Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.