11.13. Взаємозв’язок грошово-кредитних та фіскальних інструментів державного регулювання економіки

Щоб стабілізаційна політика держави була ефективною, надзвичайно важливо узгодити фіскальні та монетарні засоби і механізми впливу на економіку. Проблеми поєднання монетарних і фіскальних інструментів пов’язані з тим, що їх дієвість залежить від стану національної економіки, впливу міжнародних змін сукупного попиту, можливості односпрямованого використання.

Досвід підтверджує, що класична стимулююча політика на основі фіскальної та монетарної експансії є ефективною для країн з розвинутою ринковою економікою. А для України грошова експансія лише незначно пожвавила виробництво, а потім призвела до інфляції та падіння обсягів реального ВВП. Причини такого результату: значна частка грошової маси перебуває за межами банківської системи, досить малий грошовий мультиплікатор, мала частка довгострокових депозитів, відсутність налагодженого передавального грошового механізму, ефективна дія якого вимагає розвиненої стабільної банківської системи, розвиненого фондового ринку та ринку державних цінних паперів.

Якщо метою економічної стабілізаційної політики є приборкання інфляції, то слід застосовувати не тільки контроль за грошовою масою і валютним курсом, а й мінімізувати бюджетний дефіцит.

Якщо грошова політика буде стимулюючою, а фіскальна – обмежувальною, то не буде позитивного ефекту від їх здійснення.

Враховуючи вищесказане зробимо висновки:

• для досягнення загальнодержавних економічних цілей фіскальна політика повинна впливати на сукупний попит шляхом вилучення частини грошового потоку через оподаткування та його перерозподілу через бюджетну систему;

• монетарна політика покликана реалізувати ці ж цілі, але іншими засобами: зміною кількості грошей в обігу та/або їх ціни (ставки відсотка).

Зобразимо схематично взаємозв’язок фіскальних і монетарних важелів у механізмі реалізації економічної політики (рис.11.9).

Маніпулювання податками (їх видами, кількістю, податковими ставками, способами стягнення тощо) впливає на: умови функціонування підприємницького сектору, його інвестиційну активність; рівень доходів домогосподарств; розподіл доходу після оподаткування на споживання і заощадження .

Рис.11.9. Взаємозв’язок фіскальних і монетарних засобів впливу на економіку

Маніпулювання бюджетом, його величиною, принципами формування і т.ін. формує: систему державних пріоритетів; характер економічного середовища (дефіцитно-інфляційного чи профіцитно-дефляційного); вплив на поведінку всіх економічних суб’єктів.

Монетарна політика тісно пов’язана з фіскальною не тільки через вплив на одні цілі, а й ступенем наповнення бюджету грошовими засобами. Водночас податково-бюджетна сфера впливає на грошово-кредитну.

Впливаючи на грошову масу та відсоткову ставку, держава у особі НБУвпливає на загальний обсяг виробництва та рівень цін. Ціна грошей (відсоток за кредитами) впливає на інвестиційну активність підприємницького сектору, на обсяг національного виробництва, величину доходів та податкових надходжень, розмір бюджету.

В свою чергу бюджетно-податкова політика впливає на монетарну. Зміна податкового навантаження на економічних суб’єктів призводить до зміни обсягу національного виробництва і доходу, впливає на рівень податкових надходжень до бюджету та його величину, що, в свою чергу, впливає на величину сукупного попиту, кількість грошей в обігу та ціну самих грошей. Формуючи дефіцитний чи профіцитний бюджет, держава впливає на обсяг сукупного попиту.

Враховуючи взаємозв’язок фіскальних та монетарних інструментів впливу держави на стан економіки, представники сучасної теорії «економіки пропозицій» рекомендують спрямувати заходи на стимулювання обсягу потенційного виробництва. На графіку (рис.11.10) це виявляється у зміщенні кривої довгострокової сукупної пропозиції праворуч. Якщо величини сукупної пропозиції та сукупного попиту урівноважені у точці , то підвищення заробітної плати та інших доходів збільшить сукупний попит і це підвищить рівень цін до .

За цих умов держава може використати інструменти фіскальної та монетарної політики для стимулювання зростання потенційного обсягу виробництва для того, щоб рівновага була встановлена в точці , якій відповідає обсяг національного виробництва за незмінного рівня цін . Для цього необхідні певні дії уряду та НБУ:

• зниження податків на бізнес та індивідуальні доходи домогосподарств (це пожвавить ділову активність);

• здійснення грошової емісії в межах очікуваного рівня потенційного обсягу національного виробництва.

Рис.11.10. Графічна модель «економіки пропозиції»

Ця теоретична концепція була застосована в США (рейганоміка) в 80-ті рр. ХХ ст. Наслідком її виявилось одночасне пожвавлення економіки, зростання зайнятості та зниження інфляції.