Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цив. право Том 1.doc
Скачиваний:
443
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
3.98 Mб
Скачать

4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн

Завжди “трьома китами" цивілістики вважали такі її інститути: суб'єкти, право власності та зобов'язальне право. Вони зумовлюють інші підгалузі, інститути і субінститути цивільного права.

Правове становище фізичних осіб визначається законодавством: 1) розділами цивільних кодексів (Франція, Німеччина, Австрія); 2) окремими законами та судовою практикою (країни прецедентного права). Поряд із фізичними особами виділяються також і юридичні особи.

Правове становище фізичних осіб визначається через категорії правоздатності (здатності бути носієм передбачених позитивним правом суб'єктивних цивільних прав та обов'язків) та дієздатності (здатності своїми діями здійснювати суб'єктивні цивільні права та обов'язки, а також нести відповідальність). У НЦУ окремо виділена категорія деліктоздатність.

Основоположним принципом сучасного цивільного права є принцип рівної цивільної правоздатності. Стаття 8 ЦК Франції, встановила, що кожний француз наділяється цивільними правами, тим закріпила рівну цивільну правоздатність для французів, яка поширена і на інородців.

Правове становище юридичних осіб започатковане на детально розробленій доктрині юридичної особи, але відсутнє її легальне визначення, встановлена детальна класифікація та ознаки юридичних осіб: відокремленість майна та незалежність існування від учасників юридичної особи, самостійна майнова відповідальність, участь у цивільних правовідносинах від свого імені.

Розрізняють юридичні особи публічного права (наприклад, держава), які існують (чи створюються) на основі закону чи адміністративного акту, та юридичні особи приватного права, які створюються на приватноправовими актами (діями) їх засновників. Переважає прагматичний підхід до визначення ролі та сутності цих осіб.

Право власності поділене у континентальному праві на два інститути: права на свої речі та права на чужі речі (речові права). В англосаксонському праві права на свої та чужі речі об'єднано в межах одного інституту, що має назву "власність".

Об'єктом речових прав є майно, яке поділяється на рухоме й нерухоме. Рухоме майно, у свою чергу, поділяється на відчутне і невідчутне, до якого належать і права вимоги (наприклад, цінні папери, право інтелектуальної власності). Приватним є майно, що перебуває в особистій власності або у власності групи осіб і використовується перш за все в особистих інтересах (чи в інтересах групи осіб). Публічне майно перебуває у власності держави або її органу. Позитивне право містить особливий порядок, відповідно до якого публічне майно може перетворитися на приватне, а приватне – на публічне.

Захист речових прав здійснюється речово-правовими та зобов'язально-правовими способами. Проте у країнах англосаксонської системи права застосування речово-правових способів захисту права власності ставиться у залежність від факту заподіяння шкоди власнику або власності.

Зобов'язальне правоу праві всіх країн є центральним оскільки забезпечує товарооборот. Підставами їх виникнення є договір, квазідоговір та делікт (континентальному праву відома й така підстава виникнення зобов'язань, як закон). Англо-американське право не знає загальної концепції зобов'язання як і будь-якої їх класифікації. Основними поняттями тут є договір (як обіцянка натомість зустрічного задоволення) та делікт (як позадоговірне спричинення шкоди). Поняття договору як угоди двох чи більше осіб, що встановлює коло взаємних прав та обов'язків сторін, тут немає.

Позадоговірні зобов'язання поділяються на генеральний та спеціальні делікти (англо-американському праву поняття генерального делікту невідоме, натомість існує кілька окремих фактичних складів правопорушення). Делікти виникають внаслідок здійснення протиправної дії (бездіяльності), що спричинила збиток чи/та моральну шкоду особі або майну потерпілого. Найчастіше делікт передбачає винність заподіювача шкоди. Проте є усічені склади внаслідок чого вина презюмується, зокрема володільцю джерела підвищеної небезпеки.

Контрольні питання:

  1. Значення знання цивільного права зарубіжних країн.

  2. Загальні положення про цивільне право зарубіжних країн.

  3. Основні складові частини цивільного права зарубіжних країн.

  4. Класифікація правових систем приватного права та їх характеристика.

  5. Романо-германська правова сім’я.

  6. Англо-сансонська правова сім’я.

  7. Мусульманська цивільно-правова система .

  8. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн .

  9. Основи визначення правового становища учасників цивільних правовідносин.